Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 0417/11914/2012
провадження № 61-4771св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області в складі судді Ралець Р. В. від 05 грудня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду в складі суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Бондаренко Н. В., від 29 січня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
(далі - Цивільний процесуальний кодекс України (1618-15)
), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
, касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2012 року акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк, АТ КБ "Приватбанк") звернулось до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Акцент-банк" (далі - ПАТ "А-банк"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач вказував на існування договору № 0802/46 від 12 лютого 2008 року, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 60 000 Євро, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 15,00 % в рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 11 лютого 2013 року. Однак, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, що стало підставою для звернення до суду.
Вимоги за вказаним договором були забезпечені порукою на суму у 10 000 гривень шляхом укладання з ПАТ "А-банк" відповідного договору № 167 від 20 жовтня 2010 року, у зв`язку з чим позивач вважав ПАТ "А-банк" солідарним відповідачем за заявленим до стягнення боргом.
У звязку із зазначеним, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 0802/46 від 12 лютого 2008 року у розмірі 116 822, 69 Євро та судовий збір за подання позовної заяви, а з ПАТ "А-банк" та співвідповідача солідарно заборгованість у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2012 року відкрито провадження у даній справі.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року позов задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 1 160 485, 27 грн заборгованості за кредитним договором і 3 219 грн судового збору.
Стягнуто з ПАТ "А-банк" і ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" солідарно заборгованість в сумі 10 000 грн.
У березні 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення суду і заяву про поновлення строку на її подання.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2018 року зазначені заяви задоволено. Заочне рішення суду першої інстанції скасовано і призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
10 травня 2018 року ОСОБА_1 були подані клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог до ПАТ "А-банк" та про передачу справи за підсудністю на розгляд до належного суду.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2018 року справу передано на розгляд до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, а провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ "А-банк" закрито.
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області ухвалою від 11 липня 2018 року прийняв справу до розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 грудня 2018 року позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перше підготовче засідання 02 жовтня 2018 року було відкладено у зв`язку із неявкою позивача. В наступне підготовче судове засідання 05 грудня 2018 року представник банку також не з`явився, будь-яких заяв про не можливість бути присутнім в судовому засіданні або про розгляд справи у його відсутності не подав. Про дати судових засідань банк був належним чином повідомлений. Представником відповідачки заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку з повторною неявкою в судове засідання представника позивача. Суд вказав на необхідність врахування передбачених законом строків розгляду справи, повторної неявки представника позивача і не встановлення наявності поважних причин для такої неявки в судове засідання, а також ту обставину, що відсутність представника позивача перешкоджає вирішенню спору і залишив позов без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу представниці акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Литвиненко О. Л., залишено без задоволення. Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 грудня 2018 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовної заяви банку відповідають вимогам закону, обставини справи в цій частині встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "Приватбанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про залишення без розгляду позовної заяви банку. Суди не врахували, що представником банку в даній справі подавалась заява про розгляд справи без участі банку, у зв`язку із чим суди попередніх інстанцій мали розглянути справу по суті.
Доводи інших учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи щодо залишення без розгляду позовної заяви банку судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. банк був належним чином повідомлений як про дату судового засідання 02 жовтня 2018 року так і про дату судового засідання 05 грудня 2018 року, у зв`язку із чим повторна неявка позивача до суду без поважних причин мала наслідком залишення без розгляду позову у даній справі. У відзиві на касаційну скаргу заявниця просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що у серпні 2012 року АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду із позовом до ПАТ "А-банк", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2012 року відкрито провадження у даній справі.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року позов задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 1 160 485, 27 грн заборгованості за кредитним договором і 3 219 грн судового збору.
Стягнуто з ПАТ "А-банк" і ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" солідарно заборгованість в сумі 10 000 грн.
У березні 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення суду і заяву про поновлення строку на її подання.
Заяву про перегляд заочного рішення було обґрунтовано відсутністю належного повідомлення відповідачки про розгляд указаної справи судом, а також тим, що рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2010 року, у справі № 2-829 2010 року, в рахунок погашення спірної заборгованості було задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно, що є істотною обставиною, яку не враховано під час ухвалення заочного рішення в даній справі.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2018 року зазначені заяви задоволено. Заочне рішення суду першої інстанції скасовано і призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
10 травня 2018 року ОСОБА_1 були подані клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог до ПАТ "А-банк" та про передачу справи за підсудністю на розгляд до належного суду.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2018 року справу передано на розгляд до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, а провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ "А-банк" закрито.
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області ухвалою від 11 липня 2018 року прийняв справу до розгляду на 02 жовтня 2018 року.
Про призначення розгляду справи на 02 жовтня 2018 року банк був належним чином повідомлений.
02 жовтня 2018 року судове засідання у даній справі було відкладено на 05 грудня 2018 року у зв`язку із неявкою позивача.
Про призначення розгляду справи на 02 жовтня 2018 року банк був належним чином повідомлений.
05 грудня 2018 року позивач повторно до суду не з`явився.
У вересні 2012 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська подано заяву ПАТ КБ "Приватбанк" про те, що банк підтримує позовні вимоги у дній справі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а. с. 24).
Указана заява підписана представником ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_4, повноваження якої щодо подання будь-яких заяв від банку у даній справі матеріалами справи не підтверджено, оскільки до зазначеної заяви додано довіреність ПАТ КБ "Приватбанк" на ім`я ОСОБА_5 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно вимог ЦПК України (1618-15)
учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.
У випадку невиконання учасником справи його обов`язок щодо дотримання передбачених процесуальним законом вимог, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних передбачених законом наслідків.
Частиною другою статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Згідно з частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Така ж правова норма міститься і у частині п`ятій статті 223 ЦПК України.
Умовою для застосування пункту 3 частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.
Досліджені судами попередніх інстанцій матеріали справи містять докази того, що банк був повідомлений про призначення розгляду даної справи на 02 жовтня 2018 року та на 05 грудня 2018 року.
Доказів поважності причин повторної неявки позивача в судове засідання 05 грудня 2018 року судам попередніх інстанцій не надано.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)
та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі "Цихановський проти України", національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив про обов`язок заявника демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Повно та всебічно дослідивши обставини справищодо залишення без розгляду позовної заяви банку, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що 05 грудня 2018 року позивач повторно не з`явився на призначене судом першої інстанції судове засідання, а також врахувавши необхідність дотримання передбачених законом строків розгляду справи, не встановлення наявності поважних причин для повторної неявки позивача в судове засідання, а також ту обставину, що відсутність представника позивача перешкоджає вирішенню спору, суди дійшли обґрунтованого висновку про залишення позову у даній справі без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскаржених рішень спростовуються матеріалами справи, якими підтверджена повторна (двічі поспіль) неявка в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду, а також обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не звернув увагу на наявну в матеріалах справи заяву про розгляд справи без участі представника банку були належним чином оцінені апеляційним судом, який указав, що такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки спірну заяву було подано особою, повноваження якої не підтвердженні. Довіреність, яка додавалась до заяви, видана на ім`я іншої особи (а.с. 24, 25).
Також апеляційним судом було перевірено і посилання заявника на помилкове повідомлення позивача про дату розгляду справи 03 січня 2018 року та зазначено, що такі доводи не підтверджені матеріали справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.
Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 грудня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко