208/5441/15-а Про визнання протиправними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, та зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - 08.11.2017 Прийняття

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити та виплатити одноразову допомогу на користь ОСОБА_5 у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у розмірі п'ятирічного заробітку потерпілого, яка складає 36 646,80 грн.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року, яку було залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області є протиправними і незаконними, оскільки на момент смерті ОСОБА_6, ОСОБА_5 вже була народжена і була його донькою. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська лише встановлено факт батьківства ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_6 проживав весь час разом зі своєю донькою ОСОБА_5, піклувався про неї та утримував її, позивач вважає, що її доньці ОСОБА_5, як сім'ї потерпілого, разом з іншою його донькою, передбачена одноразова допомога у розмірі п'ятирічної заробітної плати потерпілого. Оскільки ОСОБА_6 має ще й іншу доньку - ОСОБА_7, від попереднього шлюбу з іншою жінкою, частина зазначеної допомоги, яка підлягає виплаті на користь ОСОБА_5, складає 36 646,80 грн.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року внаслідок нещасного випадку на виробництві загинув ОСОБА_6, що вбачається з акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом № 1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_6 мав доньку - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_4, яка є мамою ОСОБА_5, звернулась до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області із заявою про виплату на користь ОСОБА_5 страхових виплат по втраті годувальника, у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 внаслідок нещасного випадку на виробництві, зокрема одноразової допомоги сім'ї у розмірі п'ятирічного заробітку потерпілого, одноразової допомоги у розмірі не меншому за однорічний заробіток потерпілого та щомісячних страхових виплат.

02 червня 2015 року позивач звернулась до Відділення фонду із заявою з проханням призначити та виплатити ОСОБА_5 частину одноразової допомоги на сім'ю у розмірі п'ятирічної заробітної плати потерпілого, яка складає 36 646,80 грн., однак відділення фонду листом від 12 червня 2015 року відмовило позивачу ОСОБА_4 у призначені і виплати зазначеної одноразової допомоги.

Свою відмову у призначенні і виплати одноразової допомоги на сім'ю у розмірі п'ятирічної заробітної плати потерпілого відділення Фонду обґрунтовує тим, що на час смерті ОСОБА_6 його донька ОСОБА_5 не була його донькою і не була членом його сім'ї, і таким чином, не має права на отримання одноразової допомоги на сім'ю.

Вважаючи такі рішення протиправними, ОСОБА_4, з метою відновлення своїх порушених прав, звернулась з відповідним позовом до суду. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на отримання одноразової допомоги згідно зі ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 вже було використано його дитиною ОСОБА_7, яка була відома на час призначення одноразової допомоги.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом Соціального страхування від нещасних випадків, до яких, зокрема, віднесено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Таким чином, право на отримання одноразової допомоги в разі смерті потерпілого мають члени сім'ї померлого та особи, які перебували на його утриманні.

Згідно з вимогами ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Так, рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 жовтня 2013 року встановлено факт батьківства ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у відношенні доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 матір'ю є ОСОБА_9, яка у зв'язку з реєстрацією шлюбу із ОСОБА_10 11 жовтня 2014 року змінила своє прізвище на ОСОБА_10.

Частиною 7 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Абзацом третім частини дев'ятої ст.34 цього Закону передбачено, що сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Отже, на підставі наданої довідки про склад сім'ї від 11 липня 2013 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області 02 серпня 2013 року за № 0405/1998/1998/2 була винесена постанова про призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого його сім'ї ОСОБА_7 - доньці померлого ОСОБА_6.

Таким чином, право на отримання одноразової допомоги згідно зі ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 вже було використано його іншою дитиною - ОСОБА_7, яка була відома Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на час призначення одноразової допомоги.

За наведених обставин колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що дитина ОСОБА_6 - ОСОБА_5 має право на отримання частини страхової виплати, як одноразової грошової допомоги, але не після здійснення такої виплати, оскільки склад осіб, які мають право на одержання страхової виплати визначається та вже був визначений відповідачем на момент смерті потерпілого.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі № 208/5441/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.