2-810/06 Про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - 26.02.2020 Прийняття

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Сизової Л. А. від 17 лютого 2006 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 05 травня 2006 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено додатковий строк для прийняття спадщини протягом місяця з моменту набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року відмовлено

у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2006 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 не брав участь у справі, оскаржуваним рішенням місцевого суду питання про його права та обов`язки не вирішувалось. При цьому суд відхилив посилання на те, що спадкодавець ОСОБА_3 набув право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції як спадкоємець третьої особи ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, обґрунтовуючи свій висновок тим, що ОСОБА_2 брав участь у судовому засіданні 17 лютого 2006 року та був присутній при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення суду, йому було роз`яснено порядок та строки оскарження судового рішення, однак він не скористався своїм правом та у визначені законом строки не звернувся до суду із апеляційною скаргою. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав, що спадкоємець ОСОБА_2, спадщина якого відкрилась більше, ніж 10 років після ухвалення судового рішення, не набув права на оскарження рішення суду в інтересах третьої особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив йому у прийнятті апеляційної скарги, оскільки він звернувся до суду зі скаргою як спадкоємець особи, яка брала участь у розгляді справи, і має право на апеляційне оскарження відповідно до статті 352 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої судом апеляційної інстанції ухвали.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 20 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2, Київське міське управління юстиції, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача ОСОБА_4

17 лютого 2006 року Дарницьким районним судом м. Києва позов

ОСОБА_1 задоволено.

У судовому засіданні 17 лютого 2006 року був присутній, зокрема,

ОСОБА_2, як третя особа у справі (а. с. 69-75).

У квітні 2018 року до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся ОСОБА_3, який посилався на те, що він є спадкоємцем ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та доводився йому батьком, а тому має право апеляційного оскарження.

07 грудня 2018 року ухвалою Київського апеляційного суду ОСОБА_3 відмовлено у прийнятті його апеляційної скарги, з посилання на те, що його батько ОСОБА_2 брав участь у судовому засіданні 17 лютого 2006 року та був присутній при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення суду, йому було роз`яснено порядок та строки оскарження судового рішення, однак він не скористався своїм правом та у визначені законом строки не звернувся до суду із апеляційною скаргою. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав, що спадкоємець ОСОБА_2, спадщина якого відкрилась більше, ніж 10 років після ухвалення судового рішення, не набув права на оскарження рішення суду в інтересах третьої особи. При цьому суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (діл - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Чинний ЦПК України (1618-15) містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

' 'p' ЦПК (1618-15) України не містить положення, яке б передбачало відмову у прийнятті апеляційної скарги особи, яка не брала участі у розгляді справи, питання про права та обов`язки якого вирішено не було.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що судом першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності положенню статті 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Отже, суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, а також із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 16 січня

2020 року у справі № 925/1600/16.

Крім того, із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 є правонаступником у порядку спадкування ОСОБА_2, який брав участь у розгляді цієї справи в якості третьої особи. У випадку, якщо апеляційну скаргу ОСОБА_3 подав як правонаступник ОСОБА_2, але з пропуском строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції мав застосувати наслідки, які передбачені статями 357, 358 ЦПК України. Однак відмова у прийнятті апеляційної скарги чинним ЦПК України (1618-15) не передбачена.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

На підставі викладеного, касаційний суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 07 грудня 2018 року про відмову у прийнятті апеляційної скарги допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.