263/16688/17 Про стягнення заборгованості за договором кредиту - 28.04.2020 Прийняття

Постанова

Іменем України

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 263/16688/17

провадження № 61-16584св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)- акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк",

відповідач за зустрічним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року у складі судді: Шатілової Л. Г., та постанову Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Лісового О. О., Кочегарової Л. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Первісний позов мотивовано тим, що 13 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 221/24-263 на суму 11 169,00 доларів США, на купівлю автотранспортних засобів. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у результаті чого станом на вересень 2017 року має заборгованість.

АТ "Укрсоцбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 :

суму заборгованості за кредитом - 5 756,62 доларів США;

суму заборгованості за відсотками - 3 105,35 доларів США;

судові витрати.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до АТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів, визнання договору кредиту та договору застави недійними.

Зустрічний позов мотивовано тим, що в пункті 3.1.1. договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 від 13 червня 2008 року вказано, що кредитор відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 . В пункті 2.1. договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів зазначено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті. Кредитним договором не передбачений рахунок для повернення кредитних коштів. Рахунок, зазначений в пункті 3.1.1., позичальнику не відкривався, про що свідчить відсутність відповідного договору про відкриття рахунку. На підставі Банківської ліцензії та письмового Дозволу Національного банку України на здійснення валютних операцій банк має право видавати кредит готівковою іноземною валютою тільки з поточного рахунку клієнта: рахунок НОМЕР_2, "рахунки клієнта", згідно "Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України", Постанови Правління Національного банку України № 280, тому використання банком для надання суми кредиту позичальником рахунку № НОМЕР_1 та використання для повернення суми кредиту інші транзитні та аналітичні рахунки, взагалі суперечить діючому законодавству України, а вказаний вище рахунок є аналітичним для внутрішніх операцій банку та до зберігання, видачі та отримання коштів від позичальника не має жодного стосунку. Пункт 3.1.1. договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 2 21/24-263, в якому зазначено порядок повернення та видачі кредитних коштів по кредитному договору, суперечить встановленому чинним законодавством порядку надання та повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою іноземною валютою, порядку відображення операцій з готівковою іноземною валютою в бухгалтерському обліку банку, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , Декрету КМУ "Про валютне регулювання та валютний контроль", статті 162 КпАП, і тому є недійсним, оскільки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України.

Відповідно до висновку аудитора від 28 грудня 2017 року реальна процентна ставка за кредитом складає 28,1382 %у доларах США, у той час як у пункті 1.1. договору зазначено процент у розмірі 13,50 річних, тому позичальник під час укладення договору не міг знати ні реальну процентну ставку, ні абсолютне значення подорожчання кредиту, яке згідно з висновком аудитора дорівнює 7 844,08 доларів США. Під час укладення договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів банк приховав від нього повну та об`єктивну інформацію щодо реальної відсоткової ставки, що приводить до збільшення абсолютного значення подорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, що є беззаперечним обманом з боку банку. При цьому про такий обман з боку банку при укладенні оспорюваного договору ОСОБА_1 стало відомо лише після дослідження аудитора, до якого він звернувся у грудні 2017 року.

ОСОБА_1 просив:

визнати недійсним договір кредиту від 30 червня 2008 року № 221/24-263 з моменту підписання;

визнати недійсним договір застави № 221/24-265 від 30 червня 2008 року з моменту підписання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року позов АТ "Укрсоцбанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 221/24-263 від 13 червня 2008 року в розмірі 8 861,97 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 5756,62 доларів США, заборгованість за відсотками - 3105,35 доларів США., що за курсом 26,33 гривень за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 20 червня 2019 року складає 233335,67 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів та визнання договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів та договору застави недійсними відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 на суму 1 1169,00 доларів США., на купівлю автотранспортного засобу Geely JL7162, 2008 року випуску, з кінцевим строком повернення кредиту - 10 червня 2013 року. ОСОБА_1 не спростовує сам факт фактичного отримання кредитних коштів по договору кредиту № 221/24-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13 червня 2008 року, а тому між сторонами договірні правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позивач ознайомився та погодився, про що розписався в договорі кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 від 13 червня 2008 року та у Додатках № 1 та № 2, в яких у повній мірі викладені умови, мета, суми і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Таке приєднання ОСОБА_1 вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України. При цьому ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що укладений між сторонами договір кредиту є несправедливим до нього, або наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману з боку відповідача. Оскільки ОСОБА_1 умови договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів не виконує, з останнього підлягає стягненню на користь позивача за первинним позовом сума заборгованості за договором в розмірі 8 861,97 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 5 756,62 доларів США, заборгованість за відсотками - 3 105,35 доларів США.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що банк виконав свої зобов`язання - надав ОСОБА_1 кредит, що останнім не спростовується. Відповідач стверджує, що не отримував кредит в доларах США на руки готівкою, однак не оспорює, що отримав кошти від банку і здійснив купівлю автомобіля шляхом безготівкового розрахунку. В суді відповідачем була проведена експертиза для перевірки відповідності умовам кредиту реальним обставинам погашення кредиту. Однак документально об`єктивно підтвердити або спростувати відповідність розрахунку банку та письмовим документам щодо видачі та погашення кредиту за даним договором кредиту експерту під час проведення експертизи не надалось за можливе, тому судом першої інстанції не взято до уваги позицію відповідача щодо невірності суми заборгованості, вказаної у позовній заяві.

Апеляційний суд вказав, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Судом правильно враховано правову позицію в постановах Верховного Суду в справах № 61-9746ск18 та № 61-32932ск18. Із запропонованими умовами кредиту позивач ознайомився та погодився, про що розписався в договорі кредиту № 221/24-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13 червня 2008 року та у Додатках № 1 та № 2, в яких у повній мірі викладені умови, мета, суми і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Як під час розгляду в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що укладений між сторонами договір кредиту є несправедливим до нього, або наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і самого факт обману з боку відповідача. Позовні вимоги щодо визнання договору кредиту недійсним не ґрунтуються на жодній з підстав, передбачених ЦК України (435-15) , і тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог. Той факт, що грошові кошти були перераховані не з поточного рахунку, а з аналітичного, не може впливати на дійсність договору, оскільки факт укладення договору та надання коштів за цим договором, часткового виконання договору відповідач не заперечував. Інструкція про касові операції у банках України - це розпис процедури. Ніяких санкцій за порушення цієї інструкції у вигляді визнання недійсності договору не передбачено. Законом не заборонено укладати договір на умовах, погоджених між сторонами. Оскільки саме така процедура для видачі та погашення кредиту з аналітичного рахунка погоджена сторонами в самому договорі з обох боків - такий порядок не суперечить законодавству. Як вбачається зі справи, на виконання Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) позичальнику надавалась уся необхідна інформація щодо реальної процентної ставки, а тому підстав для визнання договору кредиту недійсним немає.

Апеляційний суд відхилив доводи скарги про незаконність дій банку щодо видачі кредиту в доларах США, оскільки банк відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" проводив операції з валютними цінностями, при цьому ліцензії на проведення такої діяльності перевірені судом першої інстанції. Позивач самостійно обрав валюту кредитування, отримав гроші, погашав кредит в іноземній валюті, що він сам підтвердив. Тобто, позичальник самостійно обрав схему кредитування, ознайомившись із умовами кредиту, оскільки це виключало для нього оплату комісій за відкриття додаткових рахунків.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Укрсоцбанк" відмовити та задовольнити зустрічний позов про визнання договору недійсним. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не отримував взагалі кредитних коштів в іноземній валюті, а в матеріалах справи не має жодного доказу на отримання коштів в іноземній валюті. Для укладення реального договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів відповідно до положень статей 525 - 527, 640, 1054, 1046 ЦК України банк зобов`язаний перерахувати позичальнику кредит (грошові кошти в такій саме сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій саме кількості, такого саме роду та такої саме якості, що були узгоджені у консенсуальному кредитному договорі) у строк та в порядку, що встановлені договором. АТ "Укрсоцбанк" при підписанні договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів було приховано та введено в оману позичальника стосовно відсоткової ставки, що є неприпустимим при підписанні договору, що було підтверджено висновком судово-економічної експертизи.

Вказує, що надання кредитних коштів в іноземній валюті фізичній особі підтверджується виключно первинними бухгалтерськими документами (заявою на видачу готівки) у відповідності до "Інструкції про касові операції в банках України", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 337 від 14 серпня 2003 (z0768-03) року. Твердження суду про те, що договір є укладеним сторонами, спростовується наступним: за своєю правовою природою кредитний договір консенсуальний, двосторонній та є видом родового договору займу, який є реальним, одностороннім. У разі укладення реального кредитного договору, конструкція якого визначена у частині другій статті 640, частині другій статті 1046 ЦК України, необхідні дії банку по передачі грошових коштів позичальнику, завжди у часі слідують за діями, що звершують консенсуальну частину договору (зокрема мається на увазі домовленість з усіх істотних умов). Твердження суду в своєму рішенні про те, що позивачу за зустрічним позовом надані кредитні кошти у розмірі 11 169 доларів США не має свого документального та аргументованого підтвердження та є безпідставним, незрозумілим та таким, що не підтверджується матеріалами справи. Також з огляду на це суддею першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права, а саме частина друга статті 640, частина друга статті 1046 ЦК України при встановленні факту укладання кредитного договору.

Суди не врахували, що перед підписанням договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів банк навмисно ввів ОСОБА_1 в оману через свідомо надану недостовірну інформацію, яку повинен був надати перед укладанням правочинів для всебічного і повного ознайомлення з умовами кредитування та інше. волевиявлення учасників спірного договору кредиту на купівлю автотранспортних засобівне відповідає реальній їх волі. Зокрема волі ОСОБА_1, на умовах сплати відсоткової ставки та реальної відсоткової ставки, що у дійсності складає 29,86% у доларах США, про що якби знав ніколи не підписав та не погодився на спірний договір. як вбачається із матеріалів справи, надані умови банком щодо кредиту, ОСОБА_1 отримав кредит під відсоткову ставку у розмірі 13,50% річних, а реальна ставка складає 29,86% у доларах США, що є значно більшою, аніж сторони узгодили.

У квітні 2020 року АТ "Альфа-Банк" засобами поштового зв`язку направило відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_2, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги повністю. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, щобанком наданий необхідний обсяг належних доказів, в тому числі й оригінали, які доречи відповідачем не ставились під сумнів будь-яким чином. Відповідачем навпаки не надано взагалі жодного доказу його заперечень проти позову банку, які б могли його заперечити повністю або частково. Факт укладення договору, та отримання коштів відповідач не заперечував про що йдеться в постанові апеляційного суду.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року заяву АТ "Альфа-Банк" про залучення до участі у справі як правонаступника позивача - АТ "Укрсоцбанк" задоволено. Залучено до участі у справі АТ "Альфа-Банк" як правонаступника позивача - АТ "Укрсоцбанк".

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 на суму 11 169,00 доларів США на купівлю автотранспортного засобу Geely JL7162, 2008 року випуску, з кінцевим строком повернення кредиту - 10 червня 2013 року.

18 листопада 2009 року додатковою угодою № 2до договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 сторони домовилися, що погашення кредиту здійснюється в наступному порядку до 10 числа (включно) кожного місяця починаючи з 10 липня 2008 року (останній платіж 10 червня 2015 року) згідно з графіком.

Банк виконав свої зобов`язання та надав ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 не оспорюв сам факт заборгованості, але посилався на те, що договір кредиту незаконний, порушує вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) Також вказує, що розмір заборгованості, визначений Банком, не відповідає дійсності.

Станом на 18 вересня 2017 року відповідач має заборгованість, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 5 756,62 доларів США; відсотками - 3 105,35 доларів США.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина другої статті 640 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року в справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) зроблено висновок, що "невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним".

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суди зробили правильний висновокпро стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредитом - 5 756,62 доларів США.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пунктів 2,3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункту 4 частини третьої статті 18 Закону).

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що "обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю".

Суди встановили, що під час укладення договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів сторони досягли домовленості відносно всіх його умов, у тому числі щодо суми кредиту, дати видачі кредиту, річної відсоткової ставки, щомісячної суми необхідного платежу, строку внесення платежів, умов повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, права дострокового виконання зобов`язань за договором та його умов. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, відповідач погоджувався із всіма умовами договору, про що свідчить його підпис в договорі і часткове погашення кредиту в іноземній валюті. Після укладення договору в 2008 році позичальник його не оспорював, приступив до його виконання і виконував тривалий час, тобто погодився з умовами договору. Договором визначено повернення кредиту в тій самій валюті, в якій видано кредит, що повністю відповідає суті договору кредиту (позики) і не суперечить чинному законодавству.

Встановивши, що ОСОБА_1 не довів підстав для визнання недійсним договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів від 30 червня 2008 року № 221/24-263 та договору застави № 221/24-265 від 30 червня 2008 року, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні зустрічного позову.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що "звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України".

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Проте суд апеляційної інстанції: не врахував, що настав строк кредитування; не з`ясував за який період нараховані проценти за користування кредитом; не врахував, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування; не врахував, що після настання строку виконання договору кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. А тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в розмірі 3 105,35 доларів США.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині первісних позовних вимог АТ "Укрсоцбанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 3 105,35 доларів США прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в іншій частині ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним: касаційну скаргу задовольнити частково; постанову апеляційного суду в частині первісних позовних вимог АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 3 105,35 доларів США скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду; в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Оскільки постанова апеляційного суду в частині первісних позовних вимог АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 3 105,35 доларів США підлягає скасуванню, то необхідно поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року у частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 5 756,62 доларів США.

Керуючись статтями 400 та 410, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416, 436 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у частині первісних позовних вимог акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 3 105,35 доларів США скасувати.

Передати справу № 263/16688/17 у частині первісних позовних вимог акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 3 105,35 доларів США на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 5 756,62 доларів США.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук