Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 01.08.2016 року № 0002351404, яким позивачу визначено штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спиртову етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 16 800,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 826/17459/15, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 (426-2015-п) Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 (957-2008-п) . Також суд дійшов висновку, що контролюючим органом фактично не встановлено продажу позивачем алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, а тому відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення про застосування фінансових санкцій.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 у справі №826/17459/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 426 (426-2015-п) Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 (957-2008-п) . Проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження та зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року залишено без змін. Таким чином контролюючий орган вважає, що з урахуванням ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 426 (426-2015-п) є нечинною з моменту набрання законної сили судового рішення касаційної інстанції. Тому, недотримання вимог вказаної постанови до моменту визнання її нечинною є порушеннями за які застосовуються штрафні санкції. Враховуючи, що факт реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими мінімальних встановлених роздрібних цін на такі напої, мав місце до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 426 (426-2015-п) Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 (957-2008-п) , а отже остання підлягає застосуванню до даних правовідносинах.

Також контролюючий орган вказує на порушення позивачем вимог статті 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки актом перевірки встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці в магазині, який не є закладом громадського харчування чи спеціалізованим відділом, що має статус суб'єкта господарювання громадського харчування, чи суб'єктом господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача - магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої оформлено акт від 20.07.2016 року №153/17-00-14-04/НОМЕР_1.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 (957-2008-п) Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, що полягало у реалізації алкогольних напоїв за цінами нижчими, від мінімальних роздрібних цін та Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (481/95-ВР) Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці в магазині, який не являється закладом громадського харчування чи спеціалізованим відділом, що має статус суб'єкта господарювання громадського харчування чи суб'єктом господарювання з універсальним асортиментом товарів.

На підставі акту перевірки та згідно із абз. 9 та 13 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 №0002351404.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та спеціальним Порядком Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 (957-2008-п) .

Абзацами 30 та 31 ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари, а мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Відповідно до абз. 13 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 426 (426-2015-п) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 (957-2008-п) , а саме збільшено мінімальну роздрібну ціну за 1 літр 100-відсоткового спирту.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року у справі № 826/17459/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №426 (426-2015-п) Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 (957-2008-п) .

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 30 червня 2016 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 826/17459/15.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином судове рішення по справі № 826/17459/15 набрало законної сили 11 лютого 2016 року.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у зв'язку з визнанням незаконною Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 426 (426-2015-п) застосуванню підлягає Постанова Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 (957-2008-п) в редакції, що діяла до 11.07.2015 року та якою визначено мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту на рівні 199,50 грн., а отже позивачем під час реалізації алкогольних напоїв фактично не було допущено порушення норм чинного законодавства, оскільки така реалізація відбулась за цінами вище встановленої мінімальної роздрібної ціни на алкогольну продукцію.

Що ж до посилання контролюючого органу на те, що з урахуванням ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 426 (426-2015-п) є нечинною з моменту набрання законної сили судового рішення касаційної інстанції, тобто з 30 червня 2016 року то таке посилання не заслуговує на увагу, адже вказаною нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , чітко визначено, що рішення суду апеляційної набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні то через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Посилання контролюючого органу на зупинення судом касаційної інстанції виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року є також не доречним, оскільки зупинення виконання рішення не спростовує факту набирання законної сили рішення суду.

Щодо продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці в магазині, який не є закладом громадського харчування чи спеціалізованим відділом, що має статус суб'єкта господарювання громадського харчування, чи суб'єктом господарювання з універсальним асортиментом товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено факт продажу позивачем алкогольного напою на розлив для споживання на місці, зокрема в акті вказано, що в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить позивачу, 15.07.2016 року продано 0,5 л. пива Жигулівське в стакані на розлив для споживання на місці за ціною 10,00 грн.

На підставі вказаного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку має місце лише продаж алкогольних напоїв, який є різновидом роздрібної торгівлі, на яку позивач має відповідні дозвільні документи (ліцензія), а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, оскільки по-перше, в акті перевірки не вказано, з яких саме підстав перевіряючі дійшли висновку, що позивачем продаж алкогольних напоїв здійснювався на розлив та для споживання кінцевим споживачем на місці, по - друге, в акті жодним чином не відображено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався за допомогою стаціонарної кеги у приміщенні магазину, в якому наявні будь-які спеціально обладнані місця для споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столи, стільці), а також неможливість придбати такі напої на виніс, по - третє в акті перевірки відсутнє посилання про наявність фіскального чеку, який би свідчив про факт реалізації пива.

Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог ч. 6 ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а відповідно і про безпідставність застосування до Підприємця штрафних санкцій.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до п. 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (854-96-п) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Визначення терміну підприємство громадського харчування містилося в Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24 липня 2002 (z0680-02) року. Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 309 від 09 жовтня 2006 року поняття підприємство громадського харчування було змінено на поняття підприємство ресторанного господарства.

Відповідно до п. 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24 липня 2002 року (z0680-02) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), закладом ресторанного господарства є організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Згідно пунктів 1.5, 1.6 Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24 липня 2002 року (z0680-02) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України. Суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Таким чином з аналізу вказаних правових норм вбачається, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці може здійснюватись тільки спеціальними суб'єктами господарювання, зокрема суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, а також підприємствам з універсальним асортиментом товарів. Відкриття вказаних суб'єктів господарювання (закладу (підприємства) ресторанного господарства) узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Колегія суддів вважає, що встановлені актом перевірки, який є носієм доказової бази, обставини свідчать, що позивачем здійснено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, оскільки, по-перше, алкогольний напій (пиво) продано в стакані на розлив, що фактично має на меті споживання алкогольного напою на місці, по - друге, факт продажу пива в одноразовому бокалі не заперечується продавцем ОСОБА_5, яка здійснила реалізацію товару, що підтверджується її поясненням, наявним в матеріалах справи (а.с. 64).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Підприємцем у спростування доводів контролюючого органу про порушення ним вимог законодавства не було надано документів, які підтверджують статус його господарської одиниці (магазину) як підприємства громадського харчування, що дало б право позивачу здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці. Також не було надано і будь-яких документів, які б свідчили про звернення позивача до уповноважених органів з метою отримання такого статусу.

Щодо твердження судів попередніх інстанцій, що в акті жодним чином не відображено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався за допомогою стаціонарної кеги у приміщенні магазину, в якому наявні будь-які спеціально обладнані місця для споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столи, стільці), то такі відомості і не могли бути вказані в акті перевірки, адже як вже було зазначено вище позивач фактично не є суб'єктом господарювання громадського харчування, а отже в приміщенні магазину і не могло бути будь-яких спеціально обладнаних місць для споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столи, стільці).

Таким чином враховуючи вищевказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про допущення позивачем порушення вимог ч. 6 ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та правомірності застосування контролюючим органом до Підприємця фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6 800,00 грн. згідно абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в частині ухвалені з помилковим застосування норм матеріального права, а тому такі підлягають скасуванню.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі №817/2103/15 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 01.08.2016 року №0002351404 на суму 6 800,00 грн. та ухвалити нову постанову в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.