761/23565/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 07.02.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року в складі судді Притули Н. Г. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 02 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (далі -

ВАТ "Укргазбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укргазбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 115 000 дол. США зі сплатою 13,14 % річних за користування кредитними коштами на строк з 02 жовтня 2007 року до 02 жовтня 2019 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ВАТ "Укргазбанк" і ОСОБА_2 13 травня 2008 року укладено договір поруки.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 02 жовтня 2007 року укладено договір іпотеки.

Згідно з умовами договору про внесення змін до кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язалася укласти договір страхування власного життя або договір страхування позичальника від нещасного випадку та договір про страхування забезпеченого майна з наданням до банку копій вказаного договору страхування. Разом з тим, у банку була відсутня інформація про укладення договору страхування предмету іпотеки на період з 07 грудня

2012 року до 06 грудня 2013 року та сплати відповідних страхових платежів, тому банком нараховано штраф за порушення вимог щодо обов'язкового страхування предмета іпотеки у розмірі 51 130 грн.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, проте позичальник належним чином не здійснює погашення суми кредиту та сплату процентів, тому утворилася заборгованість у розмірі 79 502,60 дол. США, з яких: 58 770,93 дол. США - строкова заборгованість за кредитом;

14 889,52 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 1 103,62 дол. США - поточна заборгованість зі сплати процентів; 4 738,53 дол. США -прострочена заборгованість зі сплати процентів.

На підставі викладеного ПАТ "Укргазбанк" просило: стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 79 502,60 дол. США; стягнути з ОСОБА_1 штраф за невиконання умов договору іпотеки у розмірі 51 130 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 02 жовтня 2007 року станом на 10 червня 2015 року у розмірі: 58 770,93 дол. США - строкова заборгованість за кредитом,

14 889,52 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом,

1 103,62 дол. США - поточна заборгованість за відсотками, 4 738,53 дол.

США - прострочена заборгованість за відсотками, а всього - 79 502,60 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укргазбанк" штраф у розмірі

51 130 грн та судовий збір - 3 654 грн.

Позовні вимоги ПАТ "Укргазбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник порушила умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, тому вона зобов'язана сплатити суму боргу на користь банка.

Крім того, ОСОБА_1 порушила умови договору іпотеки, тому банк правильно нарахував штраф за порушення вимог щодо обов'язкового страхування предмету іпотеки.

Разом з тим безпідставними є вимоги банка до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки внаслідок зміни основного зобов'язання без згоди поручителя збільшився обсяг відповідальності боржника, тому порука припинилася відповідно частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Збільшення обсягу відповідальності поручителя після внесення змін до кредитного договору 23 вересня 2010 року підтверджується висновком експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження, складеного 08 серпня 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до поручителя, а також зазначив, що умовами договору поруки визначено порядок повідомлення поручителя про внесення будь-яких змін до кредитного договору, зокрема й тих, які можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а саме шляхом надіслання поручителю письмового одностороннього правочину, підтвердженням чого має бути поштова квитанція.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 належним чином повідомляли про внесення змін до кредитного договору, а збільшення обсягу його відповідальності у зв'язку з укладенням позичальником додаткових угод доведено зібраними у справі доказами, зокрема висновком експерта від 08 серпня 2017 року.

Рішення місцевого суду в частині вирішення позовних вимог до

ОСОБА_1 не було предметом апеляційного перегляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "Укргазбанк", просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до поручителя, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок укладення договору про внесення змін до кредитного договору обсяг відповідальності поручителя не збільшився.

У пункті 3.1.10 додаткової угоди від 13 травня 2008 року до кредитного договору сторонами було погоджено умову про фіксований розмір процентної ставки, яка застосовується на залишок простроченої заборгованості та встановлення якої не потребує додаткового погодження сторонами шляхом надсилання письмових попереджень, додаткових угод тощо.

Банк не змінював в односторонньому порядку ні суму кредиту (основного зобов'язання), ні строків повернення, ні розміру процентної ставки, що було б наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя без наданої ним на те згоди.

Підписуючи договір поруки, поручитель надав згоду забезпечувати виконання зобов'язань за кредитним договором з урахуванням змін, що можуть бути внесені до кредитного договору в майбутньому банком та позичальником.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що між банком та позичальником без згоди поручителя укладено договір

від 23 вересня 2010 року, яким внесено зміни до кредитного договору внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності останнього без його згоди, тому порука припинилася, відповідно, відсутні правові підстави для стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором.

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

20 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 жовтня 2007 року між ВАТ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укргазбанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 60 000 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних на строк до 02 жовтня 2019 року.

До кредитного договору неодноразово вносились зміни шляхом укладення договорів про внесення змін до кредитного договору.

Так, 13 травня 2008 року між ВАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 115 000 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,14 % річних на строк

до 02 жовтня 2019 року.

Згідно з пунктом 3.3.3 договору від 13 травня 2008 року № 1 повернення суми кредиту на відповідний рахунок здійснюється шляхом внесення щомісячного платежу в розмірі 416,67 дол. США, починаючи з листопада 2007 року, та

по 819 дол. США, починаючи з червня 2008 року.

Пунктом 4.1 договору від 13 травня 2008 року № 1 встановлено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником умов цього договору банк має право на свій розсуд внести зміни/доповнення до цього договору в односторонньому порядку, внести зміни до умов зобов'язань своїх та/або позичальника, включаючи зміну позичальнику процентної ставки за користування кредитом та встановлення її на рівні 14,14 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між ВАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 13 травня 2008 року укладено договір поруки.

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 02 жовтня 2007 року, укладеним між кредитором та позичальником, а саме: повернути кредит у розмірі 115 000 дол. США зі сплатою 13,14 % річних на строк до 02 жовтня 2019 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Між ВАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 16 лютого 2009 року укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якого змінився рахунок для погашення заборгованості та порядок погашення заборгованості по кредитному договору.

Між банком та ОСОБА_1 23 вересня 2010 року укладено договір № 3 про внесення змін до кредитного договору.

Також між банком та позичальником 23 вересня 2010 року укладено договір № 4 про внесення змін до кредитного договору, яким визначено, що за користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 13,14 % річних; за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 14,14 % річних (пункт 1.4 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору № 4 від 23 вересня 2010 року повернення суми кредиту здійснюється на відповідний рахунок щомісячно з першого до десятого числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2012 року, у розмірі 1 110 дол. США, а останній платіж сплачується у розмірі 1 050,93 дол. США не пізніше 02 жовтня 2019 року. Якщо останній день для сплати частини кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу за кредитом здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Відповідно до пункту 3.2 договору від 23 вересня 2010 року № 4 щомісячно, один раз на місяць, не пізніше десятого числа місяця наступного за місяцем користування кредитними коштами (окрім останнього місяця користування кредитом) та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до умов цього договору, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки зазначеної у пункті 1.4 цього договору, на рахунок, відкритий у ПАТ "Укргазбанк".

Суди встановили, що договором від 23 вересня 2010 року № 4 змінено графік погашення кредиту, а саме ОСОБА_1 надано кредитні канікули щодо сплати тіла кредиту з 23 вересня 2010 року до вересня 2012 року, однак за весь час кредитних канікул позичальник зобов'язалася сплачувати проценти за користування ними виходячи із розміру залишку заборгованості.

Крім того, договором від 23 вересня 2010 року № 4 збільшено щомісячні платежі за кредитним договором та відсоткову ставку у випадку несвоєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Вказані обставини також підтверджуються висновком експерта

від 08 серпня 2017 року за результатами проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція судових експертиз" експертного економічного дослідження.

Пунктом 6.3 договору поруки визначено порядок повідомлення поручителя про внесення будь-яких змін до кредитного договору.

Згідно з пунктом 7.2 договору поруки зміни і доповнення до дійсного договору приймаються за згодою сторін і укладаються у простій письмовій формі.

Суди встановили, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 належним чином повідомляли про внесення змін до кредитного договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання.

Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов'язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов'язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов'язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов'язання). Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 569/11865/16-ц (провадження № 61-18995сво18).

Аналогічні за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц (провадження № 14-243цс19) від 04 вересня 2019 року у справі

№ 202/32532/13-ц (провадження № 14-374цс19).

Суди встановили, що договором від 23 вересня 2010 року № 4, укладеним між банком та позичальником, збільшено щомісячні платежі за кредитним договором та відсоткову ставку у випадку несвоєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого збільшено обсяг відповідальності поручителя без його згоди.

Встановлено, що зміни до договору поруки не вносилося, а внесення змін до кредитного договору з поручителем не погоджувалося.

У пункті 6.3 договору поруки, що був укладений між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визначено порядок повідомлення поручителя про внесення будь-яких змін до кредитного договору, зокрема й тих, які можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а саме шляхом надіслання поручителю письмового одностороннього правочину, підтвердженням якого має бути поштова квитанція.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 належним чином повідомляли про внесення змін до кредитного договору, а збільшення обсягу відповідальності позичальника у зв'язку з укладенням ним додаткових угод без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності останнього підтверджено висновком експерта від 08 серпня 2017 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для стягнення кредитної заборгованості з поручителя.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що відповідно до

пункту 1.1 договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та всіх додатків до нього з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору, оскільки банком не дотримано порядок повідомлення поручителя про внесення будь-яких змін до кредитного договору, який визначений у пункті 6.3 договору поруки.

Безпідставними є посилання у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 298/825/15-ц та від 25 січня 2018 року у справі № 490/8527/15-ц, відповідно до яких, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом домовленості сторін, оскільки пунктом 7.2 договору поруки передбачено, що зміни і доповнення до дійсного договору приймаються за згодою сторін і укладаються у простій письмовій формі.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.