461/1815/17 Про визнання недійсними та скасування рішення загальних зборів товариства, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їхніх обтяжень, визнання недійсним та скасування права власності - 24.11.2021 Прийняття

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київсправа № 461/1815/17провадження № 61-1786св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В.,суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,учасники справи:позивач - заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Львівської міської ради,відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатеррабуд", ОСОБА_1, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна,третя особа - ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2019 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Мельничук О. Я., ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ березні 2017 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Львівської міської ради звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатеррабуд" (далі - ТОВ "Альфатеррабуд"), ОСОБА_1, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсними та скасування рішення загальних зборів товариства, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їхніх обтяжень, визнання недійсним та скасування права власності.Позовну заяву мотивовано тим, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 вересня 2015 року затверджено мирову угоду між сторонами у справі № 462/5960/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування майном та визнання права власності, за умовами якої введено в експлуатацію 23 - квартирний житловий будинок на АДРЕСА_1, а також визнано право власності за ОСОБА_1 на багатоквартирний житловий будинок, загальною площею 3 027,2 кв. м. Зазначену ухвалу суду скасовано ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 травня 2016 року за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області. Підставою для скасування ухвали суду першої інстанції стало порушення прав органу місцевого самоврядування та органу державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки відсутні докази, які б підтверджували наявність у сторін майнових прав на житловий будинок, як і доказів відведення земельної ділянки для його будівництва.Вказує, що об`єкти нерухомості, на які за ОСОБА_1 визнано право власності скасованою ухвалою суду першої інстанції, належать на праві приватної власності ТОВ "Альфатеррабуд" на підставі рішення загальних зборів засновників (учасників) цього товариства від 12 квітня 2016 року та рішень про державну реєстрацію права власності приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М.Посилаючись на те, що ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 вересня 2015 року, якою було визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, скасовано, набуття права власності ТОВ "Альфатеррабуд" на спірне майно є незаконним, позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Альфатеррабуд" від 12 квітня 2016 року, скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. про державну реєстрацію права власності ТОВ "Альфатеррабуд" на спірне майно, а також визнати недійсним та скасувати право власності ТОВ "Альфатеррабуд" на спірне майно.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішеньУхвалою Галицького районного суду м. Львовавід 11 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, позов заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Львівської міської ради залишено без розгляду.Судові рішення мотивовані тим, що у прокурора відсутні підстави для представництва Львівської міської ради, оскільки міська рада самостійно, своєчасно та у належний спосіб звернулася до суду із окремим позовом про захист прав як власника землі, на якій розміщено спірний об`єкт нерухомості (справа № 461/936/17). Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2018 року було задоволено позов Львівської міської ради та зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, на якій розміщено багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_1, та привести її у попередній стан.Отже, відсутня бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо захисту прав територіальної громади. Також суди вважали, що Львівська міська рада не є суб`єктом спірних правовідносин, отже, не може бути позивачем у цьому спорі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводиУ касаційній скарзі виконуючий обов`язки керівника Львівської обласної прокуратури просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційну скаргу мотивовано тим, що підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Львівської міської ради є те, що у ТОВ "Альфатеррабуд" відсутні документи на відведення земельної ділянки для будівництва, а отже, і державна реєстрація прав на нерухоме майно, як і його подальша передача до статутного фонду ТОВ "Альфатеррабуд", є незаконними та порушують права Львівської міської ради як власника земельної ділянки. Зазначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Вважає, що сам факт незвернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом. Вказує, що хоча рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2018 року у справі № 461/936/17 й було частково задоволено позов Львівської міської ради про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, на якій розміщено спірний житловий будинок, та привести її у попередній стан, однак наявність рішення загальних зборів ТОВ "Альфатеррабуд" про передачу майна до статутного фонду товариства та державна реєстрація права власності на спірне майно за товариством, що не оспорено Львівською міською радою, перешкоджає виконанню судового рішення та не приведе до відновлення порушеного права територіальної громади.

