127/25681/17 Про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на майно в порядку спадкування - 07.04.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2019 року у складі судді Воробйова В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Денишенко Т. О., Сало Т. Б.,

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на майно в порядку спадкування.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син тітки - ОСОБА_5, який є його двоюрідним братом, про смерть якого він дізнався лише у липні 2016 року.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

Всі документи про родинні стосунки покійного зберігались у нього вдома і у документах про родинні стосунки були невідповідності в іменах, тому, вважаючи себе єдиним спадкоємцем п`ятої черги, він подав рекомендованим листом заяву про прийняття спадщини 03 серпня 2016 року . Проте згодом виявилось, що свідоцтво про право на спадщину видане 15 травня 2017 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А. ОСОБА_2, яка ніби-то проживала з покійним однією сім`єю, що було встановлено рішенням суду, скасованим у подальшому постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02 серпня 2018 року.

З урахуванням викладених обставин, просив суд встановити факт родинних відносин із померлим, визнати недійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину та визнати за ним право власності на квартиру в порядку спадкування.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року позовні вимоги були роз`єднані в самостійні провадження, позов в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно виділено в інше провадження.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення за вимогами про встановлення факту родинних відносин.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2018 року, що набрало законної сили 21 червня 2018 року, встановлено факт родинних відносин позивача із померлим ОСОБА_5, а саме те, що він є двоюрідним братом позивача.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 червня 2018 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2018 року до участі у справі в якості відповідача залучено ОСОБА_3, яка набула спірну квартиру у власність.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського судуВінницької області від 03 травня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, видане 15 травня 2017 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А. на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, суд першої інстанції виходив з встановлених на час розгляду справи судовими рішеннями, що набрали законної сили, обставин наявності родинних відносин між позивачем та померлим ОСОБА_5, в силу яких позивач мав право на спадкування, як спадкоємець п`ятої черги, на відміну від ОСОБА_2, яка не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 і права на спадкування не набула.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою. На підставі того, що свідоцтво про право на спадщину відповідача визнано недійсним, а позивач не звертався до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину, суд вважав, що вимога про визнання права власності є передчасною, оскільки відсутній відповідний спір про право.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 подали до суду апеляційні скарги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2019 року в частині вимог про відмову у визнанні права власності на спадкову квартиру скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А., ОСОБА_4 в частині вимог про визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовлено.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2019 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині вимог про визнання права власності на майно в порядку спадкування, апеляційний суд виходив з того, що позивач обрав не вірний спосіб судового захисту, оскільки за наявності чинного договору купівлі-продажу квартири і відсутності відповідних позовних вимог, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру неможливо.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_3 подала до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

14 листопада 2019 року року від ОСОБА_1 на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

24 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

20 лютого 2016 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини, а 03 серпня 2016 року заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку направив до Третьої державної нотаріальної контори Луцишин В. Ю.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року було встановлено факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, в період з січня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою: АДРЕСА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі вказаного судового рішення, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А. 15 травня 2017 року видала громадянці ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за № 2566) на квартиру АДРЕСА_1, що належала померлому.

13 червня 2017 року ОСОБА_2 продала спірну квартиру ОСОБА_4, який 24 липня 2017 року відчужив її ОСОБА_3, яка є власником, добросовісним набувачем спірної квартири.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02 серпня 2018 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року про встановлення факту проживання померлого з ОСОБА_2 однією сім`єю скасовано і у встановленні цього факту відмовлено.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2018 року, що набрало законної сили, було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу - Скутельник І. А., і встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є двоюрідним братом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.

Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, тому в цій частині касаційному перегляду не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої-другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (статті 1264 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до підпункту 3.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Пунктом 3.24 Порядку передбачено, у разі якщо спадкоємець відправив нотаріусу за місцем відкриття спадщини поштою належно оформлену заяву про прийняття спадщини, а потім особисто з`явився до нотаріуса і подав заяву про відмову від спадщини, нотаріус бере до уваги ту заяву, яка була зареєстрована першою у Журналі реєстрації вхідних документів.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач ОСОБА_2 не мала права на спадкування після смерті ОСОБА_5, оскільки постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02 серпня 2018 року рішення Вінницького міського суду від 25 квітня 2017 року про встановлення факту проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_2 однією сім`єю скасовано і у встановленні цього факту відмовлено. Тобто ОСОБА_2 не була спадкоємцем за законом і не повинна була успадкувати спірне майно.

Зі скасуванням судового рішення втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають, а також такі властивості чинного рішення суду, як преюдиційність, виконуваність та загальнообов`язковість.

При таких обставинах суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про те, що оскільки після скасування постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02 серпня 2018 року рішення Вінницького міського суду від 25 квітня 2017 року ОСОБА_2 втратила право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом з моменту ухвалення скасованого рішення, тобто з 25 квітня 2017 року, а тому наявні правові підстави для визнання недійсним отриманого нею свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_5 .

Доводи касаційної скарги про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту права та не мав право на оскарження свідоцтва про право на спадщину є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи та належним чином не обґрунтовані.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.