644/6351/17 Про визнання договору позики, укладеного у простій письмовій формі, припиненим у зв`язку з його виконанням на підставі повернення валютних цінностей у вигляді та в натурі у визначеному розмірі, та визнання договору іпотеки припиненим у зв`язку з повним та належним виконанням боргового зобов`язання - 01.04.2020 Прийняття

треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Азадалієва Яна Миколаївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушева Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Людмила Миколаївна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 26 червня 2018 року у складі судді Глібко О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Крутової С. С., Маміної О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив:

- визнати договір позики від 27 березня 2017 року, укладений між ним та ОСОБА_2, оформлений 13 квітня 2017 року в простій письмовій формі, припиненим у зв`язку з його виконанням на підставі повернення валютних цінностей у вигляді та в натурі у розмірі 2 060 доларів США;

- визнати договір іпотеки від 13 квітня 2017 року, укладений між ним та ОСОБА_2, припиненим у зв`язку з повним та належним виконанням боргового зобов`язання;

- визнати договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 травня 2017 року, укладений між ним та ОСОБА_2, недійсним та таким, що не підлягає виконанню;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 від 31 травня 2017 року на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру;

- витребувати з володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на його ( ОСОБА_2 ) користь.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 09 липня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

27 березня 2017 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, який оформлений 13 квітня 2017 року в простій письмовій формі, за умовами якого ОСОБА_2 надав йому в борг кошти у розмірі 2 060,00 дол. США зі строком повернення до 20 квітня 2018 року.

Крім того, 13 квітня 2017 року між ними укладений договір іпотеки, за яким він (позивач) передав в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначав, що під час укладення вказаних вище договорів він був введений в оману, правочини укладені під впливом примусу та погроз з боку ОСОБА_2

07 червня 2017 року ОСОБА_2, змінивши замки у вхідних дверях належної йому (позивачу) квартири, позбавив його можливості подальшого користування нею.

13 червня 2017 року він повернув ОСОБА_2 борг у розмірі 2 060,00 доларів США, на підтвердження чого останній надав відповідну розписку.

Проте 22 червня 2017 року йому стало відомо про реєстрацію 31 травня 2017 року права власності на належну йому квартиру за ОСОБА_2, а 28 серпня 2017 року дізнався, що право власності на це житлове приміщення 27 червня 2017 року було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що він виконав свої зобов`язання за договором позики, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 26 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 травня 2017 року зобов`язання за договором позики виконані не були, порушень вимог закону при укладенні цього договору не встановлено, тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Крім того, позивач не довів, що при укладенні оспорюваного правочину ОСОБА_2 умисно ввів його в оману, а також не надав доказів того, що до нього застосовувались методи насильства.

Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про витребування майна з володіння ОСОБА_3, виходячи з того, що позивач не довів його вибуття з володіння власника не з його волі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 січня 2019 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 26 червня 2018 року залишене без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Азадалієва Яна Миколаївна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушева Ольга Олександрівна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Людмила Миколаївна, про визнання договорів позики та договору іпотеки припиненими, договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним та таким, що не підлягає виконанню, скасування державних реєстрацій прав власності, витребування майна із чужого володіння.

Витребувано з Орджонікідзевського районного суду міста Харкова цивільну справу № 644/6351/17.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року справу № 644/6351/17 призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 09 липня 2015 року ОСОБА_2 на праві власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що 27 березня 2017 року уклав з ОСОБА_2 договір позики, який 13 квітня 2017 року оформлений у простій письмовій формі.

На забезпечення виконання цього договору 13 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я. М. та зареєстрований в реєстрі за № 162, згідно з яким ОСОБА_2 передав в іпотеку ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

23 травня 2017 року ОСОБА_2 на ім`я приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О. О. подана заява про передачу позивачеві заяви (вимоги) про порушення строку погашення заборгованості згідно договору позики від 13 квітня 2017 року та запропоновано протягом 30 днів з моменту отримання заяви повернути повністю отриману суму, а саме: валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 2 060,00 дол. США, та сплатити штрафні санкції, розмір яких вказаний не був, а також зазначено про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

23 травня 2017 року за реєстровим № 619 заява аналогічного змісту була направлена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. на ім`я ОСОБА_2

31 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за змістом якого ОСОБА_2 передає, а ОСОБА_2 набуває право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 28 серпня 2017 року, власником спірної квартири є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2017 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то воно повинно бути виконано відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Апеляційний суд, погодившись з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, виходив із того, що на момент укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 травня 2017 року зобов`язання за договором позики виконані не були, порушень вимог закону при укладенні цього договору не встановлено, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Проте повністю з висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Під час розгляду справи апеляційний суд установив, що 30 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 27 березня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність готівкою 55 400,00 грн, що еквівалентно 2 060,00 дол. США, зі строком повного погашення боргу не пізніше 12 квітня 2018 року.

Незважаючи на те, що суд може обґрунтувати своє рішення доказами лише за умови, якщо вони були ним оголошені в судовому засіданні, пред`явлені для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, та досліджені в сукупності з іншими доказами, сам договір позики, який є предметом даного спору, у матеріалах справи відсутній і строк виконання зобов`язань за ним апеляційним судом не встановлений.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач звертався з клопотанням про витребування у відповідача доказів, зокрема, оригіналу чи копії договору позики від 27 березня 2017 року, посилаючись на те, що самостійно отримати їх не може. Вказував на необхідність його витребування для встановлення усіх умов та предмету позики, строку його виконання.

Зазначене клопотання вирішено не було, проте апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, на вказані порушення процесуальних норм права уваги не звернув, не усунув у межах своїх повноважень допущених місцевим судом недоліків.

Наведене свідчить про те, що апеляційний суд на порушення вимог процесуального закону не встановив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав оцінку умовам договору позики, не встановив строк виконання зобов`язань за цим договором та з огляду на це не з`ясував, чи набув ОСОБА_2 станом на день подачі позову право вимоги дострокового виконання і звернення стягнення на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 травня 2017 року.

Крім того, зазначивши, що на час укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 травня 2017 року зобов`язання за договором позики припинені не були, апеляційний суд не надав оцінки заяві ОСОБА_2 від 31 травня 2017 року, згідно з якою він підтвердив, що отримав повний розрахунок за договором позики, укладеним у простій письмовій формі, у вигляді та в натурі у сумі 2 060,00 дол. США та претензій до ОСОБА_2 не має.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_2, постанову апеляційного суду скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Головуючий	В. І. Крат

Судді:	Н. О. Антоненко

	В. С. Жданова В. І. Журавель
	Є. В. Краснощоков