613/390/19 Про розірвання договору оренди земельної ділянки - 17.02.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Янковського Станіслава Анатолійовича, на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року у складі судді Уварової Ю. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (далі - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків") про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що він на підставі державного акту про право власності є власником земельної ділянки площею 2,1893 га, розташованої на території Хрущово-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

12 листопада 2008 року між ним і ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, який 21 грудня 2012 року було зареєстровано в управлінні Держкомзему у Богодухівському районі Харківської області, про що вчинено запис в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 21 грудня 2012 року за № 632088854001627.

Відповідно до пункту 7 договору оренди земельної ділянки, договір укладено на 10 років

Позивач вважав, що термін дії договору припинено 12 листопада 2018 року.

Згідно умов договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі у розмірі 2 % від нормативно-грошової оцінки землі, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з врахуванням індексів інфляції.

Також зазначав, що істотним порушенням стороною договору є систематична невиплата орендної плати, внаслідок чого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Пунктом 19 даного договору передбачено умови повернення земельної ділянки, зокрема після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно пункту 32 договору оренди земельної ділянки, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однією із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У зв`язку з тим, що він не мав наміру продовжувати дію вищевказаного договору, ним 14 вересня 2018 року було направлено до ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" заяву про відсутність наміру поновлення договору оренди землі та повернення йому земельної ділянки.

05 грудня 2018 року він отримав відповідь від ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", у якій зазначено, що товариство є добросовісним орендарем та належним чином виконує свої зобов`язання за вищевказаним договором оренди землі, а тому підстав для дострокового розірвання договору немає.

ОСОБА_1 вважав, що за вказаних обставин порушується його право в односторонньому порядку розірвати договір оренди землі.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд у зв`язку з закінченням строку на який був укладений договір, систематичним порушенням договірних зобов`язань та законодавства України, розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 листопада 2008 року, укладеного між ним і ТОВ "Трайгон Фармінг Харків".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з пунктом 37 договору оренди землі від 12 листопада 2008 року договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, яка відбулася 21 грудня 2012 року.

Строк дії договору оренди землі на момент звернення до суду не закінчився, правові підстави для його розірвання і припинення відсутні, відповідач умови договору виконує.

Позивач не довів належними та допустимими доказами факт несплати відповідачем орендної плати, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду зазначивши, що підписавши спірний договір оренди, сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов, строку його дії, у тому числі визначили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі від 12 листопада 2008 року було зареєстровано 21 грудня 2012 року в управлінні Держкомзему у Богодухівському районі Харківської області.

Оскільки договір оренди земельної ділянки підлягав обов`язковій державній реєстрації, то саме з моменту її проведення такий договір набирає чинності, а в сторін виникають відповідні права та обов`язки з оренди земельної ділянки.

Що стосується виплати орендної плати, то представник відповідача не заперечував, що відповідач користувався земельною ділянкою і надав суду докази виплати орендної плати за попередні роки.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували факт систематичного невиконання відповідачем договірних зобов`язань у вигляді ненарахування та невиплати орендної плати, які могли бути підставами для розірвання укладеного між сторонами договору оренди, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Янковський С. А., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 613/390/19 з Богодухівського районного суду Харківської області. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судових рішень суди невірно встановили обставини справи та надали неналежну оцінку доказам.

Суди розглянули справу про розірвання договору оренди лише з підстав спливу строку дії договору і не врахували такої підстави позовних вимог, як систематична несплата орендної плати.

Судами не прийнято до уваги той факт, що земельна ділянка передана орендарю у листопаді 2008 року, якою товариство почало користуватися, проте не сплачувало орендну плату.

Податкові розрахунки сум доходу і сум утриманих із них податків, надані відповідачем, не доводять проведення виплат зі сплати орендної плати, а містять відомості лише про нарахування доходів та утримання податків.

Відповідачем не було подано жодного доказу належної та систематичної сплати орендної плати до суду першої інстанції, проте товариство подало докази до суду апеляційної інстанції, не зазначивши при цьому поважність причин неподання їх до районного суду.

Судами не було досліджено, що орендну плату за користування земельною ділянкою відповідач систематично не сплачував, що є підставою для розірвання договору оренди.

Докази щодо сплати орендної плати надані до суду відповідачем є підробленими, він заявляв клопотання про призначення судової графологічної експертизи документів про отримання ним орендної плати, проте ухвалою апеляційного суду йому було відмовлено, чим порушені його права на справедливий судовий розгляд.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Сторонами у пункті 37 договору оренди землі було погоджено, що указаний договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Договір було зареєстровано 21 грудня 2012 року в управлінні Держкомзему у Богодухівському районі Харківської області, про що вчинено запис в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 21 грудня 2012 року за № 632088854001627. Відповідні дані були також перенесені в електронний реєстр речових прав, що підтверджується доданим витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речового права, де зазначено, що строк дії договору оренди встановлено до 20 грудня 2022 року.

Отже, строк дії договору оренди землі від 12 грудня 2008 року починається після набрання ним чинності - тобто з дати державної реєстрації, а не з моменту його укладення.

Указаний висновок відповідає судовій практиці Верховного Суду з указаного питання, яка є незмінною.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач систематично не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою є безпідставними, оскільки позивач не довів своїх позовних вимог щодо несплати орендної плати товариством, не навів розрахунків, що є його процесуальним обов`язком.

Товариство збільшувало розмір орендної плати шляхом укладення додаткових угод, орендна плата нараховувалась з урахуванням щорічного індексу інфляції оприлюдненої Держкомстатом України.

Підстави для дострокового розірвання договору відсутні.

Орендна плата сплачувалась позивачеві в повному обсязі, податок на землю сплачувався за весь період користування земельною ділянко, що підтверджено перевірками податкової служби.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 062320 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1893 га, розташованої на території Хрущово-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер 6320888500:01:000:0285 (а.с. 7).

12 листопада 2008 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, який 21 грудня 2012 року було зареєстровано в управлінні Держкомзему у Богодухівському районі Харківської області, про що вчинено запис в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 21 грудня 2012 року за № 632088854001627 (а.с. 6).

Відповідно до пункту 7 договору оренди земельної ділянки, договір укладено на 10 років (а.с. 6).

14 вересня 2018 року ОСОБА_1 направив ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" заяву про відсутність наміру поновлення (продовжувати) дію договору оренди землі від 12 листопада 2008 року та просив повернути йому земельну ділянку (а.с. 8).

05 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримав відповідь від ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", у якій зазначено, що договір оренди з урахуванням його реєстрації 21 грудня 2012 року має строк дії протягом десяти років, тобто до 20 грудня 2022 року, крім того ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" є добросовісним орендарем та належним чином виконує умови договору, підстави для дострокового розірвання договору відсутні (а.с. 9).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, строк дії договору укладеного 12 листопада 2008 року, який зареєстровано 21 грудня 2012 року встановлено до 20 грудня 2022 року (а.с. 10).

Пунктом 7 додаткової угоди № 1 від 16 серпня 2013 року до договору оренди землі передбачено, що сторони підтверджують, що річна орендна плата за 2012 рік сплачена орендарем на користь орендодавця у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щорічна орендна плата за 2013 рік сплачена орендарем на користь орендодавця у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 75).

Додатковою угодою № 2 від 01 липня 2016 року до договору оренди землі зі змінами затвердженими додатковою угодою № 1 від 16 серпня 2013 року, якою було встановлено з 2013 року розмір орендної плати 4 % визначено, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою за кожен календарний рік оренди починаючи з 2016 року становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 74).

Згідно копії додаткової угоди від 02 серпня 2017 року до договору оренди землі, пункт 8 розділу "орендна плата" договору оренди земельної ділянки викладено у наступній редакції: "орендна плата за користування земельною ділянкою, яка підлягає сплаті орендарем на користь орендодавця з 2017 року встановлюється у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен календарний рік оренди" (а.с. 76).

Відповідно до пункту 31 договору оренди землі, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (а.с. 6).

Згідно з пунктом 32 вказаного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с. 6).

Пунктами 33, 37 договору оренди землі визначено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 6).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Янковського С. А., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Аналогічні положення щодо оренди землі містяться у частині першій статті 93 ЗК України.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частинами першою та другою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Указаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постановах: від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17.

Згідно із частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін, договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Тлумачення статті 792 ЦК України, статей 124, 125 ЗК України, статей 2, 6, Закону України "Про оренду землі" (161-14) дає підстави для висновку, що, оскільки договір оренди земельної ділянки підлягає обов`язковій державній реєстрації, то саме з моменту її проведення такий договір набирає чинності, а в сторін виникають відповідні права та обов`язки з оренди земельної ділянки. Отже, строк дії договору оренди земельної ділянки починається після його державної реєстрації.

Встановивши, що згідно з пунктом 37 договору оренди землі від 12 листопада 2008 року договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, яка відбулася 21 грудня 2012 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшли правильного висновку про те, що договір діє до 20 грудня 2022 року.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається не з моменту його укладення, а із дати його державної реєстрації, що відповідає наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду України, які є обов`язковими для врахування. Підстав для відступлення від вказаних правових висновків позивач не навів. Не вбачає таких підстав й колегія суддів Верховного Суду.

Згідно із пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до статей 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Указаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 289/2227/17 (провадження № 14-299цс19).

Доводи касаційної скарги про те, що він не отримував орендну плату з 2008 по 2015 роки є безпідставними та спростовуються змістом пункту 7 додаткової угоди № 1 від 16 серпня 2013 року до договору оренди землі в якій зазначено, що сторони підтверджують, що річна орендна плата за 2012 рік сплачена орендарем на користь орендодавця у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щорічна орендна плата за 2013 рік сплачена орендарем на користь орендодавця у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, відповідачем надані відомості про виплату орендної плати ОСОБА_1 ( а.с. 53-76).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт ненарахування відповідачем та неотримання позивачем плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться в оренді товариства.

Судами не встановлено факту систематичного невиконання відповідачем договірних зобов`язань, який міг би бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Доводи касаційної скарги, про те, що суди розглядали справу про розірвання договору оренди лише з підстав спливу строку дії договору і не врахували таку підставу позовних вимог, як несплата орендної плати, є безпідставними, оскільки при ухваленні судових рішень про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили у тому числі, із недоведеності вимог щодо систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Крім того, згідно із частиною третьою статті 12, частиною третьою статті 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свого позову, його обґрунтування визначає лише позивач (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Так, у позовній заяві (а.с. 2-3) ОСОБА_1 основні доводи зазначав про закінчення строку дії договору і лише одним реченням вказав, що відповідач систематично не сплачує орендну плату, не вказавши ні періоду несплати, ні суми несплати орендної плати. А доказом до позовної заяви додана заява до відповідача (а.с. 8) про те, що строк дії договору оренди закінчився й ні слова не зазначивши про систематичну несплату орендної плати. Незважаючи на це, у відзиві до позовної заяви відповідач подав письмові докази належного виконання умов договору (а.с. 53-73).

Також на аркуші 80 справи міститься заява ОСОБА_1 про те, що відповідь на відзив ним подаватися не буде. Лише після ухвалення судового рішення про відмову у позові, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив про періоди несплати орендної плати та зазначив відповідні доводи (а.с. 103-104).

Відповідаючи на ці доводи, відповідач абсолютно правомірно, заперечуючи проти апеляційної скарги, додав додаткові докази своєчасної сплати орендної сплати (а.с. 135-181).

Тому, відповідно до частин другої та третьої статті 367 ЦПК України апеляційний суд дослідив ці докази та надав їм оцінку.

Надані суду першої інстанції відповідачем докази сплати орендної плати позивач не оспорював, у зв`язку з чим в суді апеляційної інстанції ухвалою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року представнику позивача було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової графологічної експертизи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суди вірно виходили із того, що у період між підписанням договору оренди землі від 12 листопада 2008 року і до його державної реєстрації позивач отримував від ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" плату за користування земельною ділянкою, а отже набув очікуваний для нього результат від передачі у платне користування відповідачеві належної йому земельної ділянки.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Янковського Станіслава Анатолійовича, залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.