295/16238/18 Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 19.02.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на постанову Житомирського апеляційного суду від 10 травня 2019 року

у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ДП "Житомирський бронетанковий завод") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 28 квітня 2015 року його прийнято на посаду аналітика з питань фінансової та економічної безпеки в управління

ДП "Житомирський бронетанковий завод".

З 13 лютого 2017 його переведено на посаду начальника відділу безпеки підприємства.

Наказом ДП "Житомирський бронетанковий завод" від 29 жовтня 2018 року № 345-ОС його звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату. Зазначав, що звільнення є незаконним, оскільки на підприємстві фактично не відбулося скорочення чисельності або штату працівників. З моменту повідомлення про наступне вивільнення і до моменту звернення до суду відповідач здійснював набір нових працівників на роботу. Крім того, усі працівники, які були попереджені про звільнення у зв`язку із скороченням, крім нього та заступника директора з питань безпеки, були працевлаштовані роботодавцем на ті ж посади, які раніше займали, оскільки скорочення не проводилося, а були змінені назви окремих посад.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Житомирський бронетанковий завод" від 29 жовтня 2018 року № 345-ОС про його звільнення. Поновити його на посаді начальника відділу безпеки з 29 жовтня 2018 року; стягнути із

ДП "Житомирський бронетанковий завод" на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 29 жовтня

2018 року по день фактичного поновлення на посаді та 17 160,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2019 року

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що у ДП "Житомирський бронетанковий завод" відбулося скорочення чисельності та штату працівників, ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення

у встановлений частиною першою статті 49-2 КЗпП України строк.

Останній у відмовився від переведення на вакантну посаду начальника служби економічної безпеки ДП "Житомирський бронетанковий завод", інші посади на підприємстві, які б відповідали його кваліфікації та досвіду роботи, були відсутні. Отже, при звільненні позивача роботодавцем були дотримані норми трудового законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ від 29 жовтня 2018 року № 345-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу безпеки.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу безпеки

ДП "Житомирський бронетанковий завод" з 29 жовтня 2018 року.

Стягнуто з ДП "Житомирський бронетанковий завод" на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 103 082,12 грн (сума визначена без утримання податку та інших платежів) та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач своєчасно повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов`язок надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення,

а отже, наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу безпеки у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню,

а позивач - поновленню на раніше займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Звільнення позивача відбулось із порушення вимог трудового законодавства, що заподіяло йому душевні страждання, а отже, обґрунтованою є його вимога про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДП "Житомирський бронетанковий завод", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, помилково поновив його на посаді, якій він не відповідає за кваліфікаційними вимогами та досвідом роботи. Судом також не було враховано того, що позивачу було запропоновано вакантну посаду, від якої він відмовився.

Вважає, що ДП "Житомирський бронетанковий завод" не порушено вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника. При звільненні позивача за пунтом 1 статті 40 КЗпП України відповідач врахував вимоги статті 42 КЗпП України, зокрема рівень освіти та кваліфікації працівника. Звільнення позивача

з посади у зв`язку із скороченням штату працівників відбулося

з дотриманням вимог статті 42 КЗпП України.

Також, вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди. Зокрема, судом при визначенні розміру моральної шкоди зазначено, що незаконне звільнення з роботи вплинуло на емоційний стан позивача, переживання, стресу, призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків, необхідності останнього у прикладенні додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які докази вказаних фактів.

Зазначає, що апеляційний суд помилково послався на висновки, викладені

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року

у справі № 800/538/17 (провадження №11-431асі18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ДП "Житомирський бронетанковий завод", в якому зазначає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. А оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із 28 квітня 2015 року ОСОБА_1 працював у ДП "Житомирський бронетанковий завод" на посаді начальника відділу безпеки.

Наказом ДП "Житомирський бронетанковий завод" від 07 липня 2018 року № 213-ОД "Про проведення організаційно-штатних заходів по скороченню чисельності і штату працівників" з 10 жовтня 2018 року скорочено штатну одиницю начальника відділу безпеки.

07 серпня 2018 року ОСОБА_1 вручено попередження, про наступне звільнення та відсутність вакантних посад.

26 вересня 2018 року ОСОБА_1 вручено пропозицію, в якій йому запропоновано посаду начальника служби економічної безпеки (на умовах строкового трудового договору терміном на 3 місяці).

Відповідно до диплома НОМЕР_1, виданого Житомирським державним технологічним університетом 05 червня 2012 року, ОСОБА_1 у 2012 році закінчив цей навчальний заклад і отримав вищу освіту за спеціальністю "Автомобілі і автомобільне господарство" та здобув кваліфікацію інженера-механіка.

Згідно з довідкою ДП "Житомирський бронетанковий завод" від 11 квітня 2019 року станом на 29 жовтня 2018 року на підприємстві була вакантна двадцять одна посада. Серед них були робочі посади, а саме:

водій електровізка відділу ремонтно-будівельних робіт, слюсар з ремонту бойових та спеціальних машин цеху № 1, слюсар-електрик з ремонту електрообладнання бойових та спеціальних машин цеху № 1, наповнювач балонів цеху № 1, маляр цеху № 1, випробувач двигунів цеху № 2, маляр цеху № 3 (2 одиниці), слюсар з механоскладальних робіт цеху № 3 (4 одиниці), слюсар з механоскладальних робіт цеху № 5, токар-розточувальник цеху

№ 5, фрезерувальник цеху № 5.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ДП "Житомирський бронетанковий завод" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння

у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін

в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення

з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України

від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Ураховуючи зазначене, доводи заявника у касаційній скарзі на помилкове посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі 800/538/17 (провадження № 11-431асі18)

є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду не відступила від зазначених висновків Верховного Суду України.

Судом встановлено, що згідно з довідкою ДП "Житомирський бронетанковий завод" від 11 квітня 2019 року станом на 29 жовтня

2018 року на підприємстві була вакантна 21 посада. Серед них були робочі посади, а саме: водій електровізка відділу ремонтно-будівельних робіт, слюсар з ремонту бойових та спеціальних машин цеху № 1, слюсар-електрик з ремонту електрообладнання бойових та спеціальних машин цеху № 1, наповнювач балонів цеху № 1, маляр цеху № 1, випробувач двигунів цеху

№ 2, маляр цеху № 3, слюсар з механоскладальних робіт цеху № 3, слюсар

з механоскладальних робіт цеху № 5, токар-розточувальник цеху № 5, фрезерувальник цеху № 5.

Відповідно до копії диплома НОМЕР_1, виданого Житомирським державним технологічним університетом 05 червня 2012 року,

ОСОБА_1 в 2012 році закінчив цей навчальний заклад і отримав вищу освіту за спеціальністю "Автомобілі і автомобільне господарство" та здобув кваліфікацію інженера-механіка.

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач своєчасно повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов`язок з надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців

і які існували на день звільнення, тому правильно вважав, що наказ

ДП "Житомирський бронетанковий завод" від 29 жовтня 2018 року

№ 345-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу безпеки у зв`язку зі скороченням штату працівників є незаконним та підлягає скасуванню.

За змістом частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Отже, правильним є висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 звільнений без законної підстави, а тому він підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться

у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Апеляційний суд, враховуючи характер, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань внаслідок незаконного звільнення, вимушених внаслідок цього змін у житті позивача, ступінь вини відповідача, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і діями заподіювача, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.