1616/848/2012 Про заміну сторони виконавчого провадження у справі - 26.11.2021 Прийняття

заінтересована особа - Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2020 року в складі судді Парахіної Є. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2021 року в складі колегії суддів: Хіль Л. М., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., у справі заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Описова частина

Короткий зміст заяви

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" (далі - ТОВ "Схід Фінанс") звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заяви вказувало, що на виконанні в Подільському відділі державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Подільський ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) перебуває виконавче провадження ВП № 49834561 з примусового виконання виконавчого листа № 1616/848/2012, виданого 07 серпня 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави за результатами розгляду позову ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 430/08-К.

Також товариство зазначало, що 19 липня 2019 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Схід Фінанс" було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами поруки, у відповідності до якого ТОВ "Схід Фінанс" набуло право вимоги в тому числі і до ОСОБА_2 за договором поруки, що забезпечує виконання кредитного договору від 04 квітня 2008 року № 430/08-К.

Посилаючись на зазначене, ТОВ "Схід Фінанс" просило суд замінити у виконавчому провадженні № 49834561 стягувача ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на правонаступника ТОВ "Схід Фінанс".

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, заяву ТОВ "Схід Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено стягувача ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" по виконанню виконавчого листа у справі № 1616/848/2012, виданого 07 серпня 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - 759 914,69 грн заборгованості за кредитним договором, боржником в якому є ОСОБА_2, - на правонаступника ТОВ "Схід Фінанс".

Задовольняючи заяву ТОВ "Схід Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження". Також судом враховано, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2012 року в справі № 1616/848/2012 за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 430/08-К не виконане, беручи до уваги, що ТОВ "Схід Фінанс" є правонаступником права вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до боржника ОСОБА_2, суд вважав заяву про заміну сторони виконавчого провадження такою, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У квітні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що зі змісту кредитного договору від 04 квітня 2008 року № 430/08-К вбачається, що грошове зобов`язання було виражене в іноземній валюті (долар США). Здійснення операцій, предметом яких є передача права вимоги за кредитом в іноземній валюті, потребує відповідної ліцензії. Однак, відповідно до відомостей з Державного реєстру фінансових установ не вбачається, що ТОВ "Схід Фінанс" має ліцензію на здійснення валютних операцій, а тому не мало право набувати права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами.

Договори відступлення прав вимог, додаток до нього та акт прийому-передачі за договором не містять відомостей про те за яку вартість було здійснено відступлення прав вимоги саме за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 430/08-К та договорами, які забезпечують виконання зобов`язань за ними, а тому за своєю природою це є договором цесії, а не факторингу.

Судами попередніх інстанцій не досліджено в якому саме обсязі та щодо яких саме сум попереднім кредитором було відступлено права вимоги новому кредиторові і на які суми у ТОВ "Схід Фінанс" виникло право вимоги.

ТОВ "Схід Фінанс" не надало до суду докази на підтвердження обставин повної оплати за набуті права вимоги щодо ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано із Ленінського районного суду м. Полтави матеріали цивільної справи.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року ТОВ "Схід Фінанс" в особі директора Бутюгіна М. О. подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що в провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебувала справа № 1616/848/2012 (провадження № 2/1616/558/2012) за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Предметом позовних вимог була заборгованість в сумі 759 914,69 грн, яка утворилась за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 430/08-К, укладеним між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_3

30 грудня 2009 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в зв`язку з укладенням сторонами договору переведення боргу № 1, був укладений договір про заміну боржника в зобов`язанні № 1 до кредитного договору від 04 квітня 2008 року № 430/08-К, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняла на себе зобов`язання боржника ОСОБА_3, що випливають із зазначеного кредитного договору. Також, 30 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір зарахування зустрічних однорідних вимог № 1. В цей же день між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки в рахунок забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2012 року позов ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено, стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 759 914,69 грн заборгованості за кредитним договором. Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 3 219,00 грн судового збору.

Заочне рішення суду учасниками справи не оскаржувалось та набрало законної сили. За заявою представника стягувача ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 07 серпня 2012 року видані виконавчі листи.

На виконанні в Подільському ВДВС у місті Полтава перебуває виконавче провадження № 49834561, боржником в якому є ОСОБА_2, а стягувачем - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

19 липня 2019 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Схід Фінанс" укладений договір про відступлення прав вимоги за договорами поруки.

Згідно пункту 1 договору про відступлення прав вимоги за договорами поруки від 19 липня 2019 року за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором та у відповідності до додатку 1 договору про відступлення прав вимоги від 19 липня 2019 року № 24435, що укладений між банком та новим кредитором, банк відступає новому кредитору належні банку права вимоги за договорами поруки згідно реєстру визначеного у додатку № 1 (надалі за текстом - "Реєстр договорів поруки") до цього договору, а новий кредитор приймає та набуває всіх прав, належних банку за договорами поруки, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами. Підписаний Реєстр договорів поруки є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до витягу з Реєстру договорів поруки, який є додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги за договорами поруки від 19 липня 2019 року, до ТОВ "Схід Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором поруки від 30 грудня 2009 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ТОВ "Схід Фінанс" посилалося на те, що до ТОВ "Схід Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором поруки від 30 грудня 2009 року на підставі укладеного 19 липня 2019 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Схід Фінанс" договору про відступлення прав вимоги за договорами поруки.

Задовольняючи заяву ТОВ "Схід Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2012 року в справі № 1616/848/2012 за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 430/08-К не виконане, ТОВ "Схід Фінанс" є правонаступником права вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до боржника ОСОБА_2, суд вважав заяву про заміну сторони виконавчого провадження такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів прешої та апеляційної інстанції.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 442 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19 липня 2019 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Схід Фінанс" укладений договір про відступлення прав вимоги за договорами поруки. Згідно пункту 1 договору про відступлення прав вимоги за договорами поруки від 19 липня 2019 року за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором та у відповідності до додатку 1 договору про відступлення прав вимоги від 19 липня 2019 року № 24435, що укладений між банком та новим кредитором, банк відступає новому кредитору належні банку права вимоги за договорами поруки згідно реєстру визначеного у додатку № 1 (надалі за текстом - "Реєстр договорів поруки") до цього договору, а новий кредитор приймає та набуває всіх прав, належних банку за договорами поруки, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами. Підписаний Реєстр договорів поруки є невід`ємною частиною цього договору.

Колегія суддів наголошує, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, останні у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов`язків сторін.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.

Таким чином, встановивши, що у цій справі ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відступив право вимоги ТОВ "Схід Фінанс" до боржника ОСОБА_2 на підставі укладеного договору про відступлення прав вимоги за договором поруки, а також врахувавши те, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2012 року в справі № 1616/848/2012 за позовом ПАТ ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 430/08-К не виконане, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ "Схід Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження.

Оскільки ТОВ "Схід Фінанс" є правонаступником права вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до боржника ОСОБА_2, то звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи касаційної скарги про те, що заявником не було надано належних доказів відступлення прав вимоги за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 430/08-К та документів, які є доказами права вимоги, спростовуються матеріалами справи (а. с. 21-22, 85-121).

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фінансових установ не вбачається, що ТОВ "Схід Фінанс" має ліцензію на здійснення валютних операцій, а тому не мало право набувати права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, з огляду на таке.

Договір відступлення права вимоги від 19 липня 2019 року за своїми ознаками є договором, за яким банк у зобов`язанні за договором поруки замінений на ТОВ "Схід Фінанс" як нового кредитора. ТОВ "Схід Фінанс" не набуло право здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки за умовами договору відступлення права вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором станом на дату відступлення прав вимоги за договором. Отже, цей договір не можна кваліфікувати як договір факторингу, адже він не містить умов, які передбачали б передання грошових коштів новим кредитором в розпорядження первісному кредитору за плату, тобто умови договору не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за спірними правочинами не є відносинами у сфері факторингу. Він є змішаним, бо містить елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги.

Оскільки оспорюваний правочини є купівлею-продажем прав вимоги та за своєю правовою природою є договорами відступлення права вимоги, укладення яких регулюється статтями 512- 519 ЦК України та суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, тому наявність у заявника як нового кредитора ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається.

Такий висновок судів відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постановах від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій, були предметом дослідження та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстав для скасування судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду