464/5753/14-ц Про визнання результатів прилюдних торгів з реалізації квартири недійсними, визнання недійсним та скасування акта державного виконавця, свідоцтва про право власності на нерухоме майно - 06.05.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Ванівського О.М., Бойко С. М., Павлишина О. Ф.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), про визнання результатів прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна недійсними, визнання недійсним та скасування акта державного виконавця, свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що на виконанні Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист, виданий 18 лютого 2010 року Сихівським районним судом м. Львова, на виконання рішення суду від 19 листопада 2009 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") заборгованості за кредитним договорами у розмірі 1 083 175 грн.

При примусовому виконанні зазначеного виконавчого листа державним виконавцем проведено опис та арешт квартири АДРЕСА_1, що належала їй та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності. У подальшому державним виконавцем було проведено оцінку описаного майна та передано його на реалізацію, що проводилась філією 14 приватного підприємства "Нива-В.Ш." (далі - ПП "Нива-В.Ш.").

ПП " Нива -В . Ш." було призначено перші торги з реалізації арештованого майна на 14 лютого 2014 року о 09.30 год. та розміщено відповідне оголошення на веб-сайті http://trade.informjust.ua за № 536004 (лот № 17, реєстраційний номер лоту 1048998). Переможцем вказаних торгів стала ОСОБА_8, проте оскільки останньою не внесено усієї належної суми до сплати за придбане майно у встановлений термін, відповідно до протоколу від 03 березня 2014 року № 1414019-17/1 на підставі положень статті 46 Закону "Про іпотеку" переможцем торгів оголошено Ковтун І . А ., як наступного учасника, що запропонував найвищу ціну, не нижче за початкову ціну продажу.

Вважала, що прилюдні торги з реалізації вищевказаної квартири проведені з порушенням встановленого законом порядку, оскільки вона не є боржником у цьому виконавчому провадженні, а є співвласником спірної квартири, чим було порушено пункт 2.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5 (z0745-99) (далі - Тимчасове положення). Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) передбачено, що у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Частки співвласників у спірній квартирі не були визначені. Крім того, її не було повідомлено ПП " Нива -В.Ш." про дату, час, місце проведення торгів, а також стартову ціну реалізації майна, а інформаційне повідомлення на веб-сайті № 536004 про призначення торгів не відповідає пункту 3.6 Тимчасового положення, що встановлює вимоги до змісту інформаційного повідомлення.

Вважала неправомірним застосування при реалізації квартири статті 46 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів, так як у цьому випадку було відсутнє рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або відповідний виконавчий напис нотаріуса. Таким чином, оскільки переможець торгів ОСОБА_8 не сплатила коштів за придбане майно, то торгівельна організація зобов`язана була реалізовувати майно на наступних прилюдних торгах.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними результати прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2014 року філією 14 ПП "Нива-В.Ш." з реалізації спірної квартири, оформлені протоколом про проведення прилюдних торгів № 1414019-17/1; визнати недійсним та скасувати акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про реєстрацію права власності на спірну квартиру від 03 квітня 2014 року за ОСОБА_2, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р. І. на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки; також зобов`язати реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції Львівської області скасувати реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня

2015 року позовОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними результати прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2014 року філією 14 ПП "Нива-В.Ш." з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, оформлені протоколом про проведення прилюдних торгів. Визнано недійсним та скасовано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 07 березня 2014 року, ОСОБА_2 . Скасовано свідоцтво про реєстрацію права власності на квартирувід 03 квітня 2014 року, видане приватним нотаріусом львівського міського нотаріального округу Шафран Р. І., на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 07 березня 2014 року, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня

2015 року апеляційну скаргу Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2015 року змінено. Резолютивну частину рішення суду першої інстанції після абзацу п`ятого доповнено абзацами шостим, сьомим та восьмим наступного змісту: Стягнуто з ПП "Нива-В.Ш." на користь ОСОБА_2 31 290 грн. Стягнуто з Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 16 346 грн 83 коп. Стягнуто з ТОВ "Кей-Колект" на користь ОСОБА_2 162 363 грн 17 коп. У зв`язку з цим абзаци шостий і сьомий резолютивної частини рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2015 року слід вважати абзацами дев`ятим та десятим. У решті рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року касаційні скарги Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та ТОВ "Кей-Колект" задоволено частково, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила суд визнати недійсними результати прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2014 року філією 14 ПП "Нива-В.Ш." з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, оформлені протоколом про проведення прилюдних торгів № 1414019-17/1; визнати недійсним та скасувати акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки ОСОБА_2, затверджений начальником Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 07 березня 2014 року; визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 03 квітня 2014 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р. І.

Останнім рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року у складі судді Борачка М. В. позовОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними результати прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2014 року філією 14 ПП "Нива-В.Ш." з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, оформлені протоколом про проведення прилюдних торгів № 1414019-17/1. Визнано недійсним та скасовано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки ОСОБА_2, затвердженого начальником Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 07 березня 2014 року. Скасовано свідоцтво від 03 квітня 2014 року, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р. І., на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 07 березня 2014 року, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 Стягнуто з Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 178 710 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з несплатою ОСОБА_8 коштів за придбане майно переможцем торгів була оголошена ОСОБА_2, а наступні прилюдні торги не були проведені, чим порушено пункт 7.1 розділу 7 Прикінцеві положення Тимчасового положення, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на спірну квартиру відсутнє, виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки не вчинявся, не застосовуються положення Закону України "Про іпотеку" (898-15) , тому прилюдні торги проведені з порушенням Тимчасового положення, а їх результати, які є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочином на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, є недійсними. При цьому суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду України. Крім цього, правовстановлюючі документи на квартиру, що були видані ОСОБА_2, також є недійсними.

