761/34486/17 Про визнання відомості, які поширюються в ефірах програми " Подробиці" на телеканалі "Інтер" такими, які не відповідають дійсності та порушують права й законні інтереси особи - 24.11.2021 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 рокув складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" (далі - ПрАТ "Телеканал "Інтер"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати відомості, поширені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про нього в ефірах програми " Подробиці" на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, які не відповідають дійсності та порушують його права й законні інтереси, а саме:

"Титыч - это уму непостижимо - сказал что все судьи Высшего хозяйственного суда недобропорядочные, потому что они не дают показаний которые их бы обвиняли в связи с судьей ОСОБА_7...";

"...Адвокат требовал от судей обвинительных показаний против самих себя...";

"Каждое заключение - оно в принципе там на 1-2 странички А4, и, в основном, там анализируется декларация - ты кто такой?...";

"Критеріїв доброчесності судців так ця рада практично і не виробила... немає однакового підходу... можуть бути і політичні, і корупційні, і особистісні ризики...";

"...не вироблено загальних принципів і засад щодо роботи цієї ради";

"В этом общественном совете на 2/3 нету даже людей с юридическим образованием...";

- зобов`язати ПрАТ "Телеканал "Інтер" протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня набрання рішенням у справі законної сили забезпечити йому право на відповідь шляхом надання можливості виступу в ефірі програми "Подробиці" для спростування оприлюднених у сюжетах від ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірних відомостей в тому ж обсязі, в якому такі недостовірні відомості було поширено.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ефірах програми " Подробиці" на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_1 поширили щодо нього вищевказані відомості, які стали доступними необмеженому колу осіб, стосуються його професійної діяльності, як члена і співкоординатора Громадської ради доброчесності, та зображують його в негативному світлі.

Посилаючись на те, що поширені відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відомості є недостовірними та порушують його права й законні інтереси, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ПрАТ "Телеканал "Інтер" протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання даним судовим рішенням законної сили надати ОСОБА_1 право на відповідь на телеканалі "Інтер" шляхом надання можливості виступу в програмі "Подробиці" щодо інформації, поширеної ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка транслювалась в ефірі програми "Подробиці" на телеканалі "Інтер" ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо особи ОСОБА_1 .

У решті вимог відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що поширені відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відомості щодо позивача в ефірах програми "Подробиці" на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_1, які він просить визнати недостовірними та спростувати, є оціночними судженнями, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, врахувавши, що ці оціночні судження стосуються професійної діяльності позивача, який вважає їх такими, що порушують його немайнові права, суд дійшов висновку, що позов у частині вимог про забезпечення права на відповідь є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва в частині зобов`язання ПрАТ "Телеканал "Інтер" протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили надати ОСОБА_1 право на відповідь на телеканалі "Інтер" шляхом надання можливості виступу в програмі "Подробиці" щодо інформації, поширеної ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка транслювалась в ефірі програми "Подробиці" на телеканалі "Інтер" ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо особи ОСОБА_1, скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів факту поширення стосовно нього інформації в ефірі відповідача, оскільки не надав оригіналів записів програми "Подробиці", яка транслювалася на телеканалі "Інтер" ІНФОРМАЦІЯ_1, а також не довів, що внаслідок поширення цієї інформації порушено його особисте немайнове право, як і не надав доказів про поширення відповідачами оціночних суджень або думок, які принижують його гідність, честь чи ділову репутацію. Інформація, що поширена та записана на наданому позивачем компакт-диску стосується не його, а Громадської ради доброчесності.

Окрім цього апеляційний суд зазначив, що зміст позовних вимог свідчить про те, що в реалізації права на відповідь позивач, всупереч вимогам частини першої статті 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" про надання коментарю, пояснень чи власного тлумачення обставин справи щодо поширеної інформації, без визнання такої інформації недостовірною, намагається вдатися до спростування цієї інформації в ефірі телеканалу "Інтер".

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року й залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року в справі № 910/13556/18 та від 02 липня 2020 року в справі № 761/36287/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством передбачено право особи на відповідь у випадках, коли ділову репутацію особи принижено оціночними судженнями інших осіб і таке право може бути захищене в судовому порядку. Тобто, належним способом захисту в такому випадку є надання особі можливості реалізації її права на відповідь, а отже позивач обрав правильний спосіб захисту.

Зазначає, що поширені відповідачами оціночні судження принизили його ділову репутацію, оскільки такі висловлювання демонструють його та Громадську раду доброчесності як непрофесіоналів та людей, які недобросовісно виконують свої функції. Інформація, яку він планував поширити в ефірі телеканалу "Інтер", є саме його власним коментарем, а не спростуванням інформації.

Також вказує, що відповідачі не довели, що наданий ним диск, на якому містяться відеозаписи програм, є неналежним доказом у цій справі.

Проте суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, внаслідок чого безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

20 січня 2021 року справа № 761/34486/17 надійшла до Верховного Суду.

26 січня 2021 року від представника ПрАТ "Телеканал "Інтер" Зайоми О. А. надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

01 березня 2021 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

До закінчення встановленого в ухвалі Верховного Суду від 28 грудня 2020 року строку для подання відзиву відповідач ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження йому строку для подання відзиву, посилаючись на несвоєчасне отримання копії цієї ухвали та копії касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_4 та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приймали участь в ефірах програми "Подробиці" на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_1, на яких ними, окрім іншого, були публічно поширені відомості наступного змісту:

"...Адвокат требовал от судей обвинительных показаний против самих себя...";

"...не вироблено загальних принципів і засад щодо роботи цієї ради";

"В этом общественном совете на 2/3 нету даже людей с юридическим образованием...";

"Работу общественного совета добропорядочности жестко раскритиковали и в Совете Евросоюза . В отчете европейцев говорится, что активисты и бизнесмены не могут оценивать профессиональные качества судей. А сокрытие критериев отбора несет угрозу независимости судебных органов".

Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем відеозаписами відповідних сюжетів програми "Подробиці" на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України "Про інформацію").

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, відповідно до правил доказування саме позивач, звертаючись до суду з позовом про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та посилаючись на обставину поширення відповідачем такої інформації, має довести обставину поширення спірної інформації. Натомість відповідач у разі незгоди з фактом поширення спірної інформації має можливість спростувати цей факт, надавши докази того, що така інформація ним не поширювалася.

На підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо поширення відповідачами оспорюваної інформації ОСОБА_1 надав диск із відеозаписами телевізійної програми "Подробиці" на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказуючи на те, що наданий позивачем диск не є оригінальним записом телевізійної передачі "Подробиці" від ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач ПрАТ "Телеканал "Інтер" не спростував зміст цього запису, не подав оригінальний запис цієї передачі з іншим змістом, ніж надав позивач.

За викладених обставин, оскільки ОСОБА_1 не має доступу до оригінальних записів програм відповідача, а свій запис вказаної програми ПрАТ "Телеканал "Інтер" не надало, наданий ним суду диск, який містить відеозаписи програм ПрАТ "Телеканал "Інтер", може бути належним та допустимим доказом поширення спірної інформації, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів факту її поширення в ефірі ПрАТ "Телеканал "Інтер" є помилковим.

Частина перша статті 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За приписами статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти.

З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Громадянин або юридична особа, стосовно якого (якої) у програмі чи передачі телерадіоорганізації було поширено відомості, які не відповідають дійсності або порушують його (її) права і законні інтереси, має право на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) у програмах та передачах даної телерадіоорганізації незалежно від того, було подано заяву з вимогою спростування чи ні (частина перша статті 65 Закону України "Про телебачення та радіомовлення").

Тобто, за змістом цієї норми права громадянин має право на відповідь у разі, якщо поширені стосовно нього відомості не відповідають дійсності або порушують його права й законні інтереси.

Інформацією, яка завдає шкоди діловій репутації особи, є така інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до ділової репутації.

Відповідно до статті 277 ЦК Українине є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року в справі "Українська прес-група проти України" (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Ляшко проти України" від 10 серпня 2006 року (Заява № 21040/02) зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе "демократичне суспільство". Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію.

Установлено, що позивач ОСОБА_1 на момент поширення оспорюваної інформації був членом Громадської ради доброчесності.

Зі змісту висловлювань, які ОСОБА_1 просив визнати такими, що порушують його права й інтереси, убачається, що такі є оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки особи щодо зазначених у них обставин. Вказані висловлювання не містять стверджень про порушення позивачем норм чинного законодавства чи вчинення ним будь-яких неетичних дій, не стосуються його приватного життя.

Так, аналізуючи висловлювання, зокрема: "Титыч - это уму непостижимо - сказал что все судьи Высшего хозяйственного суда недобропорядочные, потому что они не дают показаний которые их бы обвиняли в связи с судьей ОСОБА_7...", "...Адвокат требовал от судей обвинительных показаний против самих себя..."; можна дійти висновку, що такі стосуються виключно професійної діяльності позивача як члена Громадської ради доброчесності, яка в своїй діяльності сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.

З огляду на викладене, оскільки поширені відповідачами відомості є оціночними судженнями, які не є такими, що порушують права й законні інтереси позивача, такі не можуть бути предметом судового захисту, а тому правильним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що позивач не довівфакт поширення оспорюваної інформації та факт того, що ця інформація стосується його, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінює судове рішення суду апеляційної інстанції, але виключно в частині мотивів його ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.