444/2048/16-ц Про визначення порядку користування будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою - 01.04.2020 Прийняття

Звернувшись до нотаріальної контори про спадкування ще в 2001 році, позивач не могла отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відповідач їй у цьому перешкоджала. З того часу тривають судові засідання. Відповідач маючи право на оформлення спадщини за заповітом після своєї тітки ОСОБА_9, не звертається до нотаріальної контори, не оформляє спадкування, зайняла весь будинок, а вона будучи власником половини будинку не може таким користуватися, має намір проживати в будинку.

ОСОБА_1 просила визначити порядок користування житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 та ділянкою на якій розташовано будинок таким чином:

у користування ОСОБА_1 виділити приміщення в будинку за першим варіантом судово-будівельної експертизи: житлову кімнату 1-4 площею 15.90 кв. м, кухню 1-3 площею 8.20 кв. м, що відповідає належній їй частці в праві власності та по 1/2 господарських будівель.

у користуванні ОСОБА_2 залишити дві житлові кімнати: 1-5 площею 15.40 кв. м, та кімнату 1-6 площею 8,90 кв. м;

в загальному користуванні залишити коридор літ. 1-1 площею 3.40 кв. м., коридор 1-2 площею 4.10 кв. м;

встановити порядок користування земельною ділянкою біля будинку відповідно до належних часток будинку та визначити користування земельною ділянкою згідно додатку № 4 висновку експерта № 2690/2691 від 29 лютого 2016 року, залишивши в користуванні ОСОБА_1 частину ділянки зі сторони розташування приміщень в будинку за першим варіантом запропонованого у висновку експерта, які позначені літерами 1-3, 1-4.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено порядок користування житловим будинком з господарським будівлями в АДРЕСА_1 наступним чином:

у користування ОСОБА_1 виділено житлову кімнату позначену як 1-5 площею 15.40 кв. м, та кімнату 1-6 площею 8,90 кв. м;

у користуванні ОСОБА_2 залишено житлову кімнату 1-4, площею 15.90 кв. м, та 1-3 площею 8.20 кв. м;

в загальному користуванні залишено коридор літ. 1-1 площею 3.40 кв. м, коридор 1-2 площею 4.10 кв. м та вхід до будинку.

Визначено, що співвласники будинку користуються господарськими будівлями та земельною ділянкою відповідно до належних їм часток в будинку (по 1/2 частині).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 3 983 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Згідно висновку № 2690/2691 від 29 лютого 2016 року судової інженерно-технічної експертизи по цивільній справі 444/2019/14 неможливий виділ в натурі співвласникам ідеальної частки в будинку, оскільки площі в будинку недостатньо для створення однокімнатної квартири, яка б за площею відповідала однокімнатній квартирі і експертом запропоновано два варіанти порядку користування житловим будинком в АДРЕСА_1 . Відповідно до першого варіанту одному співвласнику № 1 пропонується приміщення 1-3 кухні площею 8.20 кв. м, житлова кімната 1-4 площею 15.90 кв. м, а другому співвласнику приміщення 1-5 площею 15.40 кв.м,та 1-6 площею 8.90 кв. м. Відповідно до другого варіанту висновку першому співвласнику пропонується житлова кімната 1-4 площею 15.40 кв. м, другому співвласнику пропонується житлові кімнати позначені літерами 1-5 площею 15.40 кв.м.1-6 площею 8.90 кв. м. В спільне користування співвласників пропонується коридор 1-1 площею 3.40 кв. м, коридор 1-2 площею 4.10 кв. м. Суд першої інстанції вважав, що максимально наближеним до ідеальних часток співвласників (1/2, 1/2) є перший варіант висновку, та відповідатиме і не змінить розміру частки позивачки, яка має право на 1/2 частку в праві власності на будинок в АДРЕСА_1 .

