676/3122/18 Про визнання недійсним додаткового договору до договору поруки - 29.04.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про визнання недійсним додаткового договору до договору поруки.

Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2007 року між

Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі -

ВАТ "Кредитпромбанк"), назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк"), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 250 000 грн зі сплатою 13,53 % річних на строк до 26 грудня 2017 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між

ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 27 грудня 2007 року укладено договір поруки.

Між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" 26 червня 2013 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за спірними кредитними зобов`язаннями.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 13 серпня 2015 року

у справі № 676/784/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 111 656,94 грн. У матеріалах вищевказаної справи міститься копія додаткового договору від 18 вересня 2008 року, сторонами якого зазначено ОСОБА_1 та банк, про внесення змін до договору поруки від 27 грудня 2007 року, відповідно до умов якого поручитель погодився на збільшення процентної ставки за кредитом

з 18 вересня 2009 року до 16 % річних.

Вказував, що додатковий договір від 18 вересня 2008 року є недійсним правочином, оскільки він його не підписував, не давав згоди на укладення цього договору, а всі дії від його імені вчинені сторонньою особою.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсним додатковий договір від 18 вересня 2008 року про внесення змін до договору поруки від 27 грудня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 07 вересня

2018 року (в складі судді Швець О. Д.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що набрало законної сили судове рішення у справі № 676/784/15-ц, яким задоволені вимоги кредитора до поручителя та встановлено обов`язок ОСОБА_1 погасити солідарно кредитну заборгованість ОСОБА_2, поручителем за зобов`язаннями якого він виступив. ОСОБА_1 як сторона у справі не був позбавлений права оскаржувати це судове рішення в установленому законом порядку.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним додатковий договір про внесення змін до кредитного договору від 27 грудня 2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредитпромбанк" 18 вересня 2008 року.

Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 1 724,80 грн судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не підписував спірний додатковий договір до договору поруки, що підтверджено висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи. Будь-яких доказів, що позивач вчиняв дії, які свідчать про визнання ним свого обов`язку як поручителя за кредитним зобов`язанням ОСОБА_2, суду не надано.

Наявність рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості не може бути підставою для відмови у задоволені позову

в цій справі, оскільки судами не давалася оцінка спірному додатковому договору від 18 вересня 2008 року і питання щодо його дійсності не було предметом розгляду цивільної справи № 676/784/15-ц за позовом

ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором.

ОСОБА_1 був обізнаний з пред`явленими до нього позовними вимогами як до поручителя та про існування оспорюваного договору поруки, проте під час розгляду справи № 676/784/15-ц не вказував, що не підписував цей правочин.

Експертиза від 14 лютого 2017 року суперечить вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (z0705-98) (далі - Інструкція № 53/5), тому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги її висновки. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється разом з іншими доказами за правилами, встановленими процесуальним законом.

Крім того, вказані обставини були предметом дослідження під час розгляду справи № 676/4195/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_2 про визнання припиненою поруки та у рішенні Апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2017 року встановлено, що у спірному зобов`язанні не відбулося збільшення обсягу відповідальності позичальника без згоди поручителя.

ОСОБА_1 не навів правових підстав та не надав належних і допустимих доказів з метою обґрунтування своїх позовних вимог. Отже, поручитель повинен нести відповідальність згідно з умовами договору поруки та кредитного договору.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

21 березня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 грудня 2007 року між

ВАТ "Кредитпромбанк", назву якого змінено на ПАТ "Кредитпромбанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 250 000 грн зі сплатою 13,53 % річних на строк до 26 грудня 2017 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між

ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 27 грудня 2007 року укладено договір поруки.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 28 квітня

2015 року у справі № 676/784/15-ц у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 13 серпня 2015 року у справі № 676/784/15-ц рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 28 квітня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 111 656,94 грн.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року у справі № 676/4195/16-ц визнано припиненою поруку ОСОБА_1, що виникла на підставі договору поруки від 27 грудня 2007 року, за кредитним договором від 27 грудня

2007 року, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2017 року у справі № 676/4195/16-ц рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою відмовлено.

Відповідно до додаткового договору від 18 вересня 2008 року про внесення змін до договору поруки, сторонами якого зазначено ОСОБА_1 та ПАТ "Кредитпромбанк", поручитель погодився на збільшення процентної ставки за кредитом з 18 вересня 2009 року до 16 % річних.

Відповідно до висновку судово-технічної та почеркознавчої експертизи

від 14 лютого 2017 року, проведеної у справі № 676/4195/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, підпис від імені ОСОБА_1, що міститься на оригіналі додаткового договору від 18 вересня 2008 року про внесення змін до договору поруки від 27 грудня 2007 року, укладеного між

ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів не самим ОСОБА_1, а іншою особою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтями 546, 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором

є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У матеріалах справи міститься копія додаткового договору від 18 вересня 2008 року до договору поруки, сторонами якого зазначено ОСОБА_1 і ПАТ "Кредитпромбанк".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що він не підписував спірний договір про внесення змін до договору поруки, у нього було відсутнє волевиявлення на укладення цього правочину, тому його необхідно визнати недійсним.

Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, ПАТ "Дельта Банк" вказувало, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, стягнуто, зокрема,

з поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, тому відсутні підстави для визнання поруки недійсною.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими

і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків

(стаття 76 ЦК України).

Частинами першою-третьою статті 89 ЦК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 14 лютого 2017 року, проведеної у справі № 676/4195/16-ц за позовом

ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, встановлено, що підпис у спірному договорі

від 18 вересня 2008 рокувиконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Колегія суддів погоджується, що цей висновок судового експерта

є належним та допустимим доказом, що спростовує укладення позивачем додаткового договору до договору поруки.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи, встановлено відсутність волевиявлення позивача на укладання спірного договору про внесення змін до договору поруки, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин.

Разом з тим, не заслуговують на увагу посилання у касаційній скарзі на висновки суду у справі № 676/784/15-ц, оскільки під час розгляду вказаної справи перед судом не ставилося питання про дійсність (недійсність) додаткового договору про внесення змін до договору поруки і висновки

з цього приводу відсутні у рішенні Апеляційного суду Хмельницької області від 13 серпня 2015 року.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що експертизу у справі

№ 676/4195/16-ц проведено з порушенням Інструкції № 53/5, оскільки під час розгляду цієї справи банк у визначеному процесуальним законом порядку не заявляв клопотання про призначення експертизи з метою спростування заявлених ОСОБА_1 вимог. Крім того, під час розгляду справи № 676/4195/16-ц судом не встановлено порушення судовим експертом норм Інструкції № 53/5.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2017 року у справі

№ 676/4195/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, оскільки під час розгляду вказаної справи вирішувалося питання про припинення поруки відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною

в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди

з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження

в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства,

і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду