130/2157/17 Про розірвання договору оренди землі та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - 26.02.2020 Прийняття

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка НОМЕР_1 площею 2,5282 га, кадастровий номер 0521081400:07:002:0003, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Жуковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. На підставі договору оренди землі від 10 січня 2007 року № 75 він передав зазначену земельну ділянку ФГ Кравчука В. С . у строкове платне користування строком на 15 років.

За умовами договору, орендар зобов'язаний щороку до 15 листопада сплачувати орендну плату у розмірі 1,5 проценти від нормативної оцінки земельної ділянки: 372,27 грн - у грошовій формі, 500 кг зерна - у натуральній формі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становила 24 818,11 грн.

01 вересня 2016 року між ним та відповідачем укладена додаткова угода до договору оренди землі від 10 січня 2007 року, відповідно до якої сторони погодили збільшення орендної плати за користування земельною ділянкою до 6 процентів від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить

Посилаючись на те, що починаючи з 2014 року орендар у порушення умов договору оренди землі припинив сплачувати орендну плату, позивач просив: розірвати договір оренди землі від 01 жовтня 2007 року № 75, укладений між ним та ФГ Кравчука В. С.; витребувати земельну ділянку НОМЕР_1 площею

2,5282 га, кадастровий номер 0521081400:07:002:0003, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Жуковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, з користування ФГ Кравчука В. С. та передати її позивачеві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

від 27 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 01 жовтня 2007 року № 75, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Кравчука В. С.

Витребувано земельну ділянку НОМЕР_1 площею 2,5282 га, кадастровий номер 0521081400:07:002:0003, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Жуковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області з користування ФГ Кравчука В. С., та передано її ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач допустив істотне порушення умов договору оренди землі від 01 жовтня 2007 року, що полягає у систематичній несплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, починаючи з 2014 року, що відповідно до статей 526, 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) є підставою для його розірвання та витребування земельної ділянки з користування орендаря. Заперечуючи проти доводів позивача про порушення умов договору оренди землі, ФГ Кравчука В. С. не надало належних доказів (бухгалтерських відомостей, документів) на підтвердження сплати позивачеві орендної плати за 2014-2016 роки, надані позивачем податкові розрахунки за вказаний період не є допустимими доказами, оскільки за своєю формою і змістом не є бухгалтерськими документами, та не підтверджують виплату орендної плати позивачеві.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ФГ Кравчука В. С. задоволено, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що задовольняючи позовні вимоги

ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі та витребування земельної ділянки з користування орендаря, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги копії відомостей про отримання орендодавцями орендної плати за користування земельними ділянками за 2014-2017 роки, що містять дані про отримання позивачем орендної плати у зазначений період, тобто істотні для вирішення справи докази, що містять відомості щодо предмета доказування, а також не звернув увагу, що нарахування відповідачем орендодавцю орендної плати у спірний період підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб та сум утриманого з них податку. Висновки суду першої інстанції про неналежність наданих

ФГ Кравчука В. С. доказів про отримання позивачем плати за користування земельною ділянкою, з тих підстав, що вони не містять ознак офіційних документів є безпідставними, оскільки пунктом 8 договору оренди землі

від 10 січня 2007 року № 75 не визначено, у якій формі повинен бути оформлений розрахунок. За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність, передбачених частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" та пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), підстав для розірвання договору оренди землі.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій вона просила скасувати постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року та залишити в силі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково виходив з того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим ФГ Кравчука В. C. доказам отримання орендодавцем орендної плати у період з