При визначенні порядку користування земельною ділянкою суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 будучи власником 1/2 частини будинку набула права користування ділянкою, яку отримав в безстрокове користування її батько ОСОБА_8 як забудовника, а тому має право на користування такою ж частиною земельної ділянки. Оскільки право на другу половину будинку має ОСОБА_2, право користування земельною ділянкою на якій розташовано будинок визначається пропорційно їх часткам в будинку. За таких обставин суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати за проведення експертизи) в сумі 21 450 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірний будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 40,2 кв. м, кухні, площею 8, 2 кв. м., веранди, площею 3,4 кв. м та коридору, площею 4,1 кв. м. Загальна площа будинку - 55,9 кв. м, до складу будинковолодіння входять господарські будівлі та споруди: веранда, сходи, літня кухня, сарай, огорожа та ворота. В будинку проживає відповідач та треті особи. Третя особа ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Учасниками справи не оспорюється належність сторонам по Ѕ ідеальній частки у вказаному будинку, зокрема, правова підстава набуття права власності на ці частки, а також обставини щодо земельної ділянки, її розмір та місцезнаходження, призначеної для його обслуговування. Згідно рішення апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2016 року у справі №44/2019/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: виконком Жовківської міської ради, про поділ спадкового майна та виділ в натурі, здійснити виділ часток сторін у справі у спірному будинковолодінні не видається можливим. Тому належним та ефективним способом захисту прав позивача буде встановлення порядку користування будинком та земельною ділянкою.

Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції, враховуючи інтереси обох сторін, а також осіб, які проживають у будинку, зробив правильний висновок, що найкращим варіантом, максимально наближеним до ідеальних часток співвласників (сторін по справі) буде перший варіант, запропонований експертом у висновку судової інженерно-технічної експертизи. Не спростовують цих висновків мотиви апеляційної скарги, що дана експертиза була проведене по іншій справі, адже судом апеляційної інстанції цей недолік усунено, шляхом призначення судової експертизи по даній справі, висновки якої є ідентичними висновкам судової експертизи, викладеним у висновку № 2690/2691 від 29 лютого 2016 року, який оцінений судом першої інстанції. Суд першої інстанції, виділивши в користування сторін окремі житлові та нежитлові приміщення в будинку, зробив правильний висновок про залишення в загальному користуванні коридорів та входу до будинку, а також вірно визначив, що співвласники будинку користуються господарськими будівлями та земельною ділянкою відповідно до належних їм часток в будинку (по 1/2 частині). Визначений судом порядок користування не порушує права інших осіб, які проживають у цьому будинку, а також права малолітніх дітей. Судом апеляційної інстанції неодноразово вживались заходи до мирного врегулювання спору, однак сторони не досягли згоди як в межах предмета спору, так і без порушення прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просила: оскаржені рішення скасувати; передати справу на новий судовий розгляд у суд першої чи апеляційної інстанції чи ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому посилалася на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у користування ОСОБА_1, яка має постійне місце проживання в Республіці Польща, виділено дві житлові кімнати. Оскарженим рішенням суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визначив порядок користування господарськими будівлями та земельною ділянкою відповідно до належним часток в будинку, фактично так і не зазначивши у резолютивній частині рішення конкретно як, у яких межах, та у який спосіб буде здійснювати користування ними, фактично так і не вирішивши цієї вимоги, про що свідчить резолютивна частина рішення. У матеріалах справи взагалі відсутні будь-які документи щодо земельної ділянки про яку йдеться у справі, та на якій підставі і за ким вона рахується в користуванні.

Вказує, що при розгляді цієї справи судом не враховано і того, що згідно висновку експертизи, яка проводилась по іншій цивільній справі, та яку суд взяв за основу при прийнятті рішення, зроблені ОСОБА_2 покращення у цьому будинковолодінні, до яких позивачка взагалі не має відношення становлять більше 20% від його вартості. Зважаючи на те, що у цьому будинку зареєстровані та проживають ще 4 членів нашої сім`ї, які не можуть проживати в одній житловій кімнаті, яка виділена нам судом, ОСОБА_1 не може користуватися 1/2 частиною будинку у вигляді двох житлових кімнат які їй виділив суд.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 взагалі не можливо виділити у користування частину будинку, без порушення законних житлових прав, вона вправі була вимагати лише відповідної матеріальної компенсації за свою частку у майні шляхом звернення з відповідним позовом в суд, який і мав/має тоді врахувати ті невід`ємні покращення які зроблені ОСОБА_2 у цьому будинковолодінні, і становлять більше 20 % від його вартості, врахувавши і те, що позивачка постійно проживає у Республіці Польща де має сім`ю і місце роботи. Суди вирішив цю справу лише на підставі матеріального права, яке регулює право власності, не зовсім правильно застосовуючи його до спірних правовідносин, і не врахували вимог житлового законодавства, яке також мало бути враховано. ОСОБА_2 не заперечує проти компенсації ОСОБА_1 за її частку у будинку, однак не має змоги сплатити їй негайно всю суму вартості її частки.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_10 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги.

Вказує, що суди вірно дійшли до висновку при розгляді справи, що визначений порядок користування будинком є максимально наближеним до ідеальних часток співвласників, по 1/2 частині кожного і тому жоден з варіантів не змінить розміру часток в праві власності. ОСОБА_2 в 2016 році зверталася до суду із позовом до ОСОБА_1 Жовківської міської ради, реєстраційної служби про визнання права на частку спадкового майна в спірному будинку, про визначення частки в спадковому майні та скасування свідоцтва про право на спадщину, яке видано нотаріальною конторою ОСОБА_1, і рішенням Жовківського районного суду від 25 жовтня 2016 року в справі № 444/2642/15, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року, ОСОБА_2 відмовлено в позові.

Зазначає, що ОСОБА_2 безпідставно вирішила, що позивач ОСОБА_1 не мала наміру користуватися частиною будинковолодіння так як проживає в Польші . Однак відповідач по справі не може знати про наміри позивачки, яка хоч працює в Польші, але має право постійного проживання в Україні, яке видано їй безстроково і їй належить 1/2 частина будинку, яку вона успадкувала після смерті батька та якою вона бажає користуватися, але не може реалізувати своє право.

У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала пояснення, в яких вказує, що викладені у відзиві заперечення не спростовують обґрунтованості касаційної скарги, а доводи представника позивача на заперечення моєї касаційної скарги носять лише загальний, декларативний характер, без спростування моїх конкретних доводів незаконності та необґрунтованості судових рішень, їх невідповідності нормам матеріального і процесуального права.

У січні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали пояснення, в яких вказують, що підтримують касаційну скаргу та просять її задовольнити. Зазначають, що ОСОБА_1 постійно намагається створити перешкоди у користуванні цим будинком, на що маємо законне право, з метою отримання від суми еквівалентної за належну частку у цьому будинку, яку вона вважає реальною і бажає отримати все і відразу, чого зробити не можливо внаслідок матеріального становища, а згідні, виходячи вже з ситуації яка склалась, виплачувати позивачу за частку періодичними платежами, протягом якогось часу, що вже не влаштовує її. Звідси і надуманий позов по цій справі, лише з метою погіршення нашого становища, та психологічного тиску у такий спосіб.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року зупинено виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року та постанови Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 3 983 грн та витрат за проведення експертизи в сумі 21 450 грн до закінчення їх перегляду у касаційному порядку. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року та постанови Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у іншій частині відмовлено.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повідомлення про день та час розгляду справи і призначено справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 01 серпня 2014 року Жовківською державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, який складається з трьох кімнат та кухні загальною площею 55,9 кв. м. При будинку є літня кухня, сарай, споруди. Право власності на ім`я ОСОБА_1 зареєстровано 01 серпня 2014 року. В свідоцтві про право на спадщину зазначено, що ОСОБА_1 успадкувала будинок, який належав ОСОБА_8 на підставі "дублікату договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку"

Згідно заповіту, посвідченого Жовківською державною нотаріальною конторою 04 вересня 1990 року ОСОБА_9 належну їй половину житлового будинку в АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2 .

