125/1854/16-ц Про встановлення факту родинних відносин та встановлення нікчемності заповіту - 14.02.2020 Прийняття

треті особи:приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа Віктор Віталійович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Шевчук Людмила Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 08 травня 2018 року у складі судді Хитрука В. М. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 17 липня 2018 року в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Матківської М. В., Войтка Ю. Б.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та встановлення нікчемності заповіту.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина. Позивач себе вважає такою, що має право на спадкування після смерті цієї особи, оскільки ОСОБА_3 є її троюрідним дядьком, однак підтвердити їх ступінь споріднення вона не може через відсутність документів про це.

У померлого ОСОБА_3 дітей не було. Оскільки він мешкав у м. Житомирі, а ОСОБА_1 з сім`єю у м. Вінниці, то вона з ним постійно не проживала, проте спілкувалась із ним засобами телефонного зв`язку та періодично приїжджала. ОСОБА_3 був особою з інвалідністю першої групи та не міг самостійно пересуватись, тому, коли ОСОБА_1 до нього приїжджала, то доглядала за ним, купувала ліки, продукти харчування, допомагала.

Про смерть ОСОБА_3 позивачу стало відомо у квітні 2016 року, коли вона у черговий раз приїхала його навідати. Від сторонніх осіб, які перебували на той час у його квартирі їй стало відомо, що за життя, а саме 15 січня 2016 року, він на все своє майно склав заповіт на користь ОСОБА_2

ОСОБА_1, вважаючи, що має право на спадкування після померлого дядька, як спадкоємець п`ятої черги спадкування за законом, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, не мала можливості надати документи на підтвердження її із ним ступеня спорідненості, оскільки в архіві вони не збереглись, а ті, що були у її дядька, забрала відповідач та не надає.

У зв`язку з цим вона у липні 2016 року звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, однак через наявність спору про право ця заява 22 липня 2016 року була залишена без розгляду.

Крім того, заповіт складено з порушенням вимог законодавства щодо його посвідчення, у зв`язку з чим він є нікчемним. Зокрема, цей заповіт посвідчено нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Доброльожою В. В. за місцем проживання ОСОБА_3, а саме за адресою: АДРЕСА_1, тобто поза межами Житомирського районного нотаріального округу. Крім того, у заповіті іменем заповідача зазначено не ОСОБА_3, що відповідає його дійсному власному імені, а "ОСОБА_3".

Пославшись на вказані обставини та на те, що необхідність пред`явлення цього позову до суду пов`язана з подальшим оформленням спадкового майна, ОСОБА_1, враховуючи уточнені нею позовні вимоги, просила встановити факт родинних відносин, а саме, що вона є троюрідною племінницею померлого ОСОБА_3, а також встановити нікчемність вказаного заповіту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 08 травня 2018 року позов задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, в іншій частині вимог відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки факт родинних відносин ОСОБА_1 зі спадкодавцем підтвердили у судовому засіданні свідки, а тому у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині встановлення нікчемності заповіту, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави заявленого позову щодо нікчемності заповіту не знаходять свого підтвердження належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 17 липня 2018 року рішення Барського районного суду Вінницької області від 08 травня 2018 року у частині задоволення позовної вимоги про встановлення факту родинних відносин скасовано, у задоволенні цієї вимоги відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ступінь споріднення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 свідчить про те, що встановлення цього факту у даному випадку не буде породжувати для позивача особистих чи майнових прав, тому у задоволенні цієї вимоги також необхідно відмовити.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення нікчемності заповіту з підстав недоведеності цієї вимоги.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 125/1854/16-ц, витребувано її з Барського районного суду Вінницької області.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржене рішення апеляційного суду повністю, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами дійшли помилкового висновку, що при посвідченні заповіту дотримано вимоги щодо його форми та порядку посвідчення, оскільки нотаріус не вправі здійснювати свою нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу. За відсутності родичів п`ятого та ближчого ступеня споріднення, ОСОБА_1 має право на спадкування спадщини, оскільки знаходиться в спорідненні шостого ступеня. Крім того, суди дійшли помилкового висновку, що відсутність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є підставою у відмові у задоволенні позову. Суди також не дотримались правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України у справах №№ 6-2цс13, 6-24817цс17.

Доводи інших учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Указувала, що з урахуванням оцінки зібраних доказів в їх сукупності, які подали сторони до суду, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що прізвищем позивача ОСОБА_1 до укладення шлюбу є " ОСОБА_1 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Батьками батька позивача є ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що вбачається зі свідоцтва про його народження.

ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були рідними сестрами. Син ОСОБА_12 ОСОБА_9 був батьком батька ОСОБА_1 та її дідом. Сином ОСОБА_11 був ОСОБА_13, сином якого був ОСОБА_3 .

Позивач, допитана судом першої інстанції в якості спідка, суду пояснила, що її батько ОСОБА_7 є троюрідним братом ОСОБА_3, тому вона є його троюрідною племінницею. Таку ступінь споріднення позивача з ОСОБА_3 також підтвердили свідки: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, якому на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 та свідоцтва про право на спадщину за законом належала квартира АДРЕСА_2 . Також на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 є власником вкладів з процентами, що зберігаються в Богунському відділенні Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" № 75 з усіма видами компенсацій.

За життя ОСОБА_3 15 січня 2016 року склав заповіт на належну йому вказану вище квартиру та грошові заощадження на ім`я відповідача у справі ОСОБА_2, який цієї ж дати нотаріусом було зареєстровано в спадковому реєстрі.

Зі змісту заповіту вбачається, що його текст було прочитано заповідачем вголос у присутності нотаріуса і особисто добровільно підписано. У зв`язку із похилим віком ОСОБА_3, 1928 року народження, заповіт посвідчено удома за адресою зазначеної квартири приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області.

Згідно з реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності Доброльожа В. В. є приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу, робоче місце якого розташовано за адресою: вул. Київська, 50 м. Житомир. З відповіді голови Житомирської районної ради Крутія С. Г. № 420-21/26 від 06 липня 2016 року, наданої на запит цього нотаріуса, м. Житомир має статус міста обласного значення, але відповідно до Указу Президії Верховної ради УРСР від 04 січня 1965 року визначений районним центром для Житомирського району.

Методичною радою при відділенні Нотаріальної Палати України у Житомирській області на запит нотаріуса Доброльожі В. В. надано висновок про помилковість розгляду території Житомирського районного нотаріального округу виключно як населених пунктів Житомирського району поза межами районного/обласного центру - м. Житомир, а тому посвідчення заповіту в межах м. Житомир, нотаріусом Житомирського нотаріального округу, чиє робоче місце (офіс) зареєстровано (знаходиться) в межах м. Житомир не може розцінюватись як порушення чинного законодавства та підставою визнання посвідченого ним заповіту недійсним (нікчемним).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі № 806/311/16, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду від 15 грудня 2016 року без змін, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області зобов`язано внести виправлення до актового запису про смерть ОСОБА_3 № 195 від 19 січня 2016 року, шляхом виправлення імені з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 .

14 квітня 2016 року видано повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 з врахування вимог вказаного судового рішення.

Із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Шевчук Л. М. 15 квітня 2016 року, на підставі якої було заведено спадкову справу № 32/2016.

Із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я. 13 червня 2016 року засобами поштового, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 115/2016. Документи, що підтверджують факт родинних стосунків між ОСОБА_1 та померлим станом на теперішній час не надані. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії станом на теперішній час не виносилась. Інформація про це надана приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я. листом № 1126/01-16 від 28 березня 2017 року та підтверджується матеріалами цієї спадкової справи.

Листом цього ж нотаріуса Цибрій В.Д. на її заяву про прийняття спадщини надано інформацію про перелік документів, необхідних для подальшого оформлення спадкового майна.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. В разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Отже, право оскаржити заповіт мають особи, визначені в статтях 1261 - 1265 ЦК України.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Спадкоємці кожної наступної черги одержують право на спадкування тільки в тому випадку, якщо: відсутні спадкоємці попередньої черги; усіх спадкоємців попередньої черги усунено від спадкування; ніхто зі спадкоємців попередньої черги не прийняв спадщини; всі спадкоємці попередньої черги відмовилися від спадщини.

Відповідно до статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України (254к/96-ВР) та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 529/613/17-ц.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Установивши, що позивач не довела в установленому законом порядку, які її права та законні інтереси порушені складеним ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 заповітом, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

У разі, коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України (435-15) , Законом України "Про нотаріат" (3425-12) , підзаконними нормативними актами, та являє собою визначену законодавством сукупність функцій, притаманну юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику в справах про спадкування" (v0007700-08) роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, встановивши з поданих сторонами доказів, що рішення щодо відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва нотаріус не приймав, правильно застосував до спірних правовідносин положення глави 86 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

З урахуванням наведеного, правильним є висновок апеляційного суду, що встановлення факту родинних відносин не буде породжувати для позивача особистих чи майнових прав, а тому обґрунтовано визнав таку вимогу позову похідною та відмовив у її задоволенні.

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що суд не врахував правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2цс13 де зазначено, що нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусом в межах свого нотаріального округу незалежно від того, де знаходиться приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса: в межах нотаріального округу або поза його межами, відхиляється Верховним Судом, оскільки згідно із висновком, наданим Методичною радою при відділенні Нотаріальної Палати України у Житомирській області на запит нотаріуса Доброльожі В. В., посвідчення заповіту в межах м. Житомир, нотаріусом Житомирського нотаріального округу, чиє робоче місце (офіс) зареєстровано (знаходиться) в межах м. Житомир не може розцінюватись як порушення чинного законодавства та підставою визнання посвідченого ним заповіту недійсним (нікчемним), а також вказані дії приватного нотаріуса не суперечать статтям 25, 41 Закону України "Про нотаріат".

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.