Відзив на касаційну скаргуУ травні 2021 року від ТОВ "Альфатеррабуд" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Вважає, що прокурор перед поданням позову попередньо не звертався до Львівської міської ради з метою надання їй можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів територіальної громади, таке звернення було надіслано одночасно з поданням позову, що суперечить положенню статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та не узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18. Крім того, Львівська міська рада самостійно звернулася до суду за захистом прав як власник землі, на якій розміщено спірний об`єкт нерухомості, зокрема про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, на якій розміщено багатоквартирний житловий будинок, на АДРЕСА_1, та приведення її у попередній стан, який рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2018 року було задоволено, отже відсутня бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо захисту прав територіальної громади та, як наслідок, право у прокурора на представництво інтересів міської ради не виникло.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 05 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиУхвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 вересня 2015 року затверджено мирову угоду між сторонами у справі № 462/5960/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності, за умовами якої введено в експлуатацію 23-квартирний житловий будинок на АДРЕСА_1, а також визнано право власності за ОСОБА_1 на багатоквартирний житловий будинок, загальною площею 3 027,2 кв. м.Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 травня 2016 року задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі ДАБІ України, до якої приєдналася Львівська міська рада. Скасовано ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 вересня 2015 року і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставою для скасування ухвали суду першої інстанції стало порушення прав органу місцевого самоврядування та органу державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки відсутні докази, які б підтверджували наявність у сторін майнових прав на житловий будинок, як і доказів відведення земельної ділянки для його будівництва.Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10 червня 2016 року закрито провадження у зазначеній справі у зв`язку із відмовою позивача від позову.Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкти нерухомості, на які за ОСОБА_1 визнано право власності скасованою ухвалою суду першої інстанції, належать на праві приватної власності ТОВ "Альфатеррабуд" на підставі рішення загальних зборів засновників (учасників) цього товариства від 12 квітня 2016 року та рішень про державну реєстрацію права власності приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. від 16, 18, 27 квітня, 21 травня 2016 року (а. с. 28-43, т. 1).06 березня 2017 року, одночасно із поданням позову у цій справі, прокурор звернувся із листом до Львівської міської ради, в якому повідомив, що з огляду на те, що міською радою не вжито заходів щодо скасування рішення загальних зборів засновників ТОВ "Альфатеррабуд" та рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно за товариством, прокурор звертається до суду в інтересах Львівської міської ради із цим позовом.Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2018 року (справа № 461/936/17)задоволено частково позов Львівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_3, зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, площею 0,01627 га, на якій розміщено багатоквартирний житловий будинок, на АДРЕСА_1, та привести її у попередній стан.

Позиція Верховного СудуКасаційна скарга підлягає задоволенню.Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.Відповідно до статті 25, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання. Згідно з підпунктом 2 пункту "а" частини першої статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.Стаття 257 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви, провадження за якою відкрите, без розгляду через виникнення обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.Пунктами 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності або якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.Згідно із частиною другою статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12розділу III ЦПК України (1618-15) .Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України (1618-15) , зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, впозовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.Системне тлумачення норм частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює (доповнює) в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).Виходячи зі змісту наведених норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.Суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.Таким чином, у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор посилався на те, що набуття відповідачем права власності на житловий будинок на підставі скасованого судового рішення на земельній ділянці, яка не надавалася міською радою, порушує інтереси держави в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатися землями міста Львова. При цьому зазначив, що Львівською міською радою заходи цивільно-правового характеру для поновлення прав територіальної громади щодо скасування рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Альфатеррабуд" на спірне майно не вживалися, отже, відповідно до статті 26 Закону України "Про прокуратуру", статті 56 ЦПК України наявні правові підстави для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.10 березня 2017 року Галицький районний суд м. Львова постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі. Мотивував ухвалу тим, що подана прокурором позовна заява відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК України 2004 року. Жодних недоліків цієї заяви, в тому числі в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави, суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишав.При цьому суд першої інстанції ухвалою від 18 травня 2018 року відмовив ТОВ "Альфатеррабуд" у задоволенні клопотання про залишення позову прокурора без розгляду, вказавши, що прокурор підтвердив наявність підстав для представництва Львівської міської ради, обґрунтувавши їх бездіяльністю останньої (а. с. 74, т. 3).Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 119 ЦПК України 2004 року належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, а саме у неподанні Львівською міською радою позову про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Альфатеррабуд" та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірне майно за останнім, що свідчить про тривалу бездіяльність міської ради щодо захисту інтересів територіальної громади, отже, про неналежне виконання нею своїх повноважень. Тому у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що Львівська міська рада захистила свої права як власника спірної земельної ділянки шляхом подання позову про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, є необґрунтованими. Як свідчать матеріали справи, з 12 квітня 2016 року саме ТОВ "Альфатеррабуд" було власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки і розташованого на ній нерухомого майна, визначеної у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, використаний Львівською міською радою спосіб захисту прав шляхом подання позову до ОСОБА_1 не привів би до реального поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку. Висновки судів про те, що прокурор не навів обґрунтованих підстав для звернення до суду, спростовуються матеріалами справи. Прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави незаконним набуттям ТОВ "Альфатеррабуд" права власності на спірне майно, яке розташоване на належній територіальній громаді земельній ділянці. При цьому у судах попередніх інстанцій Львівська міська рада не оспорювала підстави для представництва прокурором в суді інтересів держави, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловлювала.Колегія суддів враховує також, що залишення позову без розгляду у такому випадку може призвести до настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність Львівської міської ради, зокрема неможливості повернути спірну земельну ділянку через закінчення перебігу строку позовної давності.Ураховуючи викладене, відсутні підстави для залишення позову без розгляду.Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими, отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити.Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара