569/14678/16-ц Про виселення з житлового приміщення - 28.02.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

представники позивача: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

третя особа-1 - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області,

представник третьої особи-1 - ОСОБА_12,

третя особа-2 - Управління державної міграційної служби у Рівненській області,

представники третьої особи-2: ОСОБА_13, ОСОБА_4,

третя особа-3 - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Смолій Л. Д. від 18 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Рівненської області у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О. від 05 липня 2018 року,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Управління державної міграційної служби у Рівненській області, ОСОБА_5, про виселення з житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що для забезпечення виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 27 серпня 2014 року, яким звернуто стягнення на домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_1, що належить боржнику на праві власності та є предметом іпотеки за договором іпотеки № 07-652-кф-2007 від 30 жовтня 2007 року, усі мешканці вказаного домоволодіння зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя звільнити житловий будинок протягом одного місяця, проте відповідачі добровільно висилятися відмовляються. Відповідачі проживають та зареєстровані у житловому будинку, який є предметом іпотеки, що значно ускладнює продаж цього майна, а тому наявні підстави виселити відповідачів із указаного будинку.

Посилаючись на вказані обставини та уточнивши позовні вимоги, позивач просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою; надати виселеним особам постійне житлове приміщення, а саме: житловий будинок загальною площею 489,5 кв. м, житловою площею 79,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який на праві власності належить ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено підстави для задоволення вимоги про виселення із зняттям з реєстраційного обліку відповідачів із наданням їм постійного житлового приміщення, а саме, житлового будинку загальною площею 489,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_5 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про безпідставність позову відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

ПАТ "Універсал Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не вирішив питання про склад учасників справи, не залучивши до участі у справі орган опіки і піклування, участь якого у спорі про виселення неповнолітніх є обов`язковою. Встановлення обставин дійсного проживання малолітніх дітей шляхом здійснення обстеження будинку відповідними державними органами має істотне значення для вирішення даного спору. Відмова у залученні органу опіки та піклування та відповідно відсутність висновку вказаного органу у судовому спорі унеможливило встановлення фактичних обставин справи та стало перешкодою для правильного вирішення спору.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 569/14678/16-ц з Рівненського міського суду Рівненської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції знаходився виконавчий лист № 1715/14952/12 від 12 грудня 2014 року про звернення стягнення на предмет договору іпотеки, а саме, домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , для задоволення грошових вимог ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором № 07-652-КФ-2007 від 31 жовтня 2007 року в сумі 368 876,03 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18 вересня 2009 року становить 2 953 405,93 грн.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 05 грудня 2016 року виконавчий лист № 1715/14952/12 від 12 грудня 2014 року про звернення стягнення на предмет договору іпотеки повернуто стягувачу. Повторно виконавчий лист до виконання не пред`являвся.

ОСОБА_2 є власником домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки № 07-652-КФ-2007 від 31 жовтня 2007 року, та було придбане не за кредитні кошти.

Крім ОСОБА_2 в указаному домоволодінні зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22 серпня 2016 року ПАТ "Універсал Банк" направило на адресу ОСОБА_2 вимогу про добровільне звільнення спірного житла протягом одного місяця з дня отримання вимоги, яку остання не виконала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом, оскільки проживання та реєстрація відповідачів в іпотечному будинку значно ускладнює його продаж.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ "Універсал Банк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною четвертою статті 9, частинами першою, четвертою статті 156 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Тлумачення частини другої статті 109 ЖК Української РСР з урахуванням змісту статті 379, глави 26 ЦК України (435-15) свідчить, що виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається.

Отже, особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Відсутність постійного житлового приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) та Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц (провадження № 61-29115сво18).

Установлено, що домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_1, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки № 07-652-КФ-2007 від 31 жовтня 2007 року, на праві власності належить ОСОБА_2 та було придбано нею не за кредитні кошти.

За таких обставин та з підстав, передбачених вказаними вище нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відмову у задоволенні позову, оскільки виселення відповідачів із іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла, не можливе без надання іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК Української РСР має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 з дітьми може бути виселена зі спірного будинковолодіння до житлового будинку на АДРЕСА_2, який належить батьку малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_5, є неспроможними, оскільки саме позивач повинен довести наявність умов, за яких закон передбачає можливість виселення осіб із іпотечного майна, зазначивши інше постійне жиле приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК Української РСР має бути надане відповідачам, а не факт наявність у них іншого житла чи житла їх родичів.

Європейський суд з прав людини вказує, що "втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла" (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, 41, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

"Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві" (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, 42, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Втручання у право на повагу до житла відповідачів буде відповідати Конвенції не лише тоді, коли таке втручання здійснюється згідно із законом, але й якщо для такого втручання існують легітимні цілі, вичерпний перелік яких наведений у пункті другому статті 8 Конвенції. Обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції (див. mutatis mutandis "Dakus v. Ukraine", № 19957/07, 50-51, ЄСПЛ від 14 грудня 2017 року).

Отже, право на житло є конституційним правом людини, яке гарантується Основним Законом України, Конвенцією, а тому позбавлення цього права, в тому числі шляхом виселення, можливо лише на підставі закону, мати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності втручання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, щодо не залучення до участі у справі органу опіки та піклування не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишенню без змін.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року залишити без змін.