Наслідком визнання результату прилюдних торгів недійсним, який фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, є повернення сторін договору купівлі-продажу продавця і покупця до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов`язальних відносин. Саме з Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, як з продавця арештованого майна, реалізованого на прилюдних торгах, на користь покупця - ОСОБА_2 слід стягнути 178 710 грн у порядку застосування реституції. Разом з тим, кошти у розмірі 31 290 грн, які перераховані ОСОБА_2 на рахунок ПП "Нива-В.Ш." в якості винагороди за проведення прилюдних торгів, не можуть бути стягнуті у зв`язку з ліквідацією цієї юридичної особи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів, які є правочином, недійсними.

Позивачка була повідомлена про примусове стягнення на спірну квартиру у виконавчому провадженні № 32618700, була присутня при проведенні опису та арешту квартири, проте дій державного виконавця у встановленому законом порядку не оскаржувала.

Позивачка є іпотекодавцем - майновим поручителем за нотаріально посвідченими договорами іпотеки від 03 квітня 2007 року, від 13 вересня 2007 року. Положення Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем.

Державним виконавцем не було виявленого іншого майна, на яке першочергово можна було звернути стягнення, а стягувачем по виконавчому провадженню, у ході якого здійснювалася реалізація спірної квартири, був виключно АКІБ "УкрСиббанк", тобто іпотекодержатель спірної квартири. Таким чином, державним виконавцем правомірно прийнято рішення про примусову реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах, які проведені відповідно до положень закону. Ураховуючи викладене, також вірно застосовано до спірних правовідносин положення статті 46 Закону України "Про іпотеку" та переможцем торгів була оголошена ОСОБА_2, як наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, не нижче за початкову ціну продажу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду Львівської області від 21 лютого 2018 року скасувати й залишити у силі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка не є боржником у виконавчому провадженні. Оскільки спірна квартира належала на праві власності не тільки боржнику, але й позивачці, тому державний виконавець не мав права передавати, а торгівельна організація приймати цей об`єкт на реалізацію.

Переможець торгів ОСОБА_8 кошти за придбане майно не сплатила, унаслідок чого переможцем торгів була оголошена ОСОБА_2, а наступні прилюдні торги не були проведені, чим порушено вимоги Тимчасового положення. На час передачі спірної квартири на торги у власності ОСОБА_3 перебувало інше нерухоме майно, у тому числі рішенням апеляційного суду Львівської області від 30 січня 2014 року скасовано незаконно проведені торги з реалізації іншої його квартири - АДРЕСА_2 .

Доводи осіб, які подали відзиви

У червні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачка є іпотекодавцем - майновим поручителем за нотаріально посвідченими договорами іпотеки, положення Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань. Положення законодавства при проведенні прилюдних торгів порушено не було, тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.

У червні 2018 року старший державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. При проведенні прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна боржника положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , Закону України "Про іпотеку" (898-15) порушено не було. Також відсутні належні та допустимі докази порушення прав позивачки, як іпотекодавця спірного майна при його реалізації з прилюдних торгів для погашення заборгованості перед іпотекодержателем.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 464/5753/14-ц з Сихівського районного суду м. Львова.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 цього закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно з частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Отже, за змістом указаної норми підставою для застосування положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) допускають звернення стягнення на предмет іпотеки під час процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

У разі, якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об`єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки під час примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 10 грудня 2015 року у справі № 6-28 цс 15, від 02 березня 2016 року у справі № 6-224 цс 16, від 30 березня 2016 року у справі № 6-3004 цс 15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-323 цс 16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-103 цс 16, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1680 цс 16, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-890 цс 16.

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, врахував висновки викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року, чим виконав вимоги четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 була повідомлена про звернення примусового стягнення на спірну квартиру у виконавчому провадженні № 32618700, була присутня при проведенні опису та арешту квартири, проте дій органу державної виконавчої служби у встановленому законом порядку не оскаржувала, які мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є іпотекодавцем - майновим поручителем за нотаріально посвідченими договорами іпотеки від 03 квітня 2007 року, від 13 вересня 2007 року за зобов`язаннями перед АКІБ "УкрСиббанк", що спростовує доводи касаційної скарги про те, що позивачка не є боржником у виконавчому провадженні (статті 572, 589 ЦК України, стаття 33 Закону України "Про іпотеку").

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що державним виконавцем правомірно прийнято рішення про примусову реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах. Також вірно застосовано до спірних правовідносин положення статті 46 Закону України "Про іпотеку" та оголошено переможцем торгів Ковтун І. А., як наступного учасника, що запропонував найвищу ціну, не нижче за початкову ціну продажу, оскільки переможець торгів ОСОБА_8 кошти за придбане майно не сплатила. Вищевказані обставини спростовують доводи касаційної скарги у цій частині.

Посилання касаційної скарги на те, що на час передачі спірної квартири на торги у власності ОСОБА_3 перебувало інше нерухоме майно, на увагу не заслуговують, оскільки направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, суди вказували про те, що державним виконавцем перебування у власності боржника іншого майна, ніж спірна квартира, не встановлено.