761/1004/20 Про визнання недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність осіб - 24.11.2021 Прийняття

Іменем України24 листопада 2021 рокумісто Київсправа № 761/1004/20провадження № 61-3505св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Ступак О. В.,суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,учасники справи:позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,відповідачі: Міністерство внутрішніх справ України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "112-ТВ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2021 року у складі судді Сліпченка О. І.,ВСТАНОВИВ:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у грудні 2019 року звернулися до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "112-ТВ" (далі - ТОВ "ТРК "112-ТВ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна") про визнання недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність позивачів, інформацію; визнання таким, що порушує немайнове право позивачів на використання імені, оприлюднення прізвищ, імені, по батькові позивачів, що здійснено службовими особами Міністерства внутрішніх справ України; визнання такою, що порушує інтереси позивачів як осіб, які зображені на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) їх фотографій, здійснену службовими особами Міністерства внутрішніх справи України; зобов`язання спростувати та видалити інформацію.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачі у листопаді 2020 року звернулися до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.

Стислий виклад змісту рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги не стосуються порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином відносяться до соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі підлягає сплаті, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", викладеним, зокрема у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19).

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції заявники 11 січня 2021 року надали пояснення, що вони звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Зазначили, що є учасниками бойових дій, а також що ОСОБА_2 отримала інвалідність внаслідок поранення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявникам.

Ухвалу апеляційного суду обґрунтовувано тим, що підстави звільнення від сплати судового збору, зазначені представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в заяві від 11 січня 2021 року, ідентичні наведеним під час подання апеляційної скарги та це питання вже розглянуте судом; з врахуванням відсутності таких законних підстав апеляційна скарги залишена судом без руху.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважав, що у встановлений судом строк заявники не усунули недоліки апеляційної скарги, а тому її потрібно вважати неподаною та повернути заявникам.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1, ОСОБА_2 02 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просили скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2021 року, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Заявники зазначили, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована помилковим (звуженим) трактуванням судом обсягу прав позивачів внаслідок неправильного тлумачення норм Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , що призвело до безпідставної відмови у доступі до правосуддя. На підтвердження наявності у заявників пільг зі сплати судового збору ними надано до суду апеляційної інстанції відповідні посвідчення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Міністерство внутрішніх справ України у квітні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2021 року залишити без змін.

Відповідач зазначив, що позовні вимоги не стосуються порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2021 року, то розгляд касаційної скарги здійснюється в межах доводів та вимог ОСОБА_2

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у межах ухвалення рішення у частині повернення апеляційної скарги ОСОБА_2, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення ЄСПЛ у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та § 65 рішення ЄСПЛ у справі "Hoffmann v. Germany" від 11 жовтня 2001 року).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить згадану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Також у низці рішень ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Так, у рішенні у справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Тож апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Повертаючи апеляційну скаргу в частині вимог ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції вважав, що заявник не звільнена на підставі закону від сплати судового збору, а тому її апеляційна скарга підлягає поверненню у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про сплату судового збору.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього правового акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими ОСОБА_2 звернулася у цій справі.

Відповідно до правового висновку, викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 9901/70/20 (провадження № 11-128заі20), пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Подібні висновки зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження

№ 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Аналіз наведених положень закону з врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду свідчить про те, що у кожному випадку суди мають враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до неї особи).

Зі змісту рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року випливає, що ОСОБА_2 подано позов у цій справі не з підстав соціального і правового захисту її як особи зі статусом учасника бойових дій.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що підстави для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" відсутні, зробив обґрунтований висновок, що заявник не звільнена від сплати судового збору відповідно до цієї правової норми.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 повідомила суду обставини, що вона є особою з інвалідністю внаслідок війни, на підтвердження чого до суду надано копію посвідчення, серії НОМЕР_1 від 11 липня 2019 року, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до цього посвідчення його пред`явник є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

У пункті 12 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За таких обставин, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, суд апеляційної інстанцій повинен був врахувати, що вона є особою з інвалідністю внаслідок війни, а тому звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з наведеним Верховний Суд дійшов переконання, що касаційну скаргу потрібно задовольнити, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 скасувати і направити справу в цій частині до апеляційного суду для продовження розгляду, зокрема вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

У частині шостій статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.