713/1955/20 Про повернення коштів за депозитним договором - 06.12.2021 Прийняття

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк) про повернення коштів за депозитним договором.В обґрунтування позову зазначила, що 01 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено депозитний договір № SAMDN25000704198474 на суму 140 000,00 грн, відкрито особистий рахунок по вкладу № НОМЕР_1 та видано електронну ощадну книжку № НОМЕР_2 . Цього ж дня нею внесено в касу банку для зарахування на вищевказаний рахунок готівкою 140 000,00 грн, про що свідчить квитанція від 01 вересня 2008 року № 111299873. Зазначала, що з моменту укладання договору вона отримувала відсотки за договором до 2009 року. У жовтні 2009 року виплата відсотків припинилася. Вважала, що не виплачуючи відсотки за депозитним договором банк порушив її майнові права, як споживача банківських послуг. 25 вересня 2020 року, відповідно до пункту 7 договору, позивачка направила відповідачу відмову від продовження терміну дії договору та про розірвання договору з 30 вересня 2020 року. Зазначеною заявою вона вимагала у термін до 30 вересня 2020 року повернути 6 459 236,28 грн, з яких: 140 000,00 грн - сума депозитного вкладу, 265 650,00 грн - відсотки за договором за період з жовтня 2009 року по вересень 2020 року включно, 42 285,20 грн - 3% річних на суму не сплачених відсотків, 154 350,70 грн - інфляційні втрати на суму не сплачених відсотків та 15 856 950,38 грн - пеня на суму не сплачених відсотків. Відповідач не виконав вимогу позивачки, чим порушив її майнові права, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь 6 459 236,28 грн, з яких: 140 000,00 грн - сума депозитного вкладу, 265 650,00 грн - відсотки за вказаним договором за період з жовтня 2009 року по вересень 2020 року включно, 42 285,20 грн - 3 % річних на суму не сплачених відсотків, 154 350,70 грн - інфляційні втрати на суму не сплачених відсотків та 15 856 950,38 грн - пеня на суму не сплачених відсотків.Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 03 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правовідносини між боржником АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, які виникли на підставі депозитного договору від 01 вересня 2008 року № SAMDN25000704198474, припинилися 05 вересня 2012 року виконанням, проведеним належним чином. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 03 лютого 2021 року - без змін.Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду по суті спору, зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника щодо їх оцінки та містять посилання на факти, які були предметом дослідження суду.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справиУ травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 03 лютого 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:- не врахували, що на заяві про видачу готівки від 05 вересня 2012 року № 16 відсутні такі обов`язкові реквізити, як печатка банку та підпис уповноваженої особи банку, а тому такий документ є неналежним доказом повернення позивачу депозиту;- неправомірно взяли до уваги виписку за депозитним рахунком позивача, оскільки вказана виписка не є документом первинного обліку;- не звернули увагу на те, що відповідачем не надано жодних доказів видачі позивачу примірника видаткового касового документа, який відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, посвідчує видачу готівки;- безпідставно поклали на позивача обов`язок доведення наявності боргу у банку;- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 757/42043/18-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 381/4110/17, від 22 червня 2020 року у справі № 174/818/18, від 22 червня 2020 року у справі № 189/786/18.У червні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, в якому зазначило про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Рух справи у суді касаційної інстанціїВідповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 травня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 03 лютого 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з підстав визначених пунктом 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України); витребувано із Вижницького районного суду Чернівецької області матеріали справи № 713/1955/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву. У червні 2021 року матеріали справи № 713/1955/20 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справиСудами попередніх інстанцій встановлено, що 01 вересня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір № SAMDN25000704198474 (Вклад "Строковий пенсійний"), за умовами якого позивач передав, а банк прийняв грошові кошти в сумі: 140 000,00 грн на термін 12 місяців по 01 вересня 2009 року включно. Процентна ставка по вкладу - 17,25 % річних. Період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць. Мінімальний строк вкладу - 6 місяців. Особовий рахунок по вкладу - № НОМЕР_1 .01 вересня 2008 року ОСОБА_1 внесено кошти для зарахування на особовий рахунок по вкладу № НОМЕР_1 у сумі 140 000,00 грн, на підтвердження чого Банком їй видано картку "ощадна книжка електронна" № НОМЕР_2 та квитанцію від 01 вересня 2008 року № 111299873.Починаючи з першого робочого дня, наступного за днем надходження грошових коштів в Банк до 01 вересня 2012 року АТ КБ "ПриватБанк" щомісячно нараховувало відсотки за депозитним договором від 01 вересня 2008 року № SAMDN25000704198474, які, починаючи з 05 листопада 2008 року, щомісячно знімалися позивачем з особового рахунку № НОМЕР_1 .Загальна сума нарахованих банком та виплачених позивачці відсотків за вказаний період становить 99 123,08 грн.05 вересня 2012 року відповідач повернув позивачу на її вимогу вклад за депозитним договором від 01 вересня 2008 року № SAMDN25000704198474 у сумі 140 000,00 грн та нараховані відсотки станом на 01 вересня 2012 року у розмірі 1 789,96 грн, а всього 141 789,96 грн, на підтвердження чого надав заяву на видачу готівки від 05 вересня 2012 року № 16З виплатою 05 вересня 2012 року АТ КБ "ПриватБанк" Супрович Т. І. всієї суми вкладу разом з процентами, що належать відповідно до умов депозитного договору від 01 вересня 2008 року № SAMDN25000704198474, згідно пункту 10 даного договору його дія припинилася.24 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала до АТ КБ "ПриватБанк" заяву-вимогу про припинення дії договору, повернення суми депозиту та виконання зобов`язань за депозитним договором, в якій вимагала в Банк повернути їй у термін до 30 вересня 2020 року 16 459 236,28 грн, з яких: депозитний вклад за договором від 01 вересня 2008 року № SAMDN25000704198474 у сумі 140 000,00 грн, 265 650,00 грн - відсотки за вказаним депозитним договором за період з жовтня 2009 року по вересень 2020 року включно, 42 285,20 грн - 3% річних на суму несплачених відсотків, 154 350,70 грн - інфляційні на суму не сплачених відсотків та 15 856 950,38 грн - пеня на суму не сплачених відсотків.Також судами встановлено, що у лютому 2015 року ОСОБА_1 вже зверталася до суду з аналогічним позовом, в тому числі зі стягнення коштів за депозитним договором № SAMDN25000704198474 від 01 вересня 2008 року на суму 140 000,00 грн (справа № 713/149/17). За клопотанням ОСОБА_1, судом було витребувано від банку видаткові документи, що підтверджують виплату коштів та призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено наступне питання "Чи виконаний ОСОБА_1 чи іншою особою підпис на заявах на видачу готівки: заява від 05 вересня 2012 року № 16 на суму 141 789,96 грн".Згідно висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 15 липня 2016 року № 93, підпис від імені ОСОБА_1, розташований після слів "Підпис отримувача" на заяві на видачу готівки від 05 вересня 2012 року № 16 на суму 141 789,96 грн виконаний самою ОСОБА_1 .

Нормативно-правове обґрунтування Статтею 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.Відповідно до пункту 1.1 статті 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки (додаток 8) та заява на видачу готівки (додаток 10).Інструкція № 174 визначає зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом (пункт 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції № 174).Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.За змістом статей 526 та 1058 ЦК України зобов`язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).За положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиУхвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що правовідносини між боржником АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, які виникли на підставі депозитного договору від 01 вересня 2008 року № SAMDN25000704198474, припинилися 05 вересня 2012 року виконанням, проведеним належним чином.Посилання у касаційній сказі на те, що виписка за депозитним рахунком позивача є неналежним доказом, оскільки не є документом первинного обліку, були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.Зокрема апеляційний суд відхиляючи такі доводи заявника, виходив із того, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (z0559-03) , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.Таким чином, виписка з депозитного рахунку, що міститься в матеріалах справи, вважаються належним доказом руху коштів по рахунку позивачки та видачі їй коштів.Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно поклали на позивача обов`язок доведення наявності боргу у банку, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником чинних норм ЦПК України (1618-15) .У розумінні статті 81 ЦПК України у разі пред`явлення позову про стягнення боргу саме позивач повинен довести своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а відповідач може навести аргументи на спростування таких вимог.Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 757/42043/18-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 381/4110/17, від 22 червня 2020 року у справі № 174/818/18, від 22 червня 2020 року у справі № 189/786/18, є безпідставними з урахуванням того, що у наведених заявником постановах суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини справ. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанційВикладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.