Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді -

Черпіцької Л.Т.

Суддів -

Гончар Л.Я.

Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 р. у справі № 826/6353/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кінгфішер до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування рішень, -

У квітні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінгфішер" (надалі - Товариство, позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - Інспекція, відповідач), в якому просило визнати незаконними та скасувати:

приписи Інспекції від 12.11.2012 року та від 16.04.2013 року про усунення Товариством порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

постанову Інспекції № 117/13 від 19.04.2013 року про накладення штрафу на позивача за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 424390 грн. 00 коп.;

постанову Інспекції № 118/13 від 19.04.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 11470 грн. 00 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 р. Інспекція звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство є власником нежитлових приміщень, загальною площею 950,9 м-2, що розташовані по вул. Московська, 8 у м. Києві.

Здійснивши в період з 18.10.2012 р. по 24.10.2012 р. позапланову перевірку дотримання Товариством вимог законодавства у сфері містобудування, Інспекція склала акт від 12.11.2012 р., в якому відображено, що в період з 27.06.2006 р. по 14.11.2007 р. було здійснено самовільні роботи з реконструкції нежитлового приміщення, внаслідок чого його площа збільшилась до 1010 м-2, а експлуатація приміщень відбувається без прийняття їх до експлуатації. В той же день Інспекція приписом заборонила експлуатацію реконструйованої будівлі та зобов'язала Товариство в строк до 12.12.2012 р. усунути виявлені під час перевірки правопорушення.

16.04.2013 р. Інспекцією складено акт, в якому зазначено, що Товариством, в порушення вимог припису від 12.11.2012 р., продовжується експлуатація будівлі та прийнято припис, яким позивача зобов'язано виконати вимоги припису від 12.11.2012 р. та в термін до 16.04.2013 р. здійснити перебудову та знесення самовільно збудованих прибудов.

Постановами Інспекції від 19.04.2013 р. до Товариства за вчинення правопорушення, передбаченого абз. 5 п. 6 ч. 2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" застосовано штраф в сумі 424390 грн., та за вчинення правопорушення, передбаченого абз.2 п.1 ч.6 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", застосовано штраф в сумі 11470 грн.

Приписи та постанови про накладання штрафів мотивовано тим, що внаслідок самовільної реконструкції Товариством нежитлових приміщень було створено об'єкт, який відноситься до ІV категорії складності. З огляду на категорію складеності об'єкту відповідачем було визначено розмір штрафу.

Не погоджуючись із даними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, прийшли до висновку щодо протиправності оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується із даним висновком з огляду на наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямування на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлював Закон України від 17 лютого 2011 року N 3038-VI (3038-17) "Про регулювання містобудівної діяльності" (надалі - Закон № 3038-VI (3038-17) ; в редакції від 05.09.2012 р.).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 3038-VI 1. замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

2) реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;

3) видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Підставою для винесення оскаржуваних рішень - стало, як зазначила Інспекція, самовільне виконання Товариством будівельних робіт із реконструкції нежитлової будівлі, даний об'єкт віднесено відповідачем до IV категорії складності.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої державним підприємством "Судовий будівельно-експертний центр" складено висновок від 17 лютого 2015 року № 02-14/10.

Відповідно до вказаного висновку, об'єкт будівництва на дату будівництва (згідно з актом перевірки від 12 листопада 2012 року), належить до ІІІ категорії складності. На дату проведення експертизи об'єкт будівництва також належить до ІІІ категорії складності.

Тобто, як вбачається з вище викладеного, об'єкт будівництва на момент проведення перевірки, як і на момент проведення судової будівельно-технічної експертизи, належить до ІІІ категорії складності.

На момент притягнення позивача до відповідальності і винесення оскаржуваних постанов, відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачалась Законом України від 14 жовтня 1994 року N 208/94-ВР (208/94-ВР) "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (надалі - Закон N 208/94-ВР (208/94-ВР) ; в редакції від 20.11.2012 р.).

Відповідно до абз. 4, 5 пункту 6 частини другої ст. 2 Закону N 208/94-ВР експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації:

об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат;

об'єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат.

Однак, не зважаючи на те, що об'єкт будівництва на момент проведення перевірки належав до III категорії складності, оскаржувані приписи та постанови прийнято відповідачем у зв'язку із самовільною реконструкцією позивачем об'єкта будівництва, результатом чого є об'єкт будівництва ІV категорії складності. Саме з огляду на категорію складності об'єкта будівництва відповідачем визначено розміри штрафів.

Окрім того, частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду України від 21 січня 2015 р. у справі № 910/9309/13 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Товариства з обмеженою відповідальністю Кінгфішер про приведення нежитлової будівлі до попереднього стану, було встановлено, що Товариство не здійснювало самовільно будівельні роботи із реконструкції без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та без прийняття в експлуатацію.

Отже, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку щодо визнання оскаржуваних рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального права що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 р. у справі № 826/6353/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.