Постанова

Іменем України

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 393/114/18-ц

провадження № 61-8793св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - секретар Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Тетяна Яківна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2019 року у складі судді Рачкелюка Ю. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - секретар Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Т. Я., про визнання заповіту недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_4, яка залишила заповіт на ім`я своїх внуків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 яким заповідала земельну ділянку площею 8,12 га, яка розташована на території Куцівської сільської ради, житловий будинок із земельною ділянкою в с. Ручайки Новгородківського району Кіровоградської області.Вважає, що заповіт по формі та змісту не відповідає вимогам законодавства, оскільки у ньому відсутні дані про те, що померла ОСОБА_4 особисто ознайомилася з текстом проекту документа або його зачитала їй вголос посадова особа, яка посвідчила заповіт. Також у заповіті заповідачем написано наступне: "Текст заповіту підписаний мною ОСОБА_4 его зміст та умови відповідають моїм дійсним намірам". Це означає, що оспорюваний заповіт відповідав лише намірам ОСОБА_4, але в порушення положень частини третьої статті 203 ЦК України не відповідав її волі. Крім того, ОСОБА_4 заповідала житловий будинок із надвірними будівлями та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 . Проте будинок у якому жили його батьки мав іншу адресу: АДРЕСА_1, і належав він його батькові - ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право приватної власності. Крім того, батько вже заповідав зазначений будинок йому. До того ж, у заповіті зазначено земельну ділянку площею 8,12 га, яка належить заповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 320812. Але насправді державний акт на право приватної власності на земельну ділянку має іншу серію НОМЕР_1 . У зв`язку з наведеним заповіт не свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, який складений на користь відповідачів, посвідчений 02 грудня 2015 року секретарем Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Т. Я. та зареєстрований у реєстрі за № 81.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що заповіт, вчинений заповідачем на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суперечить ЦК Україничи іншим актам цивільного законодавства, та не довів тієї обставини, що заповіт складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто обставин, з якими закон пов`язує визнання заповіту нікчемним або недійсним. Крім того, у оспорюваному заповіті від 02 грудня 2015 року в абзаці другому вказано, що померла ОСОБА_4 "здатна самостійно прочитати та підписати даний заповіт, зміст якого є її волевиявленням та відповідає її внутрішній волі, яка не є наслідком стороннього фізичного або психологічного впливу". Порушення загальних вимог щодо форми заповіту є безпідставними, оскільки відсутність у заповіті певних реквізитів, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, може розцінюватися як порушення форми заповіту у тому разі, коли відсутність таких реквізитів позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту, особу, яка його нотаріально посвідчила, тощо. Також, позивачем не подано суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження того факту, що оскаржуваний заповіт не відповідав волі спадкодавця в розумінні частини першої статті 1257 ЦК України, ці докази в своїй сукупності не свідчать про порушення з боку секретаря Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області при посвідчені оскаржуваного заповіту та не можуть бути окремою підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки не доводять невідповідність заповіту волі заповідача. Спірний заповіт складений секретарем Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Т. Я. на прохання заповідача ОСОБА_4 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Заповіт підписаний заповідачем, його зміст та умови відповідали дійсним намірам ОСОБА_4, про що нею зазначено у заповіті перед підписом секретаря Адаменко Т. Я., яка його посвідчувала. Відповідно текст заповіту відповідав волевиявленню заповідача. Волевиявлення заповідача було вільним і відповідало її волі. Вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 81.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що волевиявлення ОСОБА_4, спрямоване на передачу майна саме внукам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зафіксоване в оспорюваному заповіті від 02 грудня 2015 року, було вільним та відповідало її волі, а зміст та форма заповіту узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2019 рокута постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що в оскаржуваному рішенні взагалі не надано оцінки тому, що його мати особисто не ознайомилася (не читала його) з текстом заповіту або його зачитала їй в вголос посадова особа сільради. Так як заповідане в оскаржуваному заповіті майно ніколи не належало його матері, тому складений нею заповіт не свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У червні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуваний заповіт відповідає нормам закону щодо порядку його посвідчення, так як заповідачу був відомий зміст заповіту, з чого випливає, що він їй прочитаний і вона власноручно це підтвердила. Житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, а також земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, перебував у власності ОСОБА_4 .

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав заперечення на відзив ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК (1618-15) України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка на момент смерті проживала сама і була зареєстрована у с. Ручайки Новгородківського району Кіровоградської області.

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно: земельна ділянка кадастровий номер 3523482400:02:000:0249, що знаходиться на території Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, та житловий будинок із надвірними будівлями та земельна ділянку, на якій він розташований у с. Ручайки Новгородківського району Кіровоградської області.

За життя ОСОБА_4 залишила заповіт на користь своїх онуків: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яким заповіла вказане нерухоме майно, а, крім того, грошові кошти - ОСОБА_2 .

Заповіт складений і посвідчений 02 грудня 2015 року секретарем Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Т. Я. та зареєстрований у реєстрі за № 81.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою і другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (z1298-11) (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2 розділу I цього Порядку в редакції 2011 року зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (пункти 2.1, 2.3 розділу II Порядку).

У пункті 1.4. розділу III цього Порядку зазначено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено, що оспорюваний заповіт не відповідає вимогам закону та в силу цього є нікчемним, оскільки його складено письмово та посвідчено у встановленому порядку уповноваженою на це особою органу місцевого самоврядування.

Отже, оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном, відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивач належних та допустимих доказів не надав.

Згідно з вимогами ЦПК України (1618-15) учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що спірний заповіт від 02 грудня 2015 року складався ОСОБА_4, дієздатність якої було перевірено, та врахувавши, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів про те, що заповіт містить вказівку на правильне місце та час його складання, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із його недоведеністю.

Заповіт складений у письмовій формі із зазначенням дати та часу, особисто підписаний ОСОБА_4, посвідчений секретарем Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Т. Я., яка є уповноваженою на те особою органу місцевого самоврядування.

Твердження заявника про те, що ОСОБА_4 особисто не ознайомилася з текстом заповіту є алогічними, оскільки в заповіті особисто заповідачем вчинено власноручно запис, що текст заповіту підписано особисто нею, а його зміст та умови відповідають її дійсним намірам (а. с. 15). При цьому, позивач не надав доказів на спростування цих обставин або доказів того, що заповідач мала фізичні вади, які б їй перешкоджали прочитати заповіт особисто та підписати його.

Доводи касаційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених судових рішень спростовуються змістом оспореного заповіту, іншими матеріалами справи, які не містять доказів відсутності вільного волевиявлення заповідача на складання заповіту і порушення визначених законом умов його складання, а також обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Доводи касаційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в апеляційній скарзі та перевірялися судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду цього спору.

Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2019 рокута постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик