Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 522/10695/17
провадження № 61-45132св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Шоста державна нотаріальна контора Одеського міського нотаріального округу,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа ? Шоста державна нотаріальна контора Одеського міського нотаріального округу, в якому, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви, просила визнати за нею, як спадкоємцем першої черги за законом, право власності на автомобіль марки "Toyota Camry", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, разом із спадкоємицею першої черги ОСОБА_2, та зобов?язати ОСОБА_2 виплатити їй половину вартості автомобіля.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки- ОСОБА_3 .
На день відкриття спадщини залишилося спадкове майно, а саме легковий автомобіль марки "Toyota Camry", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який залишився у користуванні колишньої дружини її батька ОСОБА_2 . Позивач як спадкоємець першої черги за законом, звернулася до Шостої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3, але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальний дій у зв`язку з тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме і нерухоме майно, яке належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини.
Правовстановлюючі документи знаходяться у ОСОБА_2 яка є спадкоємцем першої черги за законом, та не бажає в добровільному порядку поділити отриману спадщину, яка залишилась після смерті
ОСОБА_3, що стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.
12 вересня 2017 року ОСОБА_1 надала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_3, на:
- 1/2 частину чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 72,4 кв.м, житловою площею 51,1 кв.м, що належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування
від 07 грудня 2006 року;
- 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 що належав ОСОБА_3 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2006 року по справі № 2-4325/2006;
- 1/2 частину земельної ділянки 1567, площею 0,0413 га, за адресою: АДРЕСА_8 кадастровий номер 5110300000:02:003:0039, що належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 08 липня 2004 року та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 09 серпня 2004 року;
- 1/2 частину легкового автомобіля марки "Toyota Camry", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19 липня 2007 року;
- 1/4 частину квартири АДРЕСА_4, загальною площею 46,9 кв.м, житловою площею 20,6 кв.м, що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 26 грудня 2011 року;
- 1/4 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_5, загальною площею 46,9 кв.м, житловою площею
20,6 кв.м, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 10 березня 2011 року;
- 1/4 частину квартири АДРЕСА_6, загальною площею 38,7 кв.м, житловою площею 19,6 кв.м, що належить ОСОБА_2 ;
- 1/4 частини квартири АДРЕСА_7, що належить ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25 вересня
2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Шоста державна нотаріальна контора Одеського міського нотаріального округу про визнання права власності на 1/2 частки спадкового майна відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що легковий автомобіль "Toyota Camry", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, є неподільним і виділити позивачці в натурі 1/2 частки цього автомобіля, є фізично не можливим. Позивачка з вимогами про сплату грошової компенсації 1/2 частини автомобіля до суду не зверталася і згоди на отримання компенсації вартості його частки не надавала.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на:
- 1/2 частину чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 72,4 кв.м, житловою площею 51,1 кв.м, що належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування
від 07 грудня 2006 року та свідоцтва про право власності від 25 березня 1998 року, номер запису: 284 в книзі: 586пр-163, рішення про державну реєстрацію права власності від 22 грудня 2006 року;
- 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2, що належав ОСОБА_3 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2006 року по справі № 2-4325/2006, реєстраційний номер 17887036, рішення про державну реєстрацію права власності
від 19 лютого 2007 року;
- 1/2 частину земельної ділянки 1567, площею 0,0413 га, за адресою: АДРЕСА_8 кадастровий номер 5110300000:02:003:0039, що належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 08 липня 2004 року та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 09 серпня 2004 року;
- 1/2 частину легкового автомобіля марки "Toyota Camry", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19 липня 2007 року;
- 1/4 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_4, загальною площею 46,9 кв.м, житловою площею 20,6 кв.м, що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 26 грудня 2011 року, номер запису: 3989 в книзі: 796пр-128, рішення про державну реєстрацію про право власності від 12 січня 2012 року;
- 1/4 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 10 березня 2011 року, номер запису: 3423 в книзі: 768пр-199, рішення про державну реєстрацію права власності від 14 березня 2011 року.
Визнаючи за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на: 1/2 частину чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_3 1/ 2 частину земельної ділянки 1567, площею 0,0413 га, за адресою: АДРЕСА_8 кадастровий номер 5110300000:02:003:0039, 1/2 частину легкового автомобіля марки "Toyota Camry", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19 липня 2007 року, апеляційний суд виходив із того, що вказане майно було набуте ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, який був зареєстрований 15 вересня 2007 року.
Визнаючи за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на: 1/4 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_4, 1/4 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_5, апеляційний суд виходив із того, що вказане майно була набуте ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з
ОСОБА_2, який був зареєстрований 15 вересня 2007 року.
Вирішуючи питання щодо заяви про уточнення позовних вимог та розглядаючи її, апеляційний суд вказав на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв?язку з чим судом першої інстанції було безпідставно її не розглянуто.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
28 вересня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 вересня
2017 року.
Касаційна скарга обґрунтована так:
- ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 14 червня 2017 року відкрито провадження у справі № 495/4354/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Шоста державна нотаріальна контора Одеського міського нотаріального округу, про визнання права власності на спадкове майно, де предметом розгляду є 1/2 частина земельної ділянки № АДРЕСА_2. При розгляді справи № 495/4354/17 на попередньому засіданні суддею було запропоновано сторонам укласти мирову угоду. 14 лютого 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Іллічовою Н. А. було засвідчено заяву, в якій ОСОБА_1 повідомила, що вона отримала від ОСОБА_2 грошову компенсацію. Таким чином ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошову компенсацію за спадкове майно, а саме за 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_3, 1/2 частину земельної ділянки № АДРЕСА_7;
- чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 72,4 кв.м, житловою площею 51,1 кв.м, ОСОБА_3 за життя, згідно договору дарування від 18 грудня 2015 року, подарував ОСОБА_4, який в подальшому її відчужив;
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 46,9 кв.м, житловою площею 20,6 кв.м,
ОСОБА_3 за життя, 22 травня 2013 року згідно договору купівлі-продажу продав ОСОБА_5 ;
- квартира АДРЕСА_5 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору № К-6-ф інвестування, укладеного 06 грудня 2005 року з ТОВ "Стікон", свідоцтва на право власності від 10 березня 2011 року. Квартира була придбана до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 за власні кошти, які ОСОБА_2 отримала від продажу квартири, успадкованої за заповітом після смерті матері;
- ОСОБА_1 приховала факт, що на момент розгляду апеляційної скарги, Приморським районним судом міста Одеси 19 квітня 2018 року була розглянута справа № 522/21778/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Шоста державна нотаріальна контора Одеського міського нотаріального округу, про визнання в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_5, стягнення з ОСОБА_2 компенсації 1/4 частини вартості неподільної квартири АДРЕСА_5 . У судовому засіданні ОСОБА_1 відмовилась
від позову. Ухвалою суду на підставі статей 255, 258- 260 ЦПК України провадження у справі закрито. Ухвалу ОСОБА_1 не оскаржувала, вона набрала законної сили;
- спірний автомобіль марки "Toyota Camry", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до статті 183 ЦК України є неподільною річчю, поділ якого не можна здійснити без втрати його цільового призначення. Тому виділення в натурі 1/2 частки спірного автомобіля є фізично неможливим. ОСОБА_1 відмовилась від грошової компенсації за 1/2 частку вказаного автомобіля;
- апеляційний суд розглянув справу без участі ОСОБА_2, яка не була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Доводи інших учасників справи
23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить постанову апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року в частині визнання за нею права на:
- 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_7, що належав ОСОБА_3 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2006 року по справі № 2-4325/2006, реєстраційний номер 17887036, рішення про державну реєстрацію права власності
від 19 лютого 2007 року;
- 1/2 частину земельної ділянки 1567, площею 0,0413 га, за адресою: АДРЕСА_8 кадастровий номер 5110300000:02:003:0039, що належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 08 липня 2004 року та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 09 серпня 2004 року;
- 1/2 частину легкового автомобіля марки "Toyota Camry", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19 липня 2007 року - залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд Одеської області помилково включив в постанову спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_5, чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 .
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Приморського районного суду міста Одеси.
У листопаді 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вирішив спір тільки щодо автомобіля марки "Toyota Camry", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку,
ОСОБА_1 на обґрунтування апеляційної скарги вказувала на безпідставну відмову суду у розгляді уточненої заяви.
Вирішуючи питання щодо заяви про уточнення позовних вимог та розглядаючи її, апеляційний суд вказав на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв?язку з чим судом першої інстанції було безпідставно її не розглянуто.
Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду щодо наявності процесуальної можливості в апеляційного суду здійснювати розгляд уточнених позовних вимог, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції з таких підстав.
За правилами частини першої статті 11 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Аналогічне правило закріплене в частині першій статті 13 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) (частина перша статті 24 ЦПК України).
Частина шоста статті 367 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) встановлює, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Тлумачення вказаної норми процесуального права дає підстави дійти висновку про те, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати розгляд позовних вимог, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Всупереч вказаним правилам, апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та розглядаючи позовні вимоги, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, вийшов за межі своїх повноважень, встановлених статями 23, 24, 367 ЦПК України, чим порушив норми процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, не досліджено та не надано оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, не надано належної оцінки аргументам апеляційної скарги, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, постанова апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2018 року в силу правил статті 411 ЦПК України підлягає скасування з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило