208/7353/16-ц Про стягнення аліментів на утримання трьох дітей у твердій грошовій сумі - 26.02.2020 Прийняття

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 листопада 2018 року

у складі судді Івченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В.,

Варенко О. П., Городничої В. С.,

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за порушення строків сплати аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 перебував

у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, від якого мають трьох дітей:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 травня 2015 року шлюб розірвано.

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня

2016 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 2 000 грн на кожну дитину до повноліття дітей задоволено (справа № 208/3797/15-ц, рішення набрало законної сили).

У Заводському відділі державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції (далі - Заводський ВДВС Дніпродзержинського МУЮ) на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 208/3797/15-ц, виданий 07 грудня 2015 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання трьох дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 2 000 грн щомісячно на кожну дитину.

27 січня 2016 року старшим державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 208/3797/15-ц.

Згідно з довідкою Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ

від 14 листопада 2016 року ОСОБА_2 за виконавчим провадженням на підставі виконавчого листа № 208/3797/15-ц станом на 14 листопада

2016 року має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 71 321 грн.

Посилаючись на те, що станом на 12 лютого 2018 року відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 20 451,98 грн, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог від 23 квітня 2018 року, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку від суми несплачених аліментів за період з 26 травня 2015 року по квітень 2017 року у розмірі 62 862,50 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вину відповідача у простроченні сплати аліментів, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовлено. Крім того, відсутній обґрунтований розрахунок розміру пені, який би узгоджувався з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2019 року рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виконавче провадження відкрито лише у січні 2016 року не з вини відповідача. Крім того, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у період 2015-2016 роки відповідач здійснював платежі на утримання дітей, що підтверджено доказами, наданими до відзиву, отже, вина ОСОБА_2 в ухиленні від виконання рішення суду щодо сплати аліментів є спростованою доказами, наданими відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що пеня у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Разом з тим, у разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження

Крім того, вказувала, що суди не врахували, що доведення відсутності вини відповідача у зв`язку із несвоєчасною сплатою аліментів не є обов`язком позивача. Крім того, суди не врахували, що кошти, сплачені частково ОСОБА_2, не були аліментами у повному обсязі.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, від якого мають трьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2016 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 2 000 грн на кожну дитину до повноліття дітей задоволено (справа № 208/3797/15-ц, рішення набрало законно сили).

У Заводському ВДВС Дніпродзержинського МУЮ на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 208/3797/15-ц, виданий 07 грудня 2015 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання трьох дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 2 000 грн щомісячно на кожну дитину.

Згідно з довідкою Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ

2016 року має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 71 321 грн.

Відповідно до довідки Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ

від 12 лютого 2018 року ОСОБА_2 за виконавчим провадженням на підставі виконавчого листа № 208/3797/15-ц за період з 23 травня 2016 року по 01 лютого 2018 року станом на 12 лютого 2018 року має заборгованість зі сплати аліментів у твердій грошовій сумі 20 267 грн.

Суди також установили, що заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 вказував, що він у період з травня 2015 року по лютий 2016 року у добровільному порядку шляхом перерахування коштів на карткові рахунки дітей сплатив: на картковий рахунок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 15 травня 2015 року по 08 лютого 2016 року,

14 828 грн;на картковий рахунок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період з 14 травня 2015 року по 16 січня 2016 року, -

8 650 грн; на картковий рахунок ОСОБА_1 у період з 16 червня 2015 року по 25 січня 2016 року - 3 310 грн.

Апеляційний суд установив, що відповідно до довідки Заводського ВДВС міста Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській області від 14 лютого 2019 року заборгованість зі сплати аліментів згідно з виконавчим провадженням

№ 49985096 на підставі виконавчого листа № 208/3797/15-ц станом

на 01 березня 2019 року за ОСОБА_2 відсутня. Вказана довідка додана відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною другою статті 141 СК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України (в редакції, яка набрала чинності з 08 липня 2017 року та була чинною на момент звернення з уточненою позовною заявою) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з довідкою Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ

2016 року має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 71 321,48 грн.

Відповідно до довідки Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ

Предметом спору у справі є стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з 26 травня 2015 року по квітень 2017 року у розмірі 62 862,50 грн.

Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Тобто відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає в усіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Разом з тим, суди обох інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суди не врахували презумпцію вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання. У зв`язку з цим на неї покладається тягар доведення протилежного, однак, відповідач не спростував належним чином обставин позову, передбачених статтею 196 СК України, які є підставою для покладення відповідальності зі сплати відповідної неустойки.

Оскільки суди не встановили, що прострочення сплати аліментів стало можливим через несвоєчасну виплату відповідачеві заробітної плати чи пенсії, чи мало місце неправильне перерахування аліментів банківськими установами, то висновок щодо відсутності вини відповідача у справі в простроченні сплати аліментів є помилковим та таким, що ґрунтується на припущеннях. Тому немає підстав уважати судові рішення законним і обґрунтованим.

Крім того, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Таких правових висновків щодо порядку обчислення пені у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) питання стягнення пені зі сплати аліментів вирішено аналогічно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року, проте, помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд виходить із встановлених судами обставин і перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права на час постановлення судових рішень з урахуванням вищевказаного правового висновку Великої Палати Верховного Суду.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 вказував, що він у період з травня 2015 року по лютий 2016 року у добровільному порядку шляхом перерахування коштів на карткові рахунки дітей сплатив: на картковий рахунок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 15 травня 2015 року по 08 лютого 2016 року, 14 828 грн; на картковий рахунок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період з 14 травня 2015 року по 16 січня 2016 року, - 8 650 грн; на картковий рахунок

ОСОБА_1 у період з 16 червня 2015 року по 25 січня 2016 року - 3 310 грн. В обґрунтування зазначених обставин, ОСОБА_2 надав копії квитанцій, що підтверджують часткову сплату ним аліментів за 2015-2016 роки

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку вказаним доказам, обмежившись висновком про те, що у період 2015-2016 роки відповідач здійснював платежі на утримання дітей, а також станом

на 01 березня 2019 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 відсутня.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені, суд касаційної інстанції, враховуючи тривалий строк розгляду справи у судах (з 05 грудня 2016 року), дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Обчислюючи розмір неустойки, Верховний Суд виходить із розміру заборгованості, який був визначений державним виконавцем у розрахунку від 12 лютого 2018 року, і який не спростований відповідачем, з урахуванням наданих до суду першої інстанції квитанцій про сплату аліментів за 2015-2018 роки.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що в лютому 2018 року відповідач сплатив 43267 грн заборгованості по аліментам. Вказана інформація також підтверджується довідкою Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ від 12 лютого 2018 року.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи квитанцій ОСОБА_2 сплатив заборгованість по аліментам, а саме: за травень 2015 року - 1300 грн, за червень 2015 року - 1496 грн, за липень 2015 року - 750 грн, за серпень 2015 року - 1500 грн, за вересень 2015 року - 1500 грн, за жовтень 2015 року - 5512 грн, за листопад 2015 року - 2100 грн, за грудень 2015 року - 1198 грн, за січень 2016 року - 2496 грн, за лютий 2016 року - 810,49 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи вбачається, що кількість прострочених днів з липня 2015 року до 31 січня 2018 року становить 945 днів. При визначенні суми заборгованості по аліментам за період з червня 2015 року по квітень 2017 року колегія суддів виходила із заборгованості, зазначеної в довідці Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ від 12 лютого 2018 року з урахуванням сум сплачених відповідно до наданих відповідачем квитанцій. Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з червня 2015 року по квітень 2017 року становить 44338,49 грн.

Розмір неустойки становить: червень 2015 року - 38801,70 грн (4106х1%х945); липень 2015 року - 44347,28 грн (4852х1%х914); серпень 2015 року - 34169,66 (1402х1%х833); вересень 2015 року - 34990,06 грн (4102х1%х853); жовтень 2015 року - 739,80 грн (90х1%х822); листопад 2015 року - 27735,84 (3502х1%х792); грудень 2015 року - 33514,44 (4404х1%х761); січень 2016 року - 21961,98 (3008,49х1%х730); лютий 2016 року - 14819,14 грн (2114х1%х701); березень 2016 року - 16750 грн (2500х1%х670); квітень 2016 року - 16064 грн (2510х1%х640); травень 2016 року - 6336,65 грн (1040,50х1%х609); червень 2016 року - 2895 грн (500х1%х579); липень 2016 року - 2740 (500х1%х548); серпень 2016 року - 2585 грн (500х1%х517); вересень 2016 року - 2435 грн (500х1%х487); жовтень 2016 року - 2280 грн (500х1%х456); листопад 2016 року - 2130 (500х1%х426); грудень 2016 року - 1975 грн (500х1%х395); січень 2017 року - 1847,30 грн (507,50х1%х364); лютий 2017 року - 3360 грн (1000х1%х336); березень 2017 року - 4575 грн (1500х1%х305); квітень 2017 року - 4125 грн (1500х1%х275), що в сукупності становить 321177,85 грн.

За травень 2015 року неустойка стягненню не підлягає, оскільки відповідач сплатив аліменти за цей місяць.

Позивач уточнила позовні вимоги в квітні 2018 року та просила стягнути з відповідача неустойку у розмірі 62 862,50 грн.

Відповідно до вимог статті 196 СК України (в редакції, яка набрала чинності з 08 липня 2017 року та була чинною на момент звернення з уточненою позовною заявою) позивач має право стягнення не більше 100 відсотків заборгованостіза аліментами.

Отже, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню неустойка, нарахована за період з червня 2015 року до квітня 2017 року у розмірі 44338,49 грн, що становить 100 відсотків заборгованості за аліментами за спірний період.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог частково у розмірі 44338,49 грн.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково в розмірі 44338,49 грн неустойки, в задоволенні позову про стягнення 18524,01 грн (62862,50 грн - 44338,49 грн) неустойки по сплаті аліментів необхідно відмовити.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Оскільки судом касаційної інстанції ухвалено нове судове рішення, то пропорційно задоволеним вимогам з ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути 497,11 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 745,67 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 994,22 грн за розгляд справи касаційним судом.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення у справі.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44338 (сорок чотири тисячі триста тридцять вісім) грн 49 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 18524,01 грн (пені) за прострочення сплати аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 497 (чотириста дев`яносто сім) грн 11 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 745 (сімсот сорок п`ять) 67 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 994 (дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 22 коп. за розгляд справи у суді касаційної інстанції.