214/2392/16-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 25.03.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року у складі судді Попова В. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 13 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0308/0608/71-172, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 32000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9% річних на весь строк фактичного користування кредитом, строком до 12 червня 2038 року.

25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та 15 червня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" і ПАТ "Альфа-Банк", було укладено договори купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором від 13 червня 2008 року № 0308/0608/71-172 на користь ПАТ "Альфа-Банк".

Посилаючись на те, що ПАТ "Сведбанк" свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 обумовлену кредитом суму грошових коштів, тоді як боржник не виконує зобов`язань за ним, що призвело до утворення станом на 01 лютого 2016 року заборгованості за кредитом в загальному розмірі 40708,29 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 27900,63 дол. США; заборгованості за відсотками у розмірі 12807,66 дол. США, яку позивач ПАТ "Альфа-Банк" просив суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 .

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним кредитного договору, в якому просив суд визнати недійсним кредитний договір від 13 червня 2008 року №0308/0608/71-172 та повернути сторони у первісний стан, посилаючись на те, що в порушення статей 192, 524, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", споживчий кредит за цим кредитним договором надано йому банком в іноземній валюті, що є підставою для визнання укладеного договору недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року, позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року №0308/0608/71-172 суму заборгованості в розмірі 40 708,29 дол. США, яка складається із: 27 900,63 дол. США - заборгованості за кредитом; 12 807,666 дол. США - заборгованості за відсотками.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2017 рокуОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ним вимог, не врахувавши, що в порушення статей 192, 524 ЦК України, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", кредит надано ВАТ "Сведбанк" в іноземній валюті, тоді як з банківської ліцензії № 38 від 07 грудня 2007 року, дозволу до неї № 38-2 та додатку до нього, не прописано право ВАТ "Сведбанк" на надання валютних кредитів громадянам України. Також вважає, що позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" викладено без належного розрахунку та необґрунтовано пред`явлено вимогу про стягнення боргу в іноземній валюті. Також судом не враховано наявність заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2013 року, яке набрало законної сили та яким звернуто стягнення на предмет іпотеки по цьому ж кредитному договору між тими ж сторонами.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 13 червня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 0308/0608/71-172, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 32000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9% річних на весь строк фактичного користування кредитом, строком до 12 червня 2038 року. Згідно пунктом 1.4 кредитного договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_2 з метою придбання квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4-10).

25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк", а також 15 червня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" і ПАТ "Альфа-Банк", було укладено договори купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором від 13 червня 2008 року № 0308/0608/71-172 на користь ПАТ "Альфа-Банк" (а.с. 14-32, 33-43).

Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому виникла прострочена заборгованість зі сплати наданого кредиту та відсотків за його користування, яка станом на 01 лютого 2016 року склала 40708,29 дол. США, а саме: за кредитом - 27900,63 дол. США; по відсоткам - 12807,66 дол. США.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час укладання кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За змістом частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час укладання кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентної ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є умови договору про установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору. Положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення є несправедливими і це є підставою для визнання таких положень договору недійсними.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, вирішуючи спір в частині зустрічних позовних вимог щодо визнання спірного кредитного договору недійсним, суди правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, зокрема, щодо розміру кредиту, валюти кредитування, відсоткової ставки за кредитним договором, а також порядку сплати кредиту, при підписанні цього договору ОСОБА_1 ознайомився та погодився з його умовами, а саме: підписав його, отримав кредит та використав його за цільовим призначенням, тим самим не заперечував щодо умов договору, крім того, не оскаржував та виконував умови договору протягом тривалого часу, дійшли правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваний кредитний договір містить усі необхідні умови, і такі умови не суперечать вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками судів в частині позову банку до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості виходячи з наступного.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 12 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Із заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2013 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року, вбачається, що кредитор реалізував право на дострокове повернення кредиту та платежів за ним.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Отже, кредитор, звернувшись у 2010 році із позовом про дострокове повернення кредиту (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить про закінчення строку дії кредитного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Проте, розглядаючи справу, суд першої інстанції, з висновками якогот погодився апеляційний суд, не врахував рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, не перевірив його виконання/невиконання, не дослідив і не оцінив зібрані у справі докази, зокрема розрахунки заборгованості, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 та передачі у цій частині справи на новий апеляційний розгляд, та залишення без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року в частині позову публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року в частині позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним залишити без змін.