205/356/18 Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 19.02.2020 Прийняття

м. Дніпропетровська від 22 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Приходченко О. С., та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року, прийняту колегію у складі суддів:

Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (далі - ПІІ "Амік Україна") про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

Позов обґрунтовано тим, що він працював у відповідача на посаді завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки у

місті Дніпрі із 03 грудня 2012 року.

Наказом № 2526-К від 15 грудня 2017 року, з яким його було ознайомлено

18 грудня 2017 року, позивача звільнено із займаної посади.

Вважає наказ про звільнення незаконним, оскільки підставою його видання є наказ № 714-К від 24 червня 2016 року, яким його було звільнено з займаної посади на підставі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року, та яким на цій посаді було поновлено попереднього працівника ОСОБА_2 .

Наказом № 714-К від 24 червня 2016 року було внесено зміни до наказу № 557-К від 30 травня 2016 року, якими скасовано дату його звільнення з займаної посади та визначено, що датою звільнення буде дата, вказана в листі тимчасової непрацездатності.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня

2016 року скасовано рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

На думку позивача, на момент видання наказу № 2526-К від 15 грудня

2017 року наказ № 714-К від 24 червня 2016 року мав бути скасований через відсутність правового обґрунтування, оскільки видаючи наказ про звільнення його з роботи, відповідачем було застосовано як підставу звільнення рішення суду, що було скасовано і станом на 15 грудня

2017 року втратило законну силу.

За таких обставин просив визнати незаконним та скасувати наказ

№ 2526-К від 15 грудня 2017 року і поновити його на посаді завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпро

ПІІ "АМІК Україна" з 23 серпня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактично наказом № 2526-К від 15 грудня 2017 року позивача не було звільнено з роботи на підставі норм КЗпП України (322-08) , а лише скасовано дію наказу № 1137-К від 06 червня 2017 року про його поновлення на роботі на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 23 травня 2017 року, яке рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року було скасовано.

Видання відповідачем наказу № 2526-К від 15 грудня 2017 року не пов`язане з поновленням на роботі ОСОБА_2 .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня

2018 року і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що в пункті 2 оскаржуваного наказу № 2526-К від 15 грудня 2017 року "Про скасування наказу" помилково зазначено, що ОСОБА_1 необхідно вважати звільненим з посади завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпро ПІІ "АМІК Україна" у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, згідно пункту 6 статті 40 КЗпП України, на підставі наказу № 714-К

від 24 червня 2016 року з датою фактичного припинення трудових стосунків - перший день виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності.

При цьому апеляційний суд врахував, що оскільки працівник, який раніше виконував цю роботу - ОСОБА_2, не був поновлений на роботі на дату винесення оскаржуваного наказу - 15 грудня 2017 року, у зв`язку із скасуванням рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 04 липня 2016 року рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року та відмовою в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПІІ "АМІК Україна" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тому вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним наказу

ПІІ "АМІК Україна" № 2526-К від 15 грудня 2017 року "Про скасування наказу" в частині пункту № 2 цього наказу апеляційний суд вважав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, апеляційний суд виходив з того, що наказом № 2526-К від 15 грудня 2017 року "Про скасування наказу" ОСОБА_1 не було звільнено з роботи, а було скасовано наказ № 1137-К від 06 червня 2017 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", підставою винесення якого було рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня

2017 року та яким відмовлено ОСОБА_1 у поновленні на роботі.

Короткий зміст вимог касаційної скарг

У касаційній скарзі, поданій в серпні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

У жовтні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

В жовтні 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 справу № 205/356/18 передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для поновлення заявника на роботі, оскільки підставою для звільнення його з роботи 15 грудня

2017 року відповідач вказав судове рішення про поновлення на посаді попереднього працівника, яке було скасовано і станом на 15 грудня

2017 року втратило чинність.

Суди попередніх інстанції не з`ясували, з яких підстав проведено його звільнення та не перевірили відповідність такого звільнення вимогам закону, внаслідок чого ухвалили судові рішення, що не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому в жовтні 2018 року відзиві на касаційну скаргу представник

ПІІ "АМІК Україна" - адвокат Токменко В. В. посилався на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства. Вважав, що судами до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.

Просив врахувати, що постановою Верховного Суду від 12 вересня

2018 року у справі № 205/6983/16-ц скасовано рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року і залишено в силі рішення Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року.

На виконання вказаної постанови Верховного Суду від 12 вересня

2018 року ОСОБА_1 наказом від 09 жовтня 2018 року поновлено на роботі на посаді завідувача базою зберігання та реалізації нафтопродуктів у місті Дніпрі ПІІ "АМІК Україна".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 03 грудня 2012 року працював у відповідача на посаді старшого оператора заправочних станцій.

На підставі наказу № 202-К від 11 березня 2013 року ОСОБА_1 призначений на ПІІ "Лукойл-Україна" на посаду завідуючого базою зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпропетровську.

На вказану посаду завідуючого базою ОСОБА_1 було переведено після звільнення з неї ОСОБА_4 згідно наказу № 146-К від 22 лютого

Із трудової книжки ОСОБА_1 суди встановили, що 03 травня 2015 року

ПІІ "Лукойл-Україна" перейменовано на ПІІ "АМІК Україна".

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області

від 06 квітня 2016 року у справі № 176/2441/14-ц у справі за позовом

ОСОБА_2 до ПІІ "АМІК Україна" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, визнано незаконним та скасовано наказ ПІІ "Лукойл-Україна" від 22 лютого 2013 року №146-к в частинні звільнення ОСОБА_2 25 лютого 2013 року з посади завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпропетровськ ПІІ "Лукойл-Україна" у зв`язку з втратою довіри. Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпропетровськ підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" з 26 лютого

2013 року. Стягнуто із ПІІ "АМІК Україна" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання вказаного рішення суду від 06 квітня 2016 року наказом відповідача № 547-К від 30 травня 2016 року ОСОБА_4 поновлено на роботі на попередній посаді.

У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від переводу на запропоновані вакантні посади в ПІІ "АМІК Україна" та на підставі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року, наказу № 547-К

від 30 травня 2016 року позивача наказом № 557-К від 30 травня 2016 року звільнено із займаної посади у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу згідно пункту 6 статті 40 КЗпП України.

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на дату звільнення на лікарняному, наказом відповідача № 714-К від 24 червня 2016 року було змінено дату звільнення з роботи, а датою звільнення вирішено вважати дату, зазначену в листі тимчасової непрацездатності в графі "стати до роботи".

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня

2016 року скасовано рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПІІ "АМІК Україна" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року залишено без змін.

Не погодившись зі своїм звільненням згідно наказу № 557-К від 30 травня 2016 року, ОСОБА_1 у вересні 2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПІІ "АМІК Україна" про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (справа № 205/6983/16-ц).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у справі № 205/6983/16-ц за позовом ОСОБА_1 до

ПІІ "АМІК Україна" позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним наказ ПІІ "АМІК Україна" від 30 травня 2016 року № 557-к в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпропетровськ. Визнано незаконним наказ ПІІ "АМІК Україна" від 24 червня 2016 року № 714-к в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпропетровськ. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпропетровськ ПІІ "АМІК Україна". Стягнуто з ПІІ "АМІК Україна" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

На виконання вказаного рішення суду від 23 травня 2017 року наказом відповідача № 1137-К від 06 червня 2017 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі на вказаній посаді.

В подальшому, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 08 грудня 2017 року у справі № 205/6983/16-ц було скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПІІ "АМІК Україна".

15 грудня 2017 року відповідачем видано наказ № 2526-К "Про скасування наказу" яким скасовано наказ № 1137-К від 06 червня 2017 року "Про поновлення ОСОБА_1 на роботі" та вирішено вважати ОСОБА_1 звільненим з посади завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпро ПІІ "АМІК Україна" у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, згідно пункту 6 статті 40 КЗпП України на підставі наказу № 714-К від 24 червня 2016 року з датою фактичного припинення трудових стосунків - перший день виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності.

Підставою винесення наказу № 2526-К від 15 грудня 2017 року стало рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року.

Судами встановлено, що наказом № 2158-К від 23 жовтня 2017 року було внесено зміни у штатний розклад ПІІ "АМІК Україна" в частині скорочення посад працівників бази зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпрі; зміни було визначено внести з 24 жовтня 2017 року. Зазначеним наказом в тому числі скорочувалася посада завідуючого базою зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпро, яку займав

ОСОБА_1 . Наказом № 284-К від 11 грудня 2017 року з 27 грудня 2017 року було виведено з експлуатації базу зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпрі.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут надалі по тексту в редакції Кодексу, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

На підставі частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведене звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.

Зазначивши, що оскаржуваним наказом № 2526-К від 15 грудня 2017 року "Про скасування наказу", позивача не було звільнено з роботи, а було скасовано наказ про поновлення його на роботі, підставою для чого стало рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня

2017 року про відмову ОСОБА_1 в поновленні його на роботі, суди попередніх інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування пункту №1 оскаржуваного наказу.

Проте з вказаними висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як вбачається із оспорюваного наказу від 15 грудня 2017 року підставою для скасування наказу від 06 червня 2017 року про поновлення позивача на роботі стало скасування 08 грудня 2017 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі.

Однак постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 205/6983/16-ц скасовано рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року і залишено в силі рішення Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року.

Отже наказ відповідача про поновлення позивача на роботі від 06 червня 2017 року, що виданий на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, скасовано без законних підстав.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову та визнання незаконним і скасування наказу відповідача № 2526-К від 15 грудня 2017 року.

Разом із тим, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпро ПІІ "АМІК України" з 23 серпня 2016 року, оскільки на даний час існує судове рішення в справі № 205/6983/16-ц про поновлення його на вказаній посаді, яке набрало законної сили.

Відповідач у відзиві визнав, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 2419-к від 09 жовтня 2018 року поновлено на роботі на посаді завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в місті Дніпро ПІІ "АМІК Україна".

Повторне поновлення ОСОБА_1 судом на тій же посаді неможливе.

Здійснення судового контролю за належним виконанням рішення Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня

2017 року в справі № 205/6983/16-ц, не належить до повноважень Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги у справі № 205/356/18.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня

2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 17 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" про визнання незаконним та скасування наказу, - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.