2014 року по 2017 рік, оскільки суд першої інстанції навів мотиви відхилення як допустимих доказів ксерокопій окремих сторінок документів без назви, не засвідчених у визначеному процесуальним законом порядку, на яких зазначені прізвища та підписи осіб, які за твердженням представника відповідача отримували орендну плату. Зважаючи на те, що ФГ Кравчука В. C. не виконало ухвалу суду від 18 жовтня 2017 року про витребування оригіналів відомостей про виплату орендної плати та журналів обліку видачі орендної плати у натуральній формі з посиланням на їх відсутність, суд першої інстанції обгрунтовано вважав доведеними обставини порушення орендарем сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Надані відповідачем податкові розрахунки за 2014-2016 роки про сплату податків з орендної плати земельної ділянки (паю) ОСОБА_1 також не є допустимими доказами на підтвердження виплати позивачеві орендної плати. Встановивши, що орендар систематично, починаючи з 2014 року не виконує зобов`язання щодо виплати орендної плати за користування земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ФГ Кравчука В. С. на касаційну скаргу, у якому відповідач просив залишити без задоволення касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди землі, з огляду на відсутність порушень ФГ Кравчука В. С. умов договору оренди землі. Зазначало, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що орендар своєчасно сплачував позивачеві оренду плату за користування земельною ділянкою, що підтверджено як списками орендодавців (орендної плати), що отримували орендну плату за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, так і перерахуванням 11 серпня 2017 року грошових коштів у розмірі 1 978,70 грн на користь стягувача ОСОБА_7 у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 130/2906/15 про стягнення аліментів з ОСОБА_1, а також відомостями про сплату земельного податку, військового збору та податку з доходів фізичних осіб з нарахованої та виплаченої орендної плати за кожен звітний період. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не звернув увагу, що протягом 2014-2016 років до голови ФГ Кравчука В. С. не надходило жодних письмових чи усних звернень щодо несвоєчасної виплати позивачеві орендної плати. На дату укладення між сторонами додаткової угоди у вересні 2016 року, у ОСОБА_1 також не виникало зауважень щодо невиплати йому орендної плати, що свідчить про те, що на момент реєстрації додаткової угоди орендодавець не мав таких претензій до орендаря.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніхінстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки НОМЕР_1 площею 2,5282 га, кадастровий номер 0521081400:07:002:0003, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Жуковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

10 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ФГ Кравчука В. С. укладений договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 4 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування зазначену земельну ділянку, строк дії договору - п`ятнадцять років.

Пунктами 4, 7-8 договору, сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у строк до 15 листопада кожного року та становить 1,5 проценти від нормативної оцінки земельної ділянки: 372,27 грн - у грошовій формі, 500 кг зерна - у натуральній формі. Передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Нормативна грошоваоцінка земельної ділянки на час укладення договору становила 24 818,11 грн (пункт 3 договору).

01 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Кравчука В. С. укладена додаткова угода до договору оренди землі від 10 січня 2007 року, відповідно до якої сторони погодили збільшення орендної плати за користування земельною ділянкою до 6 процентів від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 81 933,61 грн, а також її виплату орендареві у строк до 30 грудня поточного року.

Пунктом 4.2 додаткової угоди до договору оренди землі визначено, що орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується орендарем на користь орендодавця шляхом видачі готівкових коштів через касу орендаря або шляхом перерахування готівкових коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначений у даному договорі або поштовим переказом. За згодою сторін, розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Передача продукції та/або надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними документами (накладними, відомостями, актами приймання передачі та/або іншими документами), які підтверджують факт виконання орендарем свого зобов'язання зі сплати орендної плати.

Орендна плата виплачується орендарем у встановленому цим договором розмірі, за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих), згідно з вимогами чинного податкового законодавства (пункт 4.3 додаткової угоди до договору оренди землі).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Щодо розірвання договору оренди землі

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при його укладенні.

Частиною першої статті 32 Закону України "Про орендуземлі" передбачено, щона вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою, передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосування також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Звертаючись до суду з позовом про дострокове розірвання договору оренди землі та витребування земельної ділянки з користування ФГ Кравчука В. С., позивач посилався на те, що відповідач починаючи з 2014 року систематично порушував умови договору оренди в частині сплати за користування належною йому земельною ділянкою орендної плати.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року, яким кореспондують положення статей 12, 81 чинного ЦПК України (1618-15) , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 59 ЦПК України, 2004 року, якій кореспондує стаття 78 ЦПК України).

Вимоги щодо надання письмових доказів, визначені частиною другою статі 64 ЦПК України (1618-15) 2004 року, відповідно до якої письмові докази, як правило подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Керуючись зазначеними положеннями процесуального законодавства, суд першої інстанції з огляду на те, що надані ФГ Кравчука В. С. на підтвердження отримання позивачем орендної плати ксерокопії списків орендодавців з відмітками про отримання ними орендної плати у 2014-2017 роках виготовлені неякісно, належно не посвідчені на відповідність їх оригіналам, не містили інформації про особу, яка їх склала, її підпис, відтиску печатки та назви підприємства, що з урахуванням заперечень позивача ОСОБА_1 щодо допустимості зазначених документів як доказів, та належності йому підпису в цих письмових документах, ухвалою, занесеною до журналу судового засідання, витребував зазначені документи в оригіналі.

Відповідач не надав оригіналів поданих ним письмових документів, а тому суд обгрунтовано відхилив їх як такі, що за формою та змістом не відповідають вимогам щодо даного виду письмового документа.

Щодо наданих ФГ Кравчука В. С. податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, суд першої інстанції вказав, що зазначені податкові розрахунки не є належними доказами, оскільки вони не підтверджують сам факт виплати ОСОБА_1 орендної плати.

Таким чином суд першої інстанції, відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства надав належну оцінку наявним у справі доказам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд здійснив переоцінку одних і тих же доказів з порушенням вимог статті 89 ЦПК України, зокрема не навів мотивів, з яких він дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вважав надані відповідачем докази неналежними і недопустимими та, що ці докази є достовірними та достатніми для висновку суду апеляційної інстанції про доведеність пояснень ФГ Кравчука В. С. про систематичну виплату ним орендної плати позивачеві. При цьому помилково вказав, що зазначені обставини підтверджуються наявними у справі відомостями про отримання орендодавцями орендної плати, тоді як у матеріалах справи наявні ксерокопії списків, а не належно оформлені відомості про виплату орендної плати, як первинний бухгалтерський документ.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою умови додаткової угоди до договору оренди землі, укладеної між сторонами 01 вересня 2016 року, пунктом 4.2. якої сторони уточнили, що орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується орендарем на користь орендодавця шляхом видачі готівкових коштів через касу орендаря або шляхом перерахування готівкових коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначений у даному договорі або поштовим переказом. Передача продукції та/або надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними документами (накладними, відомостями, актами приймання передачі та/або іншими документами), які підтверджують факт виконання орендарем свого зобов'язання зі сплати орендної плати.

Посилання ФГ Кравчука В. С. у відзиві на касаційну скаргу на правильне врахування апеляційним судом при вирішенні питання щодо наявності у діях відповідача істотного порушення умов договору оренди, крім іншого, також сплати ним у серпні 2017 року у рахунок виплати позивачеві орендної плати за 2017 рік грошових коштів у сумі 1 978,70 грн на виконання постанови про арешт майна боржника від 24 травня 2017 року у рамках виконавчого провадження

№ 52713842 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 є неспроможними за відсутності підтвердження, що зазначені кошти були сплачені саме в рахунок орендної плати, нарахованої за конкретний рік (роки), відповідно до умов договору оренди землі, виходячи з її нормативної оцінки.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів,та правильного застосування норм матеріального права дійшов обгрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2007 року № 75, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Кравчука В. С.

Щодо витребування земельної ділянки з користування ФГ Кравчука В. С .

Вирішуючи спір у частині вимоги ОСОБА_1 про витребування належної йому земельної ділянки з користування ФГ Кравчука В. С., суд першої інстанції виходив з того, що вона є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі, а тому підлягає задоволенню.

Зазначених висновків суд першої інстанції дійшов внаслідок неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.

Так, відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Вирішуючи спір суду першої інстанції не врахував, що правовою підставою, на якій ФГ Кравчука В. С. використовує земельну ділянку НОМЕР_1 площею 2,5282 га, кадастровий номер 0521081400:07:002:0003, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Жуковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, є договір оренди землі, укладений між сторонами.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оскільки набрання законної сили судовим рішенням у даній справі в частині вирішених вимог про розірвання договору оренди землі має наслідком зобов`язання орендаря повернути орендодавцю належну йому земельну ділянку, висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для витребування спірної ділянки на користь ОСОБА_1 є необгрунтованими.

У разі відмови орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку після розірвання договору оренди землі від 10 січня 2007 року № 75, позивач не позбавлений права звернутися до суду із самостійними вимогами про її витребування з підстав передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року підлягає скасуванню, із залишенням в силі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

від 27 листопада 2017 року в частині вирішення вимог про розірвання договору оренди землі.

Участині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, суди правильно встановили фактичні обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права. Оскільки у справі не має потреби збирання додаткових доказів та їх оцінки, зазначене відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій у цій частині, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на результати вирішення касаційної скарги, сплачений у зв`язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій судовий збір необхідно покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (однієї вимоги немайнового характеру), а тому відповідач має відшкодувати позивачеві витрати зі сплати судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та касаційної скарги у розмірі 1 920,00 грн ((640,00 грн + 1280,00 грн), а позивач повернути відповідачеві суму судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, що становить 704,00 грн, а тому з урахуванням взаємозаліку, з ФГ Кравчука В. С. на користь ОСОБА_1 на відшкодування сплаченого судового збору підлягає стягненню 1 216,00 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 січня

2018 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та розподілу судових витрат зі сплати судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволення позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства Кравчука В. С. про витребування земельної ділянки відмовити.