755/16054/16-ц Про витребовування з чужого незаконного володіння квартири - 25.02.2020 Прийняття

треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рохманова Оксана Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Поліщук Н. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М., у якому просив витребувати з чужого незаконного володіння відповідача квартиру АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві приватної власності належить вищевказана квартира. 18 жовтня 2016 року він виявив, що у його квартирі замінені замки, двері в квартиру ніхто не відчинив.

27 жовтня 2016 року він отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з якої дізнався, що 22 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М. внесено запис № 16530139 про право власності на квартиру за ОСОБА_3 . Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу квартири від 22 вересня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кударенко В. М. та зареєстрований у реєстрі за № 2538.

Зазначав, що будь-яких дій щодо відчуження своєї квартири він не вчиняв і не доручав стороннім особам вчиняти від свого імені дії, пов`язанні з відчуженням його майна, та не знав про його укладення. На момент укладання договору купівлі-продажу квартири перебував за кордоном, а тому вважає, що зазначений правочин є таким, який порушує його конституційне право на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, та є нікчемним, оскільки він не відчужував квартиру, його право власності станом на дату подання позову не припинилось та є чинним.

11 січня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва за клопотанням позивача постановлено ухвалу про заміну відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_4 . У якості третіх осіб залучено ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Рохманову О. В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року у складі судді Савлук Т. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням Комітету по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району від 14 квітня 1994 року № 1094, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 29 квітня 1994 року, про що внесено запис в реєстрову книгу № 2148.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу квартири від 04 вересня 2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко В. Ф., є нікчемним, оскільки цей договір не відповідає ознакам дійсності правочину, право власності позивача не припинено, про що свідчить наявність у нього оригіналу свідоцтва про право власності на квартиру.

Також суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що відповідач придбав спірне майно на підставі договору купівлі-продажу у фізичної особи, яка не мала права його відчужувати, оскільки не набула права власності на нього, спірний об`єкт нерухомого майна вибув з володіння первісного власника, яким є позивач, на підставі нікчемного правочину.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності підстав для витребування майна у відповідача, оскільки позивач відчужив спірне майно на підставі договору купівлі-продажу, який недійсним у встановленому законом порядку не визнаний. Крім того, суд першої інстанції своїм рішенням, на порушення норм процесуального права, без залучення особи, яка була стороною договору купівлі-продажу, визнав цей договір нікчемним, у зв'язку з чим вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що апеляційний не дослідив зібрані у справі докази, що призвело до неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, не надав оцінку всім наявним доказам у справі, в основу свого рішення поклав недоведені обставини, які спростовуються матеріалами справи, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та прийняття незаконної та необґрунтованої постанови.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 подав заперечення та відзив, у яких просить залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін постанову апеляційної інстанцій, яка прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_7 подав відповідь на відзив, у якому просить задовольнити його касаційну скаргу, скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рохманова О. В., про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Витребувано із Дніпровського районного суду міста Києва зазначену справу.

Зупинено дію постанови апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 14 квітня 1994 року Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району від 14 квітня 1994 року за № 1094, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 29 квітня 1994 року, про що внесено запис у Реєстрову книгу за № 2148, позивачу на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

04 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко В. Ф., відповідно до якого позивач передав, а ОСОБА_5 прийняв у власність квартиру.

22 вересня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., відповідно до якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру.

28 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рохмановою О.В. відповідно до якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру. На підставі зазначеного договору ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію в установленому законом порядку, номер запису про право власності 17159683.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 ЦК України надає власнику право на витребування майна від добросовісного набувача та передбачає випадки, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Виходячи зі змісту положень зазначених статей право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 відчужив належну йому на праві власності квартиру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 04 вересня 2008 року з ОСОБА_5 .

На час укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 був неповнолітнім. Зазначений правочин ОСОБА_5 вчинив зі згоди батька ОСОБА_10, на підставі розпорядження Городнянської міської державної адміністрації від 21 серпня 2008 року № 234.

Укладений 04 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу недійсним у встановленому законом порядку не визнаний.

За таких обставин, підстав вважати, що у ОСОБА_1 не було волі на продаж спірної квартири у суду не було.

Факт набуття у власність квартири неповнолітньою особою зі згоди батька, на підставі розпорядження Городнянської міської державної адміністрації від 21 серпня 2008 року № 234 не свідчить про нікчемність правочину.

Виходячи з презумпції правомірності правочину, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність судового рішення апеляційного суду, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року),.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року зупинено дію постанови апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання дії зазначеного судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), статтею 436 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду