Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді -

Черпіцької Л.Т.

Суддів -

Гончар Л.Я.

Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р. у справі № 804/13699/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбуд-Сервіс до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про скасування рішень, -

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спецбуд-Сервіс (надалі - Товариство, позивач) звернулось з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (правонаступник Інспекції державної архітектурно-будівельного контролю у Київській області; надалі - Департамент, відповідач), в якому просив скасувати:

припис Департаменту № С-2907/3 від 29.07.2014 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

постанову відповідача № 3-1208/1-7/10-9/1208/08/01 від 12.08.2014 р. про накладення штрафу на Товариство за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції відповідач оскаржив до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р. відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись із ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р., Департамент звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України (2747-15) ; в редакції від 07.02.2015 р., що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/13699/14 ухвалена у відкритому судовому засіданні 26.11.2014 р. за відсутності представника відповідача.

Апеляційна скарга подана Департаментом 31.01.2015 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2015 р. вищезазначену апеляційну скаргу залишено без руху, підставою для цього слугувало пропущення Департаментом строку звернення до суду із скаргою

16.03.2015 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про поновлення процесуальних строків для подання скарги. У клопотанні відповідач вказав, що отримав копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 р. лише 20.01.2015 р., оскільки спочатку суд надіслав копію даного рішення на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, а вже в подальшому її було скеровано до відповідача - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що доводи, наведені у даному клопотанні, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія вищенаведеної постанови отримана представником відповідача 05.01.2015 р.

Що стосується направлення копії рішення неналежній стороні по справі, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, була Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, що знаходиться за адресою 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 р. № 150 (150-2014-п) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції, зокрема, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.10.2014 р. № 272 на Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області покладено обов'язок забезпечення здійснення функцій та повноваження територіального органу, утвореного як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції, покладених на нього Положенням про Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, затвердженого наказом № 226 від 01.10.2014 р., на території Київської області з 14.10.2014 р.

Отже, з 14.10.2014 р. замість Інспекції державної архітектурно-будівельного контролю у Київській області почав діяти Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, що є структурним підрозділом апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Проте, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області знаходиться за тією ж адресою: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26.

Що стосується не розгляду судами попередніх інстанцій клопотання відповідача про процесуальне правонаступництво, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що дане клопотання подано до суду 28.11.2014 р., отже після ухвалення постанови судом першої інстанції.

Частиною четвертою статті 189 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку, відмовивши відповідачу у відкритті апеляційного провадження, оскільки підстави для поновлення строку звернення до суду, зазначені Департаментом у клопотанні, є неповажними.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015р. у справі № 804/13699/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.