757/62120/18-ц Про відшкодування шкоди, завданої в розмірі вкладів, які не були повернуті ПАТ "КБ "Банк" - 07.05.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченка М. М., Мостової Г. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України, треті особи: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 25 травня 2012 року між ним та ПАТ "КБ "Хрещатик" було укладено договір № 80367/959-655972 про відкриття та ведення поточного рахунку в банківських металах. 24 вересня 2015 року між ним та ПАТ "КБ "Хрещатик" було укладено договір банківського вкладу "Подвійна сила" в національній валюті із щомісячною сплатою процентів.

21 березня 2016 року між ним та ПАТ "КБ "Хрещатик" було укладено договір банківського вкладу "Золотий стандарт" у банківських металах.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 року №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до рішень Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку.

Вважав, що в результаті протиправної бездіяльності Національного банку України, яка встановлена постановою Окружного адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 30 травня 2017 року, йому (позивачеві) завдано матеріальну шкоду в розмірі вкладів із врахуванням отриманої гарантованої суми, в розмірі вкладів, які не були повернуті ПАТ "КБ "Хрещатик" на загальну суму 7 502 940,19 грн, посилаючись на статтю 1173 ЦК України та норми Конституції України (254к/96-ВР) , просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач пред`явив позовні вимоги до відповідача НБУ, як органу державної влади, бездіяльністю якого завдано збитки. При цьому, посилався на постанову Окружного адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 30 травня 2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року, якою касаційну скаргу НБУ залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року без змін. Вказував, що твердження суду, що НБУ не є суб`єктом договірних відносин є помилковими, оскільки позивач подав позов до НБУ про відшкодування шкоди, обґрунтовуючи його при цьому нормами деліктного, а не зобов`язального права. Враховуючи, що рішенням суду, що набрало законної сили, встановлена бездіяльність НБУ, яка потягла за собою негативні наслідки, то і шкоду, заподіяну вкладникам, на думку представника позивача, повинен відшкодовувати НБУ. Саме у зв`язку з протиправною бездіяльністю, що встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, позивачу було завдано матеріальних збитків у сумі неповернутих вкладів. А тому, НБУ є суб`єктом відповідальності за нормою статті 1173 ЦК України, як орган державного управління, що наділений державно-владними повноваженнями в грошово-кредитній і банківській сферах. Окрім того, представник позивача посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та рішення Європейського суду з прав людини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року Національний банк України подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Фактичні обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 уклав із третьою особою у справі ПАТ "КБ "Хрещатик" договір № 80367/959 від 25 травня 2012 року про відкриття та ведення поточного рахунку у банківських металах, 24 вересня 2015 року ними укладено договір № 280D-623729 банківського вкладу "Подвійна сила" у національній валюті із щомісячною сплатою процентів, а 21 березня 2016 року ними укладено договір № 280D-2235 банківського вкладу "Золотий стандарт" у банківських металах.

Як вбачається з наданої позивачу ПАТ "КБ "Хрещатик" довідки, його заява від 02 липня 2016 року прийнята банком та акцептована у сумі 7 502 940, 19 грн. Задоволення вимог позивача-кредитора здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та реалізації майна банку /а. с. 15/.

05 квітня 2016 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних".

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.

Встановлено, що позивачу як кредитору банку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено 200 000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.

Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

Залишок невиплаченої суми підлягає поверненню в порядку черговості, встановленої статтею 52 цього Закону. Зокрема вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, визначену Фондом, погашаються у четверту чергу.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15.

Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Хрещатик" виникли договірні відносини, і на момент його звернення до суду з позовом в банку була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . Гарантована сума вкладу у розмірі 200 000,00 грн позивачеві виплачена.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що майнова шкода виражається у формі збитків. У свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтями 1173, 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.

Натомість наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача.

Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди.

Урахувавши, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Хрещатик" є договірними, які регулюються нормами цивільного законодавства, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме внаслідок діяльності НБУ він позбавлений можливості повернути кошти з депозитного вкладу, що завдало йому шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його позовній заяві та апеляційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів та, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.