753/21263/15-ц Про повернення банківських вкладів - 12.02.2020 Прийняття

Уточнена позовна заява мотивована тим, що 31 серпня 2011 року між нею та Кримським відділенням ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір вкладу "Стандарт" № НОМЕР_1, відповідно до якого вона внесла на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США, з нарахуванням відсотків у розмірі 8 % річних, строком до 31 серпня 2012 року.

23 вересня 2011 року між сторонами укладений договір вкладу "Стандарт" № НОМЕР_2, відповідно до якого ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 174 200 доларів США, з нарахуванням відсотків у розмірі 7,5 % річних, строком на шість місяців, до 23 березня 2012 року.

10 квітня 2012 року між нею та відповідачем укладений договір вкладу "Стандарт" № НОМЕР_4, відповідно до якого вона внесла на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 58 362,55 євро, з нарахуванням відсотків у розмірі 7 % річних, строком на шість місяців, до 10 жовтня 2012 року.

У березні 2014 року вона звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" із вимогою про повернення депозитів, однак їй було відмовлено з посиланням на призупинення обслуговування клієнтів та роботи у Кримському відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк".

У квітні 2014 року вона повторно звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" із вимогою про повернення одного з банківських вкладів у розмірі 174 200 доларів США.

У червні 2014 року між нею та відповідачем було укладено три додаткові угоди до зазначених договорів вкладів, відповідно до яких строк вкладів продовжено до 12 червня 2019 року. Після укладання додаткових угод їй було повернуто частину вкладу за договором вкладу "Стандарт" від 10 квітня 2012 року № НОМЕР_4, у зв`язку із чим за цим договором неповерненими лишилися грошові кошти у розмірі 13 000 євро.

У жовтні 2014 року вона звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання договорів вкладів та повернення сум вкладів, однак її вимоги не задоволені.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти за договорами банківських вкладів, нараховані проценти, інфляційні збитки, 3 % річних за несвоєчасне повернення коштів та відшкодувати моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2015 року у складі судді Дубаса В. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявність істотного порушенняПАТ КБ "ПриватБанк" умов договорів вкладу, що стало підставою для розірвання договорів та повернення банківських вкладів, з огляду на те, що строк дії договорів банківського вкладу закінчується лише у червні 2019 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Кирилюк Г. М., Панченка М. М., апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діяв представник ОСОБА_3, задоволено частково, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2015 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми вкладів за договором вкладу від 31 серпня 2011 року № НОМЕР_1 у розмірі 49 295,94 доларів США, за договором вкладу від 23 вересня 2011 року № НОМЕР_2 - 170 103,73 доларів США, за договором вкладу від 10 квітня 2012 року № НОМЕР_4 - 12 530,70 євро.

У іншій частині вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що ОСОБА_1, звертаючись до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання договорів вкладу та повернення грошових коштів, скористалася наданим їй правом на дострокове повернення вкладу на першу вимогу. Однак, ПАТ КБ "ПриватБанк", відмовивши повернути грошові кошти за цими договорами, порушив права ОСОБА_1 як вкладника, у зв`язку з чим зазначені суми вкладів підлягають поверненню у примусовому порядку.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

У жовтні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Апеляційного суду м. Києва із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що у вересні 2016 року до ПАТ КБ "ПриватБанк" надійшов лист з Російської Федерації від Автономної некомерційної організації "Фонд защиты вкладчиков" (далі - Фонд) з повідомленням про відступлення (упродовж періоду з 19 травня 2016 року до 06 червня 2016 року) ОСОБА_1 цьому Фонду її прав за договорами вкладів: від 31 серпня 2011 року № НОМЕР_1, від 23 вересня 2011 року № НОМЕР_2, від 10 квітня 2012 року № НОМЕР_4, виплату їй грошових коштів за цими договорами та з вимогою перерахувати Фонду грошові кошти, що знаходяться на вказаних рахунках. Про можливість виплати ОСОБА_1 вказаним Фондом грошових коштів за депозитними договорами, укладеними між сторонами, представник відповідача заявляв при розгляді справи по суті, однак у зв`язку з анексією Автономної Республіки Крим та відсутністю належних доказів на підтвердження таких обставин, його доводи були лише припущеннями.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року скасовано, апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діяв представник ОСОБА_3, відхилено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2015 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог ОСОБА_1 надала ксерокопії договорів вкладу, не посвідчені у встановленому чинним законодавством України порядку. Усі зазначені договори були укладені у м. Севастополі, у філії "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк". Оригінали договорів та квитанції про внесення грошових коштів ОСОБА_1 суду не надала, тому позовні вимоги не було нею доведено.

При цьому суд виходив із наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, від імені якої діє представник ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року і залишити без змін рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано не взяв до уваги те, що матеріали цієї справи містять всі докази того, що між сторонами існували договірні відносини, починаючи ще з 2011 року. Тому необізнаність представників ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо внесення чи не внесення ОСОБА_1 готівки на депозитні рахунки є веденням суду в оману.

Посилаючись на лист Фонду від 16 вересня 2016 року № 6152, ПАТ КБ "ПриватБанк", у порушення вимог статті 60 Цивільно процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), не надало суду доказів отримання ОСОБА_1 подвійної вигоди та доказів отримання нею будь-яких коштів за договорами вкладів.

Також судом апеляційної інстанції під час розгляду заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києві від 21 травня 2015 року за нововиявленими обставинами не було досліджено питання дотримання місячного строку звернення із цією заявою, оскільки в матеріалах цієї справи відсутні докази отримання ку ПАТ КБ "ПриватБанк" листа Фонду від 16 вересня 2016 року саме 21 вересня 2016 року, при цьому заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подано до суду лише 24 жовтня 2016 року.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ПАТ КБ "ПриватБанк" не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє представник ОСОБА_2, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року і витребувано із Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу № 753/21263/15-ц.

