761/784/17 Про визнання недійсними електронних торгів та протоколу їх проведення, стягнення коштів - 25.02.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Кулікової С. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України), державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сезам"), третя особа - дочірнє підприємство "Транспортно-експедиційний центр" (далі - ДП "Транспортно-експедиційний центр") про визнання недійсними електронних торгів та протоколу їх проведення, стягнення коштів.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він приймав участь в електронних торгах з продажу транспортного засобу по лоту 146835. Сплативши гарантійний внесок на рахунок ДП "Сетам" в сумі 1 642,69 грн, та, здійснивши ставку в сумі 32 853,75 грн за вказаний лот він став переможцем електронних торгів із зобов`язанням перерахувати всі кошти на рахунок продавця - ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Після чого роздрукував протокол про проведення електронних торгів, підписавши його, у встановлений законом строк надіслав організатору торгів - ДП "Сетам", сплативши суму по лоту 31 211,06 грн.

Посилаючись на те, що електронні торги з продажу транспортного засобу, за якими його визначено переможцем, відбулися з порушенням встановлених законодавством правил проведення торгів, позивач просив:

- визнати недійсними електронні торги та складений за їх наслідками 08 червня 2016 року протокол № 182659;

- стягнути з ДП "Сетам" сплачений гарантійний внесок у сумі 1642,69 грн;

- стягнути з ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України сплачені кошти за придбання лоту 146835 на електронних торгах у розмірі 31 211,06 грн

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року у складі судді Осаулова А. А. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені по лоту 146835 на електронних торгах 08 червня 2016 року, в сумі 31 211, 06 грн.

Стягнуто з ДП "Сетам" на користь ОСОБА_1 сплачений гарантійний внесок за проведення електронних торгів від 08 червня 2016 року по лоту 146835 в сумі 1 642,69 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення суми гарантійного внеску та коштів за придбаний товар, суд першої інстанції виходив із того, що товар, за який позивач сплатив кошти, не був йому переданий, тому наявні підстави для стягнення цих коштів. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що договір купівлі-продажу, оформлений протоколом електронних торгів від 08 червня 2017 року № 182659, є розірваним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року в частині стягнення коштів скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанцій виходив із відсутності підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення коштів, оскільки позивач на підставі акту державного виконавця про проведення електронних торгів, який у встановленому порядку не визнано недійсним, є власником майна, придбаного на електронних торгах. Крім того, суд зазначив, що позивач, звертаючись з позовом, не заявляв вимог про розірвання договору купівлі-продажу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення коштів, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення коштів не з`ясував повно та всебічно всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішення не відповідають обставинам справи та належним чином не обґрунтовані, наявні у справі докази оцінені судом з порушенням вимог процесуального закону.

Крім того, зазначав, що вказані порушення призвели до помилкового скасування апеляційним судом законного рішення суду першої інстанції та до неправильного вирішення даного спору.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ДП "Сетам" подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, ДП "Сетам", третя особа - ДП "Транспортно-експедиційний центр", про визнання недійсними електронних торгів та протоколу їх проведення, стягнення коштів.

Витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 вересня 2012 року Господарським судом Одеської області видано наказ № 5017/1881/2012 про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22 серпня 2012 року, яким стягнуто з ДП "Транспортно-експедиційний центр" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Київ" заборгованість за кредитним договором.

12 жовтня 2012 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Мазуром Г. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34910425 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 5017/1881/2012 від 11 вересня 2012 року.

08 червня 2016 року проведені електронні торги з реалізації арештованого майна боржника - ДП "Транспортно-експедиційний центр", що організовані ДП "Сетам" на замовлення ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

Згідно з протоколом № 182659 проведення електронних торгів від 08 червня 2016 року з продажу арештованого майна - транспортного засобу марки БГМ-1 ЗИЛ 131, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, переможцем торгів визнано ОСОБА_1, який придбав його за ціною 32 853,75 грн з урахуванням сплаченого гарантійного внеску в сумі 1 642,69 грн. Придбане позивачем на електронних торгах майно знаходилось на зберіганні за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов про проведення електронних торгів ОСОБА_1 перерахував на рахунок продавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України грошові кошти за придбання вказаного майна по лоту № 146835 в сумі 31 211,06 грн, а також на рахунок ДП "Сетам"- суму гарантійного внеску в розмірі 1 642,69 грн .

За результатами електронних торгів державним виконавцем складено акт № 3410425/16-2 про проведення електронних торгів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за майно, придбане з торгів.

Звертаючись до суду з такими вимогами, позивач посилався на те, що придбане ним майно не було йому передане, та що майно відсутнє за місцем його зберігання.

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 придбав на електронних торгах, що відбулися 08 червня 2016 року, автомобіль, сплативши за нього 31 211,06 грн, які надійшли на рахунок з обліку депозитних сум Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 26 липня 2016 року.

Згідно з пунктом 8 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 (z1620-15) (далі - Порядок) акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно.

Пунктом 9 Порядку визначено, що у разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача.

Сама по собі та обставина, що після проведення торгів позивачу не було передане придбане ним майно, не є підставою для стягнення сплачених коштів.

Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що позивач, на підставі акту державного виконавця про проведення електронних торгів, який в установленому законом порядку не визнано недійсним, є власником придбаного на електронних торгах майна, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення коштів.

Доводи касаційної скарги про те, що продане майно взагалі відсутнє, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, листом ДП "Транспортно-експедиційний центр" від 29 серпня 2016 року.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність судового рішення апеляційного суду, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державного підприємства "Сетам", третя особа - дочірнє підприємство "Транспортно-експедиційний центр", про стягнення коштів залишити без змін.