272/1137/17 Про прийняття спадщини після смерті особи - 02.12.2021 Прийняття

Іменем України02 грудня 2021рокум. Київсправа № 272/1137/17провадження № 61-11604св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Старокотельнянська сільська рада Андрушівського району Житомирської області,особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_3, на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І., ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (далі - Старокотельнянська сільська рада), у якомупросила встановити їй додатковий строк, протягом одного місяця після набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті її баби - ОСОБА_4 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_4 . Позивач є спадкоємцем першої черги за правом представлення, оскільки її мати, ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, до смерті баби. Вона зверталася до державного нотаріуса Андрушівського районного нотаріального округу Фещука В. А., щодо прийняття заяви про прийняття спадщини після смерті її баби, де дізналася, що пропустила строк для подачі такої заяви та може звернутися до суду про його поновлення. В будинку на день смерті спадкодавця інших зареєстрованих осіб не значилось, інших спадкоємців за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, немає. Строк для подання заяви про прийняття спадщини пропустила з поважних причин, так як є громадянкою іншої держави, проживає за межами України, не обізнана із законодавством України, не мала можливості приїхати до України протягом шестимісячного строку через відсутність закордонного паспорту, відповідних коштів та наявність малолітніх дітей.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 - один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач з поважних причин пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби, а тому їй, як спадкоємиці першої черги за правом представлення, необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 задоволено. Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що представник ОСОБА_2 пояснив, що після набрання оскаржуваним рішенням законної сили ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про визнання заповіту, за яким ОСОБА_2 успадкувала земельні ділянки після смерті ОСОБА_4, недійсним. Крім того, ОСОБА_1 просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за якими вона успадкувала земельні ділянки після смерті ОСОБА_4 . Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення у справі прямо впливає на права та законні інтереси ОСОБА_2 стосовно спірного майна, проте суд не вирішив питання про заміну неналежного відповідача або про залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача.

Аргументи учасників справи

06 серпня 2020 року надійшла до Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1, підписана її представником ОСОБА_3, на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не з`ясував яким чином рішення суду впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків ОСОБА_2, яка відповідно до статей 1223, 1245, 1272, 1280 ЦК України не входила до числа спадкоємців не охопленої заповітом спадщини, не мала права давати згоду на прийняття спадщини ОСОБА_1, не мала права приймати участь у перерозподілі спадщини, а тому не мала будь-якого права впливати на неохоплену заповітом спадщину. Позивач згідно статті 1241 ЦК України не є особою, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, а тому не могла претендувати на майно визначене у заповіті.

Твердження апеляційного суду про те, що з позовом про визнання заповіту недійсним ОСОБА_1 могла звернутися лише після визначення додаткового строку для прийняття спадщини, є помилковим, оскільки оскаржуваним рішенням не вирішувались питання про права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_2 .

У вересні 2020 року Старокотельнянська сільська рада подала відзив, у якому, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 140/871/16-ц, просить закрити касаційне провадження у даній справі, оскільки після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного у касаційній скарзі. Відзив аргументований тим, що рішення суду першої інстанції, яке оскаржила ОСОБА_2, у цій справі дало право ОСОБА_1 оскаржувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані на ім`я ОСОБА_2, отже ОСОБА_2 є належним відповідачем у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскарженим рішенням суду першої інстанції вирішено права, без залучення до участі в справі спадкоємця, яка прийняла спадщину.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 26 серпня 2020 року зазначено, що підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц, 25 березня 2020 року у справі № 140/871/16-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки - ОСОБА_4, яка постійно проживала в селі Стара Котельня Андрушівського району Житомирської області.

Після її смерті відкрилась спадщина. Позивачка є спадкоємцем першої черги за правом представлення, оскільки її мати, ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто ще до смерті баби ОСОБА_4 .

Листом державного нотаріуса Андрушівської державної нотаріальної контори Фещук В. А. від 20 жовтня 2017 року № 740/02-14 повідомлено ОСОБА_1 про те, що Андрушівська державна нотаріальна контора не має змоги здійснити процедуру щодо подальшого оформлення спадкових прав та видати свідоцтво про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, так як ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини, встановлений законодавством відповідно до статті 1270 ЦК України.

28 жовтня 2013 року державний нотаріус Андрушівської державної нотаріальної контори видав Добровінській В. А. свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 3,1843 га, що розташована на території Старокотельнянської сільської ради село Стара Котельня Андрушівського району Житомирської області. Також в цей же день державний нотаріус Андрушівської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку площею 0,1060 га, що розташована на території Старокотельнянської сільської ради села Стара Котельня Андрушівського району Житомирської області.

Позиція Верховного Суду

Вирішення питання щодо закриття касаційного провадження у справі

За змістом пунктів 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Разом із цим, касаційна скарга ОСОБА_1 містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Колегія суддів вважає, що наведеним у касаційній скарзі правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник та які стали підставою для відкриття касаційного провадження, можна дати правову оцінку, зокрема, щодо їх релевантності лише під час касаційного перегляду справи, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок про те, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному у статті 51 ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 460/2304/14-ц (провадження № 61-14556св20).

Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами в справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позивач звернулася до суду з позовом до Старокотельнянської сільської ради про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті бабусі за правом представлення в той час, як іншому спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 28 жовтня 2013 року (тобто до звернення ОСОБА_1 із зазначеним позовом) нотаріусом видано два свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, яка (спадщина) складається із земельних ділянок площею 3,1843 га та 0,1060 га.

Отже, заявлені позивачем вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2, яка до участі в справі в якості відповідача не залучена, клопотань про її залучення відповідачем за цим позовом позивач не заявляла. При цьому, Старокотельнянська сільська рада в цьому випадку як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі.

Арґументи касаційної скарги стосовно того, що ОСОБА_2 не може бути належним відповідачем у зазначеній справі, бо вона є спадкоємцем за заповітом, а позивачка не претендує на спадкове майно, охоплене заповітом, є неприйнятними, оскільки відповідачами у справі за позовом про визначення спадкоємцеві додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, безвідносно до того, за яким видом (за заповітом чи за законом) здійснюється спадкування.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12, від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц, оскільки висновок апеляційного суду не суперечить зазначеним висновкам суду касаційної інстанції.