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 маючи право на спадкування за заповітом 1/2 частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, проживаючи в цьому будинку фактично прийняла спадщину, однак до нотаріальної контори не зверталася і спадкування не оформляла.

Суди встановили, що учасниками справи не оспорюється належність сторонам по Ѕ ідеальній частки у вказаному будинку, зокрема, правова підстава набуття права власності на ці частки, а також обставини щодо земельної ділянки, її розмір та місцезнаходження, призначеної для його обслуговування.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2016 року у справі № 44/2019/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: виконком Жовківської міської ради про поділ спадкового майна та виділ в натурі у задоволенні позову відмовлено. У справі № 44/2019/14-ц встановлено, що здійснити виділ часток сторін у справі у спірному будинковолодінні не видається можливим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18) зроблено висновок, що "спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків".

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша, друга, третя статті 358 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 зроблено висновок, що "первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим. Оскільки спірні правовідносини не стосуються поділу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників".

У висновку № 2690/2691 від 29 лютого 2016 року судової інженерно-технічної експертизи по цивільній справі 444/2019/14 експертом запропоновано два варіанти порядку користування житловим будинком в АДРЕСА_1 :

відповідно до першого варіанту одному співвласнику № 1 пропонується приміщення 1-3 кухні площею 8.20 кв. м, житлова кімната 1-4 площею 15.90 кв. м, а другому співвласнику житлова кімната 1-5 площею 15.40 кв. м, та житлова кімната 1-6 площею 8.90 кв. м;

відповідно до другого варіанту висновку першому співвласнику пропонується житлова кімната 1-4 площею 15.40 кв. м, другому співвласнику пропонується житлові кімнати позначені літерами 1-5 площею 15.40 кв. м, 1-6 площею 8.90 кв. м;

в спільне користування співвласників пропонується коридор 1-1 площею 3.40 кв. м, коридор 1-2 площею 4.10 кв. м.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (частини перша та четверта статті 88 ЗК України).

У постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16 зроблено висновок, що "при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. Проте суди першої та апеляційної інстанції на наведене належної уваги не звернули та вирішуючи спір в частині вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою не встановили фактів, які підлягають встановленню у справі, зокрема наявність між попередніми співвласниками будинку угоди про порядок користування спірною земельною ділянкою, порядок користування земельною ділянкою з моменту набуття сторонами прав на земельну ділянку та наявність чи відсутність згоди обох сторін на такий порядок. Поза увагою суду залишився й той факт, що частки кожного з співвласників нерухомого майна в натурі не виділялись. При цьому судами узагалі не вказано межі земельних ділянок, якими сторони мають користуватися".

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення суду апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд при залишенні без змін рішення суду першої інстанції:

не врахував, що суд першої інстанції не визначив порядок користування господарськими будівлями;

не звернув уваги, що у висновку № 2690/2691 від 29 лютого 2016 року не вказано варіантів визначення порядку користування господарськими будівлями, натомість у висновку експерта № 199/200/1847 від 23 червня 2018 року містяться відповідні варіанти визначення порядку користування господарськими будівлями (том 4, а. с. 12 - 14), які залежать від визначення порядку користування житловим будинком;

не перевірив які права мають співвласники будинку на земельну ділянку та чи існувала між попередніми співвласниками будинку домовленість про порядок користування спірною земельною ділянкою;

не звернув уваги, що судом першої інстанції не вказано межі земельних ділянок, якими сторони мають користуватися, хоча як у висновку № 2690/2691 від 29 лютого 2016 року (том 3, а. с. 33), так і у висновку експерта № 199/200/1847 від 23 червня 2018 року (том 4, а. с. 12 - 14) містяться відповідні варіанти визначення порядку користування земельною ділянкою.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, то підстави для поновлення виконання судових рішень відсутні.