Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Мороз В.Ф.,

Черпіцька Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням довідки ВАТ Оріана від 03 жовтня 2016 року №283;

- зобов'язати здійснити з 02 листопада 2016 року перерахунок пенсії з урахуванням довідки ВАТ Оріана від 03 жовтня 2016 року №283 та виплати недоотримані суми, з урахуванням вже проведених виплат;

- визнати протиправною відмову щодо перерахунку та виплаті пенсії за віком у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, з належними доплатами, надбавками та допомогами, відповідно до чинного законодавства;

- зобов'язати з 26 червня 2016 року здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, з належними доплатами, надбавками та допомогами, відповідно до чинного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 03 жовтня 2016 року №283, яка видана на підставі судового рішення. Також вважає, що відповідно до ст.8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці він, за наявності стажу роботи за Списком №1 більше 15 років, має право на отримання пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суддів першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

У касаційній скарзі відповідач посилається на відсутність у позивача пільгового стажу роботи повний робочий день під землею для проведення перерахунку пенсії згідно Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, а також зазначає, що суд при винесенні постанови не мав підстав для покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат, оскільки у зв'язку з прийняттям Закону України від 06 грудня 2016 року №174/VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким внесено зміни до п.18 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, з 01 січня 2017 року Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору.

ОСОБА_2 у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 05 листопада 2015 року отримує пенсію за віком по Списку № 1 у Калуському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2016 року у справі №345/2577/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Оріана про зобов'язання видати уточнюючу довідку зобов'язано ВАТ Оріана видати ОСОБА_2 уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) , врахувавши в ній 87 днів періоду роботи в 1998-1999 р.р. на посаді майстра гірничого підземної дільниці гірничо-капітальних робіт рудника Пійло (будівництво) рудника Ново-Голинь, зарахованих як відпустка без збереження заробітної плати, до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

На виконання вищевказаного рішення ВАТ Оріана видало ОСОБА_2 довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03 жовтня 2016 року №283.

02 листопада 2016 року позивач звернувся до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки ВАТ Оріана від 03 жовтня 2016 року №283.

Листом від 22 листопада 2016 року відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, оскільки періоди роботи за Списком №1, зазначені у довідці, а саме з 09 серпня 1985 року по 29 жовтня 1985 року та з 01 березня 1988 року по 08 серпня 1999 року, зараховано до стажу в пільговому обчисленні.

Враховуючи, що довідка ВАТ Оріана від 03 жовтня 2016 року №283 видана саме на підставі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2016 року, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставної відмови Калуського об'єднаного УПФУ Івано-Франківської області у здійсненні позивачу перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки та задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням довідки ВАТ Оріана від 03 жовтня 2016 року №283 та зобов'язання здійснити з 02 листопада 2016 року перерахунок пенсії з урахуванням вказаної довідки ВАТ Оріана.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо рішень судів в частині вимог про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії на підставі Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Калуське об'єднане УПФУ Івано-Франківської області листом від 21 грудня 2016 року за №489/п-15 відмовило позивачу у задоволенні його заяви від 24 листопада 2016 року про перерахунок та виплату пенсії у розмірі, визначеному ст.8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, з посиланням на відсутність трудового стажу, який можна віднести до стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення згідно ст.8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем подано всі необхідні документи, які підтверджують наявність пільгового стажу, необхідного для отримання пенсії відповідно до ст.ст.1, 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з трудової книжки, ОСОБА_2 в період з 29 травня 1984 року по 23 червня 1984 року працював на шахті №4-7 ПАТ Марганецького гірничо-збагачувального комбінату учнем підземного різноробочого очисного забою 5р.; в період з 17 вересня 1984 року по 19 грудня 1984 року - підземним різноробочим на шахті №3-5 ПАТ Марганецького гірничо-збагачувального комбінату; з 09 серпня 1985 року по 29 жовтня 1985 року ОСОБА_2 працював на шахті ім.50-річчя Жовтня в/о Хлорвініл гірничим майстром (підземним); в період з 01 березня 1988 року по 08 серпня 1999 року - гірничим майстром на руднику Ново-Голинь.

Період роботи ОСОБА_2 з 09 серпня 1985 року по 29 жовтня 1985 року та з 01 березня 1988 року по 08 серпня 1999 року підземним гірничим майстром, підземним дільничним майстром видобувної дільниці №3, гірничим майстром підземної дільниці закладання виробленого простору, гірничим майстром підземної очисної дільниці, майстром гірничим підземної дільниці гірничокапітальних робіт на руднику Ново-Голинь (50-річчя Жовтня) повний робочий день підтверджується довідкою ВАТ Оріана від 03 жовтня 2016 року №283.

Згідно довідки від 26 серпня 2014 року №54 про підтвердження пільгового стажу, виданої ДП Калійний завод ВАТ Оріана позивач у період з 09 серпня 1999 року по 17 вересня 2000 року працював на руднику Ново-Голинь майстром гірничим підземної дільниці гірничокапітальних робіт рудника Пійло (будівництво); пільговий стаж складає 1 рік 1 місяць і 8 днів.

Саме вказаний період не включений відповідачем до підземного стажу позивача, оскільки в довідці від 26 серпня 2014 року №54 не вказано, що ОСОБА_2 виконував підземні роботи.

Суди першої та апеляційної інстанції, відхиляючи вказані доводи Пенсійного фонду, зазначили, що підземний характер виконуваних робіт свідчить сама назва професії майстер гірничий підземної дільниці.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI Про підвищення престижності шахтарської праці (далі - Закон № 345-VI (345-17) ) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

За правилами ст. 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до п.а підрозділу 1 Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на дренажних шахтах на будівництві шахт, рудників, копалень (далі - підрозділ 1) розділу 1 Гірничі роботи (далі - розділ 1) списку № 1 передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Виходячи з положень наведених норм, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI (345-17) та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постановах від 28 січня 2014 року у справі № 21- 455а13 та від 20 січня 2016 року у справі №21-3762а15.

Вирішуючи спір в цій частині, суди попередніх інстанцій належним чином не врахували вимоги вищевказаних норм.

Зокрема, суд першої інстанції не з'ясував чи відноситься посада позивача майстер гірничий підземної дільниці до посад працівників, зазначених у списку №1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день, оскільки з'ясування вказаних обставин має значення для вирішення питання чи поширюється на позивача дія Закону № 345-VI (345-17) , а тому прийшов до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, вказаним обставинам, хоча вони й були зазначені у апеляційній скарзі, належної правової оцінки не надав та їх не дослідив, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності з ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанцій.

Згідно ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмову та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 пенсії за віком у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, з належними доплатами, надбавками та допомогами, відповідно до чинного законодавства, а також зобов'язання з 26 червня 2016 року здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, з належними доплатами, надбавками та допомогами, відповідно до чинного законодавства.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст. 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.