Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 1516/4184/2012-ц
провадження № 61-36200св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2014 року у складі колегії суддів: Сидоренко І. П., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.
Позовна заява мотивована тим, що 28 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі -
ВАТ "Ощадбанк") та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5 000,0 грн зі сплатою 24 % річних строком до 28 листопада 2009 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором
28 листопада 2006 року, між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладений договір застави рухомого майна.
Крім того, 28 листопада 2006 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань, станом на
02 липня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 14 576,91 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "Ощадбанк" просило солідарно стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 14 576,91 грн.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 січня 2013 року у задоволенні позову ПАТ "Ощадбанк" відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що оскільки банком не доведено факт підписання
ОСОБА_1 кредитного договору, то відсутні підстави для стягнення заборгованості з відповідачів.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Ощадбанк" задоволено частково. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 січня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі
14 576,91 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4 166,66 грн, заборгованості за відсотками в сумі 5 086,43 грн, пені за прострочення за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 5 323,82 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішенням тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що підпис у кредитному договорі
від 28 листопада 2006 року виконаний іншою особою, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області
від 16 вересня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права щодо належного повідомлення про час та місце розгляду справи, які є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Так касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив права
ОСОБА_1, оскільки не повідомив останню про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи, адже всі документи відправлені на іншу адресу, ніж фактичне місце проживання відповідача. Крім того, суд апеляційної інстанції не направив копію судового рішення.
У жовтні 2018 року ПАТ "Ощадбанк" подало до суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до положення частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2014 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ПАТ "Ощадбанк" на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 січня 2013 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2014 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 26 травня 2014 року справу за апеляційною скаргою ПАТ "Ощадбанк" на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 січня 2013 року призначено до розгляду на 27 червня 2014 року
09 год 30 хв.
27 червня 2014 року у зв`язку з неявкою відповідачів справу відкладено на
16 вересня 2014 року 14 год 00 хв.
Матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд та відкладення справи, оскільки згідно з довідкою поштової установи, конверт повернувся до суду із позначкою "за зазначеною адресою не проживає", що відповідно до вимог частини третьої статті 74 ЦПК України 2004 року свідчить про неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 (а. с. 125).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судові повістки направлялися на адресу зазначену у позовній заяві ПАТ "Ощадбанк", проте із відомостей адресно-довідкового підрозділу Котовського РВ ГУ ДМС України в Одеській області вбачається, що ОСОБА_1 знята з реєстрації та проживає за іншою адресою, ніж зазначена у позові (а. с. 21).
Отже, відсутні докази належного і завчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судових засідань.
Нормативно-правове обґрунтування
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України 2004 року встановлено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Статтею 76 ЦПК України 2004 року визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Згідно із частиною першою статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, якщо немає відомостей про вручення їй судової повістки.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Викладене вище свідчить про те, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права, а висновки суду про стягнення коштів є передчасним, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1, яка належним чином не повідомлена про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 74- 76, 305 ЦПК України 2004 року.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
ЄСПЛ у своїх рішення неодноразового наголошував на тому, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Ці принципи, які охоплюють усі аспекти процесуального законодавства Договірних Сторін, також застосовуються в конкретній сфері вручення сторонам судових документів, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що визначає конкретну форму вручення документів (див. рішення у справі "Авотіньш проти Латвії" [ВП] ( [GC]), заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016). Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року). Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі "Заводнік проти Словенії" (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).
Враховуючи, що у цій справі, суд апеляційної інстанції через півтора роки скасував рішення суду першої інстанції, при цьому заявниця не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи апеляційним судом, тому з метою забезпечення права на справедливий суд, гарантованого Конвенцією, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому Верховний Суд, оцінюючи співмірність втручання у принципу res judicata, оскільки переглядається рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене у вересні
2014 року, дійшов висновку, що у цій справі таке втручання є виправданим, оскільки оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з порушенням основоположних принципів правосуддя як змагальність та рівність сторін. Крім того, Верховним Судом враховано, що на час перегляду цієї справи судом касаційної інстанції, за нормами чинного процесуального закону така справа є малозначною, проте з огляду на процесуальні порушення, допущені при постановленні оскаржуваного рішення, які за чинним процесуальним законом є безумовними підставами для скасування судового рішення, тому з метою забезпечення єдності судової практики в питання дотримання процесуальних норм щодо належного повідомлення про час та місце розгляду справи, справа підлягала перегляду судом касаційної інстанції.
За наявності зазначених підстав, суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини четвертої статті 401 ЦПК України, скасовує оскаржувані судового рішення у попередньому судовому засіданні без призначення справи до судового розгляду.
Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик