205/4253/17 Про визнання незаконною державну реєстрацію права власності на квартиру та скасування рішення державного реєстратора обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" - 22.04.2020 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

Зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (ПАТ "ПУМБ"), третя особа - Комунальне підприємство "Центр державної реєстрації", в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати незаконною державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Чернецького Михайла Андрійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35867571 від 26 червня 2017 року щодо державної реєстрації права власності ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" на вказану квартиру, обтяження іпотекою вказаної квартири, номер запису 21108340 від 28 листопада 2007 року та обтяження її арештами, номери записів: 21108199 від 17 січня 2011 року і 21108083 від 25 лютого 2010 року, а також стягнути з відповідача судові витрат.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 28 листопада 2007 року між нею та ПАТ "ПУМБ" укладено кредитний договір №5886520, відповідно до якого банк зобов`язався надати позивачу кредит в розмірі 77 000,00 доларів США з виплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою 10,99 %. Також, 28 листопада 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого для забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань позивач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.

05 жовтня 2010 року приватним нотаріусом ДМНО Римською А. В. було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №2262, яким запропоновано звернути стягнення на вказане житло, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 26 червня 2017 року державний реєстратор Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Чернецький М. А. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35867571 від 26 червня 2017 року та змінив власника вказаного нерухомого майна з ОСОБА_1 на ПАТ ""Перший Український Міжнародний банк".

Державну реєстрацію права власності та рішення державного реєстратора позивач вважає незаконною, оскільки банком вже було звернуто стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, а тому звернення іпотекодержателя до державного реєстратора суперечать частині третій статті 33 Закону України "Про іпотеку", за якою звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідач, звернувшись до державного реєстратора, не повідомив останнього про існування виконавчого напису нотаріуса, та подав договір іпотеки за відсутністю виконавчого напису нотаріуса, який на час звернення іпотекодержателем до державного реєстратора не визнаний таким що не підлягає виконанню.

Крім того, іпотекодержатель (банк), який набув право власності на підставі рішення державного реєстратора адміністративний збір не сплатив. Спірна квартира передана в іпотеку в рахунок забезпечення кредитів в іноземній валюті та використовується як місце її постійного проживання. З урахуванням наявності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , державний реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації прав та зміні власника вказаного нерухомого майна, тобто в позасудовому зверненні стягнення на предмет іпотеки.

У матеріалах реєстраційної справи відсутня оцінка предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, яка б відповідала дійсній вартості квартири, тому дії державного реєстратора суперечать частині третій статті 37 Закону України "Про іпотеку". Крім того, на момент реєстрації права власності за ПАТ "ПУМБ" на предмет іпотеки сума заборгованості за основним зобов`язанням не була безспірною, жодним рішенням суду її не було встановлено, іпотекодавцем оскаржується сума боргу за кредитним договором, у судових інстанціях на розгляді перебувають справи. Банк не надав державному реєстратору документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя. Іпотекодавцем не було отримано письмову вимогу про усунення порушень, що суперечить частині першій статті 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 липня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 24 квітня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 за ПАТ "ПУМБ".

Скасовано рішення державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Чернецького М. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 35867571 від 26 червня 2017 року щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк".

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив із того, що державна реєстрація за ПАТ "ПУМБ" права власності на предмет іпотеки за неподання для цього передбачених пунктом 61 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання положень статей 18 та 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому рішення державного реєстратора від 26 червня 2017 року № 35867571 про реєстрацію права власності є незаконним. Спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , що дає підстави для висновку про неможливість звернення стягнення шляхом відчуження квартири, незалежно від суб`єкта, який здійснює таке стягнення, оскільки ОСОБА_1, як власник, не надавала своєї згоди на те.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2019 року рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 липня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що цейспір пов`язаний з реалізацією іпотекодержателем своїх прав на предмет іпотеки, процедура якої передбачає їх здійснення лише за участю державного реєстратора, дії якого, в свою чергу, оскаржуються опосередковано через неправомірність дій іпотекодержателя.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції розглянув позов, пред`явлений до неналежного відповідача. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не заявлялось клопотань ні про залучення співвідповідача, ні про заміну неналежного відповідача на належного.

За таких обставин апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції помилково, за неналежного суб`єктного складу, дійшов висновку про задоволення позову.

Вимоги та доводи касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасуватипостанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком була проведена в порушення вимог договору про іпотеку та вимог чинного законодавства, зокрема статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку", статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", статтями 22, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 61 "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції з порушенням процесуального права, оскільки дійшов помилкового висновку про те, що справу було розглянуто судом першої інстанції за неналежного суб`єктного складу, а саме, що не було залучено належного відповідача - відповідного державного реєстратора.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії судового рішення відмовлено.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 28 листопада 2007 року між ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5886520, згідно умов якого банк зобов`язувався видати позичальнику кредит в сумі 77 000,00 доларів США на строк до 28 листопада 2027 року з цільовим призначенням кредиту для придбання нерухомості - квартири АДРЕСА_3 .

Для забезпечення виконання умов зазначеного вище кредитного договору, 28 листопада 2007 року між ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №5888466, згідно умов якого позивач передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, яка належала останній на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_2, що посвідчений 28 листопада 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чалою В. О. за реєстровим № 535.

05 жовтня 2010 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською Анастасією Вікторівною було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, реєстровий номер 2262.

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року, у цивільній справі 2-509/11, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "ПУМБ" про визнання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 05 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В., таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними кредитного договору від 28 листопада 2007 року, договору іпотеки від 28 листопада 2007 року та договору поруки від 28 листопада 2007 року.

В подальшому, банк звернувся до державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Чернецького М. А. з метою задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Чернецьким М. А. 26 червня 2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ПАТ "ПУМБ".

Підставою виникнення права власності за вказаною вище реєстраційною дією вказано: договір іпотеки №5888466, серія та номер 540, виданий 28 листопада 2007 року; кредитний договір №5886520 від 28 листопада 2007 року; вимога, серія та номер 4415/33, видана 07 грудня 2015 року, видавник ПАТ "ПУМБ"; рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 07 грудня 2015 року, видавник: Укрпошта.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) сформульовано висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду (частина п`ята статті 12, частина друга

статті 197 ЦПК України). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 визначила відповідачем ПАТ "ПУМБ", за яким зареєстроване право власності на спірну квартиру в позасудовому порядку на підставі застереження в іпотечному договорі.

За змістом висновків, викладених у пункті 31.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

У справі № 359/267/18 (провадження № 61-17143св19) з подібними правовідносинами Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у спорі за позовом іпотекодателя про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження державний реєстратор не є належним відповідачем (постанова від 25 березня 2020 року).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав того, що цей спір повинен розглядатися з участю державного реєстратора як співвідповідача, а не третьої особи, дії якого, в свою чергу, оскаржуються опосередковано через неправомірність дій іпотекодержателя, оскільки спір виник саме між позивачем і ПАТ "ПУМБ" з приводу права на квартиру внаслідок дій банку щодо реєстрації за собою такого права.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції внаслідок помилкового висновку про неналежний склад сторін спору, що розглядається, в порушення вимог наведеної норми процесуального права не перевірена законність і обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржене судове рішення належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.