466/7656/17 Про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно - 13.04.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року у складі судді Свірідової В. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 у розмірі, що відповідає розміру некомпенсованих збитків, а саме 81 624,40 грн, які можуть знаходитися на банківських рахунках ОСОБА_2 або за місцем її проживання.

Заяву мотивовано тим, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває на розгляді цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, в розмірі 81 624,40 грн.

Вказував, що ДТП вчинено з вини ОСОБА_2, страховиком відповідачки його визнано потерпілим та виплачено страхове відшкодування, розмір якого є меншим, ніж розмір збитків, завданих йому у ДТП. Зазначене стало підставою для звернення до суду з указаним позовом.

Оскільки відповідачка добровільно не відшкодувала йому різницю між завданою шкодою та страховою виплатою, вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, які належать ОСОБА_2, у розмірі, що відповідає розміру некомпенсованих збитків, а саме 81 624,40 грн, які можуть знаходитись на банківських рахунках ОСОБА_2 або за місцем її проживання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, у розмірі 81 624,40 грн накладено арешт на грошові кошти в межах заявленої суми позову та майно, які належать ОСОБА_2, що еквівалентно сумі позову, а саме 81 624,40 грн.

Виконання ухвали доручено Шевченківському відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Ухвалу суду мотивовано тим, що метою забезпечення позову у цій справі є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідачки, забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтував висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідності вжитих заходів забезпечення позову позовним вимогам ОСОБА_1 . В оскаржуваних ухвалах відсутні посилання на докази, які мали бути надані позивачем на підтвердження ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 466/7656/17.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до суду не подав.

Фактичні обставини, встановлені судами

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, у розмірі 81 624,40 грн.

20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідача в розмірі, що відповідає розміру некомпенсованих збитків, а саме 81 624,40 грн, які можуть знаходитися на банківських рахунках ОСОБА_2, або за місцем її проживання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до статті 151 ЦПК України 2004 року суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 152 ЦПК України 2004 року позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 152 ЦПК України 2004 року).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім цього, як роз`яснено Верховним Судом України у пункті 10 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а відповідач фактично не позбавлений користуватись спірним майном за винятком відчуження такого.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначив про відсутність згоди ОСОБА_2 добровільно компенсувати йому розмір шкоди, який перевищує ліміт страхового відшкодування.

Суди попередніх інстанцій вважали, що вжиття заходів забезпечення позову щодо майна відповідачки в межах заявлених ОСОБА_1 вимог буде спрямоване на реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що ОСОБА_1 належним чином обґрунтував існування об`єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду у цій справі.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не вказувала на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, заперечувала лише проти визначеного ним розміру майнової шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову у визначений позивачем спосіб, тобто у межах суми 81 624,40 грн, яка відповідає розміру некомпенсованих збитків.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги ОСОБА_2, яким апеляційний суд надав належну оцінку, висновки апеляційного суду є достатньо обґрунтованими, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно аналізувати ті ж самі аргументи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми ЦПК України (1618-15) 2004 року, зокрема положення статей 150-152 цього Кодексу, і задовольнили заяву позивача про забезпечення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року залишити без змін.