645/1509/17 Про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом та зняття з цього майна арешту - 10.04.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року у складі судді Іващенко С. О. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та зняти з цього майна арешт, накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2005 року.

Позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2000 року його матір ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули у рівних частках право власності на квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 році ОСОБА_3 померла. 13 листопада 2015 року він звернувся до державного нотаріуса Харківської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, проте отримав відмову у видачі такого свідоцтва у зв`язку з наявністю у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна актового запису № 1998553 про арешт цієї квартири. Зазначений арешт накладався ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкові від 13 квітня 2005 року у цивільної справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди; за результатами розгляду цієї справи Фрунзенським районним судом м. Харкова ухвалено рішення від 01 березня 2006 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2006 року, про залишення без задоволення позову ОСОБА_4 18 квітня 2016 року він звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року йому відмовлено у знятті арешту з квартири. На частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3 він отримав свідоцтва про право на спадщину, наявність вказаного арешту перешкоджає йому в оформленні спадкових справ на частину спірної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року позов задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_3 ; скасовано арешт 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3, накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2005 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, враховуючи статтю 548 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Українського РСР (1540-06) ), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Позивач вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте в зв`язку з відмовою у видачі відповідного свідоцтва про право власності був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження; витребувано справу з Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом на 1/2 частину квартири позивачу не видавалося; позивач не подавав заяву на прийняття спадщини саме на квартиру; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження; на час розгляду справи не існує спірної квартири, оскільки вона реконструйована в нежиле приміщення; позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності; розгляд справи у суду першої інстанції відбувся неповноважним складом суду, оскільки суддя перебував у відпустці; до участі у справі не залучено нотаріуса.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, відкрилася спадщина, зокрема на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

17 жовтня 2003 року ОСОБА_1 подав до Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщину; надалі 02 липня 2004 року отримав свідоцтво про право на спадщину на автомобіль марки "ВАЗ-21103", державний номерний знак НОМЕР_1 ; 23 жовтня 2015 року - свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_4 .

Постановою Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори від 13 листопада 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, у зв`язку з наявністю у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна актового запису № 1998553 про арешт на вищевказану квартиру, накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2005 року.

ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про зняття арешту з квартири.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 відмовлено у знятті арешту з квартири.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України (1618-15) 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом.

Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством.

У пункті 4.10 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , визначено, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту (пункт 4.17 Глави 10 Порядку).

Аналогічні положення містяться у пунктах 210, 216 Розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року № 20/5, чинної на момент виникнення у спадкоємців ОСОБА_3 права на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Нотаріальною конторою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з накладенням арешту на цю квартиру за життя ОСОБА_3 .

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у знятті арешту з квартири як особі, яка не є власником майна, щодо якого вживалися заходи забезпечення позову, при цьому, роз`яснено, що він має право звернутися до суду для визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири та виключення майна з-під арешту.

Відмова нотаріуса в оформленні права на спадщину разом з відмовою у знятті арешту з належної спадкодавцю ОСОБА_3 частини квартири, який вживався як захід забезпечення позову у цивільній справі, розгляд якої закінчено ухваленням судового рішення, безумовно унеможливлює позасудове набуття ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Установивши відсутність умов для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги ОСОБА_1 про визнання права на спадщину в судовому порядку та зняття арешту підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що позивач не прийняв спадщину після смерті матері у частині прав на спірну квартиру, є неприйнятними, оскільки статтею 548 ЦК Української РСР не допускалося прийняття спадщини під умовою або із застереженнями; ОСОБА_1 в установленому законом порядку оформив свої спадкові права на частину спадкового майната вважається таким, що прийняв спадщину без виключення будь-якого майна, що входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги щодо оскарження рішення нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, є необґрунтованими, оскільки за наявності судового арешту квартири оскарження дій державного нотаріуса не є ефективним способом захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначено статтею 16 ЦК України.

Разом з тим, суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до статті 68 Закону України "Про нотаріат", водночас, нотаріус не може видати ОСОБА_1 таке свідоцтво на спадкове майно, на яке судом накладено арешт.

Доводи касаційної скарги щодо переобладнання спірної квартири у нежитлове приміщення, є необґрунтованими, оскільки статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності, у зв`язку з чим ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; можливе переобладнання частини квартири, яка за життя належала ОСОБА_3, не припиняє право власності спадкодавця на таке майно і це право входить до складу спадщини.

З огляду на частину другу статті 548 ЦК Української РСР 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Аналогічні положення містяться у частині п`ятій статті 1268 ЦК України.

Закон не встановлює обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права.

Підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні, тому доводи касаційної скарги щодо пропуску строку позовної давності підлягають відхиленню.

Доводи касаційної скарги щодо розгляду справи у суді першої інстанції неповноважним складом суду, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, яким встановлено факт відкликання з відпустки головуючого судді Іващенко С. О. згідно з наказом голови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 травня 2018 року та перебування судді на роботі 04 травня 2018 року.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року зупинено виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання (дію) цих судових рішень.