207/38/18 Про витребування майна з чужого незаконного володіння - 25.03.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Планета-2000" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О. у справі за позовом Приватного підприємства "Планета-2000" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У березні 2018 року Приватне підприємство "Планета-2000" (далі - ПП "Планета-2000") звернулося до суду з позовною заявою, у якій просило витребувати нерухоме майно, а саме: магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1, на земельній ділянці 59 кв. м; магазин (вбудоване приміщення № АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 211 кв. м, з чужого володіння - від ОСОБА_1 на його користь, оскільки ПП "Планета-2000" на праві власності належить нерухоме майно: магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1, на земельній ділянці 59 кв. м на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 30 липня 2008 року; магазин (вбудоване приміщення № АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 211 кв. м на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу 01 червня 2001 року.

Згідно договору купівлі-продажу магазину від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 магазин (вбудоване приміщення АДРЕСА_2 . Згідно договору купівлі-продажу магазину від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення АДРЕСА_1 .

Зі змісту договорів вбачається, що обидва магазини належали ОСОБА_3 на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року було скасоване.

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 травня 2017 року витребувано на користь ПП "Планета-2000" нерухоме майно, а саме: магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1, на земельній ділянці 59 кв. м; магазин (вбудоване приміщення № АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 211 кв. м, з чужого володіння - від ОСОБА_4 та від ОСОБА_3, як від обтяжувача нерухомого майна. Рішення суду на момент укладення договорів купівлі-продажу від 10 жовтня 2017 року набрало законної сили.

Згідно заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року за ОСОБА_3 визнано право власності на магазини. Заочне рішення ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року скасовано.

Підставою для звернення ПП "Планета-2000" до суду було те, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року припинено право власності ПП "Планета-2000" на нерухоме майно, а саме: магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1, на земельній ділянці 59 кв. м; магазин (вбудоване приміщення № АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 211 кв. м; склад паливно-мастильних матеріалів, профілакторій тракторний, загальною площею 736,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 та визнано право власності за ПП "Планета-Сервіс" на нерухоме майно, а саме: магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1, на земельній ділянці 59 кв. м; магазин (вбудоване приміщення № АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 211 кв. м; склад паливно-мастильних матеріалів, профілакторій тракторний, загальною площею 736,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року скасовано та призначено справу до розгляду. Згідно ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року позовна заява залишена без розгляду.

Саме скасоване заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року і було підставою вибуття, в тому числі, і двох магазинів, які є предметом цього позову, з законного володіння ПП "Планета-2000" та переходу їх у протиправне володіння ПП "Планета-Сервіс". Всі подальші переходи магазинів у власність інших, як фізичних, так і юридичних осіб, були наслідком саме скасованого рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. На теперішній час право власності на магазини належить саме ПП "Планета-2000", що підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року витребувано на користь ПП "Планета-2000" нерухоме майно, а саме: магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1, на земельній ділянці 59 кв. м; магазин (вбудоване приміщення № АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 211 кв. м, з чужого володіння ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, придбав його за відплатним договором, майно вибуло з володіння власника ПП "Планета-2000" не з його волі іншим шляхом, а тому підлягає витребуванню.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ПП "Планета-2000" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанцій посилався на те, що під час ухвалення рішення та застосовуючи положення статті 388 ЦК України судом першої інстанції не було перевірено, чи дійсно майно вибуло від власника за відплатним договором, чи на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, зокрема місцевий суд не звернув уваги на те, що у спірного майна постійно змінювались власники, яких суд для повного та всебічного розгляду справи не залучив до участі у справі.

Крім того, апеляційний суд вважав за необхідне звернути увагу на те, що як зазначав сам позивач спірне майно у володінні та у власності інших осіб не перебуває, оскільки право власності на спірне майно на час звернення з позовом до суду зареєстровано саме за ним, а не за особами у яких просить його витребувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року представник ПП "Планета-2000" - директор Гнідіков К. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував правильне по суті спору рішення місцевого суду, яке було ухвалене з дотриманням норм як матеріального так і процесуального права.

Доводом касаційної скарги є те, що висновки суду апеляційної інстанції стосовно відсутності, на час звернення із позовом, порушеного права та законного інтересу ПП "Планета-2000" не відповідають обставинам справи, адже на думку представника заявника, доказом зворотнього є позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод шляхом звільнення приміщення (спірних магазинів).

Разом із тим вказував, що задовольняючи позов місцевий суд дійшов правильного висновку стосовно того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, придбав його за відплатним договором, майно вибуло із володіння власника - ПП "Планета-2000" не з його волі, іншим шляхом, а тому підлягає витребуванню.

Касаційна скарга містить доводи стосовно того, що апеляційний суд помилково вказав, що місцевим судом не було встановлено, коли саме спірне майно вперше вибуло із власності ПП "Планета-2000", натомість апеляційний суд сам не вказує коли саме це відбулося. Вказує, що з моменту набуття права власності на спірні приміщення жодне з них, до моменту ухвалення рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року у цивільній справі № 175/208/16-ц, з права власності ПП "Планета-2000" не вибувало.

Поряд з іншим представник заявника зазначає, що апеляційний суд в порушення норм процесуального права вийшов за межі доводів апеляційної скарги, адже скасував рішення місцевого суду також і у зв`язку із тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що власники спірного майна постійно змінювались, місцевий суд їх до участі у розгляді справи не залучив, таких доводів апеляційні скарги не містили. Більш того апеляційний суд не зазначив, яким саме чином ухвалення рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки незалучених осіб, адже у позивача до колишніх власників жодних претензій не було.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

05 вересня 2019 року справа № 207/38/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 30 липня 2008 року між Територіальною громадою м. Дніпродзержинська в особі управління Комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради, в особі начальника управління комунальної власності ОСОБА_5 (продавець) та Приватним підприємством "Планета-2000" (покупець) укладено договір купівлі продажу нежитлового приміщення шляхом викупу № 121, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В. В. та зареєстровано в реєстрі за № 2941.

З пункту 1 вказаного договору встановлено, що продавець зобов`язався передати у власність покупцю магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1 .

Із свідоцтва, яке посвідчене приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Жидковим В. Ю. від 01 червня 2001 року та зареєстроване в реєстрі за № 3848 встановлено, що ПП "Планета-2000" належить на праві приватної власності нежиле приміщення шлакоблочного магазину, загальною площею 397,2 кв. м, вбудоване в житловий будинок АДРЕСА_6 .

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року припинено право власності ПП "Планета-2000" на нерухоме майно, а саме: магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1, на земельній ділянці 59 кв. м; магазин (вбудоване приміщення № АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 211 кв. м; склад паливно-мастильних матеріалів, профілакторій тракторний, загальною площею 736,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 та визнано право власності за ПП "Планета-Сервіс" на нерухоме майно, а саме: магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1, на земельній ділянці 59 кв. м; магазин (вбудоване приміщення № АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 211 кв. м; склад паливно-мастильних матеріалів, профілакторій тракторний, загальною площею 736,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року позовна заява залишена без розгляду.

Всі подальші переходи магазинів у власність інших, як фізичних, так і юридичних осіб, були наслідком саме скасованого рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 травня 2017 року у справі за позовом ПП "Планета-2000" до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ПП "Планета-Сервіс", треті особи - ТОВ "Старком-Паблішінг", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г. О., Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно про витребування майна із чужого незаконного володіння витребувано на користь ПП "Планета-2000" нерухоме майно, а саме: магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1, на земельній ділянці 59 кв. м; магазин (вбудоване приміщення № АДРЕСА_7 ) загальною площею 398,5 метрів квадратних, розташований за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 211 кв. м, з чужого володіння - від ОСОБА_4 та від ОСОБА_3, як від обтяжувача нерухомого майна. Рішення суду на момент укладення договорів купівлі-продажу від 10 жовтня 2017 року набрало законної сили .

Згідно договору купівлі-продажу магазину від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 магазин (вбудоване приміщення 34), загальною площею 398,5 кв. м, який розташований у АДРЕСА_3 . Згідно договору купівлі-продажу магазину від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення АДРЕСА_1 .

Судами встановлено, що зі змісту договорів вбачається, що обидва магазини належали ОСОБА_3 на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року ухваленого у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності.

На теперішній час право власності на магазини належить ПП "Планета-2000", що підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 грудня 2018 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За правилом частини третьої статті 203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою вважати правочин недійсним (стаття 215 ЦК України).

Положення частини першої статті 216 ЦК України, яка встановлює правові наслідки недійсності правочину, не можуть застосовуватись як підстави позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було в подальшому відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що "за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18).

Отже, з урахуванням зазначених вище норм процесуального та матеріального права, однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

Велика Палата Верховного Суду у висновку, викладеному у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) вказувала, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 травня 2017 року у справі за позовом ПП "Планета-2000" до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ПП "Планета-Сервіс", треті особи - ТОВ "Старком-Паблішінг", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г. О., Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно про витребування майна із чужого незаконного володіння витребувано на користь ПП "Планета-2000" нерухоме майно, а саме: магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення № АДРЕСА_1, на земельній ділянці 59 кв. м; магазин (вбудоване приміщення № АДРЕСА_7 ) загальною площею 398,5 метрів квадратних, розташований за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 211 кв. м, з чужого володіння - від ОСОБА_4 та від ОСОБА_3, як від обтяжувача нерухомого майна. Рішення суду на момент укладення договорів купівлі-продажу від 10 жовтня 2017 року набрало законної сили .

Зі змісту договорів встановлено, що обидва магазини належали ОСОБА_3 на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року ухваленого у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності.

Судом першої інстанції було встановлено, що ніяких намірів та дій щодо відчуження нерухомого майна ПП "Планета-2000" не проводило, нерухоме майно вибуло в володіння підприємства на підставі заочних рішень від 10 травня 2016 року та від 11 вересня 2017 року, які були скасовані, тобто спірне майно вибуло з власності позивача поза його волею та згодом було відчужене особою, яка не мала права ним розпоряджатися без відома позивача.

Таким чином, враховуючи те, що спірне нерухоме майно вибуло з власності ПП "Планета-2000" поза його волею, відчуження на користь ОСОБА_1 здійснено особою, яка не мала права відчужувати спірне майно ( ОСОБА_3 ), у ОСОБА_1 виникло право власності на спірне майно за відплатними договорами, які недійсними не визнавалися, а між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існував спір щодо користування приміщеннями магазинів, колегія суддів доходить висновку, що відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, належним чином вказаних висновків суду першої інстанції не спростував, підстави, з яких скасовано рішення районного суду, носять формальний характер та не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів зазначає, що посилання апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не було встановлено коли саме та до кого спірні об`єкти нерухомості вибували і з яких підстав, чи відбувалося це поза волею власника, та не залучено до участі у справі всіх осіб, права та обов`язки яких зачіпаються даним судовим рішенням не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки не впливає на порядок вирішення спору та зміст судового рішення, адже власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18).

За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги ПП "Планета-2000" та доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до вимог статті 388 ЦК України, та помилково було скасоване рішенням апеляційного суду.

При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до відповідних осіб з позовом щодо компенсації внаслідок його порушеного права, що буде відповідати принципу пропорційності та відновленню справедливого балансу відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі, а за результатом касаційного оскарження таке рішення скасовано, тому підстави для поновлення її дії відсутні.

Щодо витрат за сплату судового збору за подання касаційної скарги

Із матеріалів справи вбачається, що ПП "Планета-2000" понесені витрати зі сплати судового збору за подачу до Верховного Суду касаційної скарги у сумі 5 240,36 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07 серпня 2019 року № 100.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ПП "Планета-2000" підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 5 240,36 грн.

Керуючись статтями 141, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Планета-2000" задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року скасувати, рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року залишити в силі.

Головуючий	В. С. Висоцька

Судді:	А. І. Грушицький

	І. В. Литвиненко
	В. В. Сердюк І. М. Фаловська