У квітні 2018 року цивільну справу № 753/21263/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набуття чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи

31 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та Кримським відділенням ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір вкладу "Стандарт" № НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США, з нарахуванням відсотків у розмірі 8 % річних, строком до 31 серпня 2012 року.

10 квітня 2012 року між сторонами укладений договір вкладу "Стандарт" № НОМЕР_4, відповідно до якого ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 58 362,55 євро, з нарахуванням відсотків у розмірі 7 % річних, строком на шість місяців до 10 жовтня 2012 року.

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" із вимогою про повернення депозитів, однак їй було відмовлено з посиланням на призупинення обслуговування клієнтів та роботу Кримського відділення ПАТ КБ "ПриватБанк".

12 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладені три додаткові угоди до зазначених договорів вкладів, відповідно до яких у зв`язку з анексією майна та активів ПАТ КБ "ПриватБанк" в Автономній Республіці Крим, ОСОБА_1 надала згоду на продовження строків вкладів на п`ять років, до 12 червня 2019 року.

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання договорів вкладів та повернення сум вкладів.

Відповідно до листа Автономної некомерційної організації "Фонд защиты вкладчиков" Російської Федерації від 16 вересня 2016 року № 6155 та доданого до нього Списку придбаних прав (вимог) за договорами банківських вкладів (депозитів) і договорами рахунків за період з 19 травня 2016 року до 06 вересня 2016 року, відкритих у доларах США та євро, ОСОБА_1 отримала від цього Фонду грошову компенсацію за зазначеними депозитними рахунками та відступила йому усі права за ними, відповідно до договорів з Автономної некомерційної організації "Фонд защиты вкладчиков" Російської Федерації.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої та другої статті 361 ЦПК України 2004 року у зв`язку з нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті рішення або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягає перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, як застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 (v0004740-12) "Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами" нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що нововиявлені обставини, на які посилається ПАТ КБ "Приватбанк", мають істотне значення для вирішення цієї справи, оскільки факт відступлення ОСОБА_1 своїх прав Фонду за депозитними договорами (упродовж періоду з 19 травня 2016 року до 06 червня 2016 року): від 31 серпня 2011 року № НОМЕР_1, від 23 вересня 2011 року № НОМЕР_2, від 10 квітня 2012 року № НОМЕР_4, про що стало відомо ПАТ КБ "Приватбанк" лише 21 вересня 2016 року, не були і не могли бути відомі особі, яка звернулася із цією заявою, на час розгляду справи, а тому є нововиявленими.

ПАТ КБ "ПриватБанк" долучено до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лист Автономної некомерційної організації "Фонд защиты вкладчиков" Російської Федерації від 16 вересня 2016 року № 6155 з додатками, оригінали яких були оглянуті колегією суддів апеляційної інстанції, з яких убачається, що ОСОБА_1 отримала від цього Фонду грошову компенсацію за зазначеними депозитними рахунками та відступила йому усі права за ними.

Отже, нововиявлені обставини, тобто істотні для справи обставини, існували проте не були і не могли бути відомі заявнику. У зв`язку з цим відповідні доводи касаційної скарги є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суду (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Умови договору банківського вкладу повинні передбачати порядок повернення вкладу.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору врегульовано положеннями статті 1059 ЦК України. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до статті 1064 ЦК України укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджується ощадною книжкою. В ощадній книжці вказується найменування та місцезнаходження банку (його філії), номер рахунку за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунку за вкладом іншим особам здійснюється банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Згідно із пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції № 492); договір банківського вкладу укладається у письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції № 492); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).

Пунктом 10.1 Інструкції № 492 передбачено, що порядок відкриття вкладний (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно із розділом IV глави 2 пунктом 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або іншій документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Тлумачення вищевказаних норм права дає підстави для висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (провадження № 6-11цс14), Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц (провадження № 61-20039св18), Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц (провадження №61-21611св18), Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/23036/15-ц (провадження № 61-21816св18).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд в оскаржуваному рішенні, встановив, що позивач не довела належними і допустимими доказами факт укладення договорів вкладу від 31 серпня 2011 року, від 23 вересня 2011 року, від 10 квітня 2012 року, а також те, що на їх виконання нею були внесені грошові кошти, оригінали договорів банківського вкладу та квитанції про внесення грошових коштів ОСОБА_1 суду не надавалися.

Крім того, ОСОБА_1 не спростувала тієї обставини, що вона не отримувала відшкодування своїх вкладів від Автономної некомерційної організації "Фонд защиты вкладчиков", яка поза волею банку, замінила ПАТ КБ "ПриватБанк" за всіма зобов`язаннями, укладеними працівниками відокремленого підрозділу, на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, у тому числі, за договорами банківських вкладів (депозитів), та виконує зобов`язання за рахунок майна відповідача на окупованій території, а також порушення відповідачем істотних умов укладених між сторонами додаткових угод.

Колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги щодо пропущення ПАТ КБ "ПриватБанк" місячного строку для звернення до суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року за нововиявленими обставинами, оскільки в матеріалах цивільної справи міститься повідомлення про доставку листа від 16 вересня 2016 року № 6155 Автономної некомерційної організації "Фонд защиты вкладчиков", яке отримано ПАТ КБ "ПриватБанк" 21 вересня 2016 року (том 2 а.с. 163).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про перегляд рішення апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, скасовуючи своє судове рішення та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.