553/2173/17 Про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди - 26.02.2020 Прийняття

треті особи: ОСОБА_2, Первинна профспілкова організація Полтавського міського центру зайнятості профспілки працівників соціальної сфери України, Полтавської обласної профспілкової організації профспілки працівників соціальної сфери України, Полтавський міський центр зайнятості (в стадії припинення) в особі Голови Ліквідаційної комісії

Парьохи Ю. С., Полтавська міськрайонна філія Полтавського обласного центру зайнятості (новостворена організація),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Полтавського обласного центру зайнятості, ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Полтавського обласного центру зайнятості, Полтавського міського центру зайнятості, треті особи: ОСОБА_2, Первинна профспілкова організація Полтавського міського центру зайнятості профспілки працівників соціальної сфери України, Полтавської обласної профспілкової організації профспілки працівників соціальної сфери України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що наказом

від 26 липня 2017 року "По особовому складу" № 264-к Полтавськогообласного центру зайнятості ОСОБА_1, провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості, 31 липня 2017 року було звільнено з роботи з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, за скороченням штату у зв`язку з ліквідацією Полтавського міського центру зайнятості, в той час, як Полтавський міський центр зайнятості фактично був реорганізований з припиненням юридичної особи, а не ліквідований.

05 травня 2017 року її повідомили про скорочення штатів, проте, в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України, їй не запропонували вакантні посади, які були вільними в установі.

На момент звільнення ОСОБА_1 була головою Первинної профспілкової організації Полтавського міського центру зайнятості профспілки працівників соціальної сфери, однак відповідачем не було дотримано процедури погодження її звільнення в порядку, встановленому Законом.

Виплата компенсації за невикористану відпустку при її звільненні була проведена не у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , а тому на час звільнення з нею не повністю проведено розрахунок в частині виплати компенсації за невикористану відпустку, а саме застосований невірний коефіцієнт нарахування вказаної виплати.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовувала незаконністю дій відповідача у зв`язку з її звільненням, що призвело її до стресу, моральних страждань, і до цього часу вона перебуває у такому стані, коли для організації свого життя повинна докладати додаткових зусиль.

ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправним та скасувати пункт 8.1 наказу від 26 липня 2017 року "По особовому складу"

№ 264-к Полтавського обласного центру зайнятості в частині її звільнення; поновити її на роботі на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості з 01 серпня 2017 року; стягнути з Полтавського обласного центру зайнятості на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з

01 серпня 2017 року по день поновлення на роботі; стягнути з Полтавського обласного центру зайнятості на її користь 1 613,92 грн заборгованості по заробітній платі (несплаченої частини компенсації за невикористану відпустку); стягнути з Полтавського обласного центру зайнятості моральну шкоду у сумі 1 000,00 грн. Рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання. Судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу, покласти на відповідача.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 25 жовтня 2017 року до участі у справі в якості третіх осіб, залучено: Полтавський міський центр зайнятості (в стадії припинення) в особі Голови ліквідаційної комісії

Парьохи Ю. С., Полтавську міськрайонну філію Полтавського обласного центру зайнятості.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 12 грудня 2017 року до участі у справі залучено правонаступника Полтавського міського центру зайнятості Полтавський обласний центр зайнятості та визначено коло учасників судового процесу в частині третіх осіб у справі, які виступають на стороні відповідача та не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинну профспілкову організацію Полтавського міського центру зайнятості профспілки працівників соціальної сфери України, Полтавську обласну профспілкову організацію профспілки працівників соціальної сфери України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 06 грудня

2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості, Полтавського міського центру зайнятості, треті особи: ОСОБА_2, Первинна профспілкова організація Полтавського міського центру зайнятості профспілки працівників соціальної сфери України, Полтавської обласної профспілкової організації профспілки працівників соціальної сфери України, Полтавський міський центр зайнятості (в стадії припинення) в особі Голови Ліквідаційної комісії Парьохи Ю. С., Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості (новостворену організацію) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди, - відмовлено за безпідставністю та недоведеністю.

В порядку частини третьої статті 235 КЗпП України визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена 31 липня 2017 року з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості за скороченням штатів згідно пункту 1 статті 40 КЗпП у зв`язку з реорганізацією Полтавського міського центру зайнятості, змінивши в наказі у пункті 8.1 від 26 липня 2017 року "По особовому складу" № 264 - Полтавського обласного центру зайнятості формулювання звільнення ОСОБА_1, у зв`язку з реорганізацією Полтавського міського центру зайнятості.

Рішення суду мотивовано тим, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм КЗпП України (322-08) , тому підстави для її поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 06 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 8.1 наказу від 26 липня 2017 року

№ 264-к "По особовому складу" Полтавського обласного центру зайнятості в частині звільнення ОСОБА_1 31 липня 2017 року з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості за скороченням штатів у зв`язку з ліквідацією Полтавського міського центру зайнятості згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення її на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості з 01 серпня 2017 року - відмовлено.

Визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена 31 липня 2017 року з посади з провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості за скороченням штатів згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Полтавського міського центру зайнятості.

Стягнуто з Полтавського обласного центру зайнятості на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 108 084,13 грн та в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди

Стягнуто з Полтавського обласного центру зайнятості на користь

ОСОБА_1 понесені нею витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем позивачці не було запропоновано всіх наявних вакантних посад на підприємстві. Оскільки суд дійшов висновку про незаконне звільнення позивача з роботи, він стягнув з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який розраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) . Крім того, суд дійшов висновку про наявність завданої моральної шкоди, яку суд оцінив в розмірі 1 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, апеляційний суд виходив із того, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, Полтавський міський центр зайнятості, в якому працювала ОСОБА_1, є припиненим, як юридична особа, та попереднє робоче місце і посада позивача не збереглися.

Змінюючи формулювання підстав звільнення позивача, апеляційний суд виходив із того, що при формулюванні підстав звільнення позивача в наказі про звільнення відповідачем допущено помилку в частині юридичної кваліфікації підстав звільнення, а тому вони підлягають уточненню із зазначенням про це в резолютивній частині.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року роз`яснено постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 553/2173/17 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості, Полтавського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди.

Зазначено, що при виконанні постанови суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Полтавського обласного центру зайнятості середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 108 084,13 грн відрахуванню підлягають обов`язкові платежі та податки передбачені чинним законодавством.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційних скаргах

20 березня 2019 року Полтавський обласний центр зайнятості через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 06 грудня 2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга Полтавського обласного центру зайнятості мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини третьої статті 36, статті 49-2 КЗпП України. Наявність вакантних посад, які не були запропоновані, не є підставою визнавати, що роботодавець порушив права працівника. Судом апеляційної інстанції порушено статтю 235 КЗпП України та необґрунтовано стягнуто моральну шкоду. Судом апеляційної інстанції необґрунтовано стягнуто витрати на професійну правничу допомогу.

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на посаді та ухвалити в цій частині нове рішення, яким поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості з 01 серпня 2017 року, змінити постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 8 000,00 грн на 11 000,00 грн, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції не в повній мірі є законним, оскільки встановивши звільнення ОСОБА_1 незаконним, він не поновив її на роботі. Судом апеляційної інстанції не в повній мірі було враховано статтю 141 ЦПК України щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи інших учасників справи

08 травня 2019 року Полтавський обласний центр зайнятості через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду

від 18 лютого 2019 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду

від 18 лютого 2019 року та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду міста Полтави.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Полтавського обласного центру зайнятості постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого

Зупинено виконання постанови Полтавського апеляційного суду

від 18 лютого 2019 року до закінчення касаційного провадження..

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг Полтавського обласного центру зайнятості, ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду

від 18 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи наведені у відзиві Полтавського обласного центру зайнятості на касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Полтавського обласного центру зайнятості підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Зазначеним нормам матеріального права рішення апеляційного суду не відповідає.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 розпочала свою трудову діяльність в системі Полтавської обласної служби зайнятості на посаді завідувача господарства господарсько-договірного відділу Полтавського обласного центру зайнятості, згідно Наказу ОЦЗ

№ 152-к від 26 травня 2004 року.

Наказом Полтавського ОЦЗ № 240-к від 28 вересня 2005 року ОСОБА_1 призначена на посаду провідного спеціаліста господарсько-договірного відділу, як така, що пройшла конкурсний відбір з 01 жовтня 2005 року.

Наказом Полтавського ОЦЗ № 333-к від 27 грудня 2006 року ОСОБА_1 переведена на посаду провідного спеціаліста відділу надання соціальних послуг з працевлаштування Полтавського міського центру зайнятості з

18 червня 2007 року.

Наказом Полтавського ОЦЗ № 220-к від 25 липня 2011 року ОСОБА_1 переведена на посаду провідного спеціаліста відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості з 02 серпня 2011 року.

Згідно наказу Полтавського ОЦЗ № 280-к від 05 листопада 2012 року ОСОБА_1 переведена на посаду головного спеціаліста відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості з

06 листопада 2012 року.

Наказом Полтавськоого ОЦЗ № 55-к від 26 лютого 2015 року ОСОБА_1 переведена на посаду провідного спеціаліста відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості з 01 березня

У відповідності до пункту 8.1 наказу № 264-к від 26 липня 2017 року "По особовому складу" Полтавського обласного центру зайнятості позивача ОСОБА_1, провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості, звільнено 31 липня 2017 року за скороченням штатів у зв`язку з ліквідацією Полтавського міського центру зайнятості 31 липня 2017 року, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Згідно наказу в.о. Голови Державної Служби зайнятості Полтавський міський центр зайнятості було реорганізовано шляхом приєднання до Полтавського обласного центру зайнятості, який є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої юридичної особи.

Згідно наказу № 304 від 17 листопада 2016 року директора Полтавського обласного центру зайнятості, у зв`язку з реорганізацією базових центрів зайнятості в Полтавській області було створено відповідні комісії з припинення юридичних осіб, та призначено їх голів.

01 червня 2017 року, відповідно до наказу директора Полтавського обласного центру зайнятості, було створено Решетилівську, Диканську, Новосанжарську районні філії Полтавського обласного центру зайнятості та затверджено та введено в дію нові штатні розписи.

Згідно листа Заступника Директора Полтавського обласного центру зайнятості № 16/13/1261-17 від 03 травня 2017 року, "Про припинення Полтавського районного, Полтавського міського центрів зайнятості Полтавської області", адресованого Директорам Полтавського районного, Полтавського міського центрів зайнятості - головам комісій з припинення яких, інформовано про те, що у відповідності до наказів Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 04 листопада 2016 року № 203 "Про реорганізацію базових центрів зайнятості Полтавської області",

від 21 квітня 2017 року "Про проведення Пілотного проекту" Полтавського обласного центру зайнятості від 17 листопада 2016 року № 304 "Про заходи пов`язані з припиненням базових центрів зайнятості у Полтавській області" від 27 квітня 2017 року № 90 "Про реалізацію Пілотного проекту" вказано, що в Полтавській обласній службі зайнятості буде проводитись реорганізація, а саме: припинення Полтавського районного, Полтавського міського центрів зайнятості шляхом приєднання до Полтавського обласного центру зайнятості.

У даному листі вказано, що у відповідності до статті 49-2 КЗпП України, працівників потрібно повідомити в строк до 19 травня 2017 року про припинення юридичної особи базового центру зайнятості та заплановане вивільнення працівників через два місяця після ознайомлення у зв`язку із припинення установи, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Згідно списку працівників Полтавського міського центру зайнятості із ознайомленням про припинення центру зайнятості та звільнення через

2 місяці після ознайомлення, відповідно до пункту1 статті 40 КЗпП України, ОСОБА_1, провідний фахівець з питань зайнятості, була ознайомлена

05 травня 2017 року.

Відповідно до наказу директора Полтавського обласного центру зайнятості від 17 липня 2017 року було створено Полтавську міськрайонну філію Полтавського обласного центру зайнятості. 26 липня 2017 року було затверджено структуру та новий штатний розпис, який було введено в дію з 01 серпня 2017 року.

В ході судового розгляду справи позивачка ОСОБА_1 наполягала на тому, що вона має бути поновлена на роботі на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості з 01 серпня 2017 року, оскільки, на думку останньої та її представника, юридична особа Полтавський міський центр зайнятості не є припиненим, а перебуває в стадії припинення, в обгрунтування даних тверджень сторона позивача посилалась на роз`яснення Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року "Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації", юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Проаналізувавши вказані вище норми закону та виходячи із встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з тим, що позивача було звільнено із дотриманням всіх передбачених чинним законодавством вимог, зокрема з дотриманням вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо запропонування іншої посади - провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що лише перед звільненням

ОСОБА_1 було запропоновано працевлаштування на посадах новоствореної Полтавської міськрайонної філії, які вводилися в дію після її звільнення, а наявні вакантні посади не пропонувалися є помилковим та спростовуються матеріалами справи (т. 1 а. с. 118).

Судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2017 року позивачкою ОСОБА_1 саме з власної ініціативи було подано на адресу Активу профспілки первинної профспілкової організації Полтавського міського центру зайнятості ППСС, заяву про звільнення її з посади голови профспілки, в зв`язку зі скороченням з Полтавського міського центру зайнятості з 01 серпня 2017 року.

Згідно протоколу № 55/17 від 31 липня 2017 року, засідання первинної профспілкової організації Полтавського міського центру зайнятості профспілки працівників соціальної сфери України, звільнено ОСОБА_1 з посади Голови профспілки первинної профспілкової організації Полтавського міського центру зайнятості профспілки працівників соціальної сфери України та призначено виборчі збори на 08 серпня

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неприйнятність аргументів позивача щодо недотриманням відповідачем процедури погодження її звільнення з профспілками в порядку встановленому Законом та порушення Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) є правильним та таким, що ґрунтується на Законі, оскільки гарантії, встановлені статтею 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" в даному випадку не застосовуються.

У зв`язку із наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя у зв`язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України, як помилково скасованого.

Керуючись статтями 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року скасувати та залишити в силі рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 06 грудня 2018 року.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. П. Курило