Постанова

Іменем України

06 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 644/4325/17

провадження № 61-37665св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Харківський обласний державний нотаріальний архів Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року у складі головуючого-судді Бугери О. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського обласного державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови державного нотаріуса та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 року до участі у справі, в якості третьої особи залучено ОСОБА_2.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року розірвано договір дарування нерухомого майна, укладений між ним та ОСОБА_2, посвідчений 23 лютого 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В. А. за реєстровим № 358. Квартира № АДРЕСА_1 повернута ОСОБА_2, скасована проведена реєстрація права власності за ним на вказану квартиру.

За його заявою заочне рішення суду було переглянуто, та рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2. задоволено, розірвано договір дарування квартири № АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_2, посвідчений 23 лютого 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В. А. за реєстровим № 358. Вказана квартира повернута дарувальнику та скасовано проведена за ним реєстрація права власності на неї.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2017 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2. про розірвання договору дарування відмовлено.

Для здійснення реєстрації його права власності на квартиру № АДРЕСА_1 на підставі рішення апеляційного суду нотаріусу необхідно надати оригінал договору дарування.

Діяльність приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Дорогій В. А. припинена, нотаріальні справи передані на державне зберігання до нотаріального архіву, ОСОБА_2 повернуто правовстановлюючий документ, а на примірнику договору дарування та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій нотаріуса Дорогій В.А. проставлені службові відмітки про недійсність договору дарування.

Отже, на даний час оригінал договору дарування знаходиться у ОСОБА_2., й для нього є втраченим, проте постановою державного нотаріуса Харківського обласного державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у Харківській області Остапенко Ю. А. від 29 травня 2017 року йому відмовлено у видачі дублікату договору дарування.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив скасувати постанову державного нотаріуса Харківського обласного державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у Харківській області Остапенко Ю. А. від 29 травня 2017 року та зобов'язати державного нотаріуса видати дублікат договору дарування квартири № АДРЕСА_1, укладений 23 лютого 2011 року між ним та ОСОБА_2

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів втрати або зіпсування договору дарування від 23 лютого 2011 року, що згідно Закону України "Про нотаріат" (3425-12) є підставою для видачі нотаріусом дублікату договору, позивачем не надано,

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки договір дарування, укладений 23 лютого 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на даний час не є зіпсованим та не втрачений, що свідчить про відсутність правових підстав для видачі його дублікату.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не врахувавши при цьому, що правовстановлюючим документом на квартиру № АДРЕСА_1 є договір дарування, укладений 23 лютого 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Для позивача, як для власника вказаної квартири, цей договір є втраченим і оригінал договору знаходиться у ОСОБА_2., яка його не віддає. Для подальшої реалізації відновленого на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2017 року права власності позивача, йому необхідно отримати дублікат договору дарування квартири та повторно зареєструвати право власності на неї. Суди встановивши факт знаходження правовстановлюючого документа у третьої особи, обмежилися поясненнями сторін, не пересвідчилися в наявності взагалі такого документу, та не зобов'язали третю особу надати суду для огляду зазначений документ, що свідчить про недоведеність обставин справи, що мають значення для її вирішення, які визнані судом встановленими. Судом не було відновлено порушене право позивача, а формально відмовлено в задоволенні позовних вимог з посиланням на правомірність дій нотаріуса, без надання оцінки діям третьої особи.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому 09 листопада 2018 року відзиві ОСОБА_2. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують законних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які відповідають дійсним обставинам справи та підтверджені відповідними доказами. Договір дарування зберігався і зберігається у ОСОБА_2., та ніколи не був втрачений або зіпсований, видача його дублікату суперечить законодавству. На момент винесення оскаржуваної постанови нотаріуса договір дарування мав відмітку про його скасування, оригінал договору не був втраченим або зіпсованим, отже позивач не мав правових підстав для отримання його дублікату, за відсутності доказів про його втрату або зіпсування.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 23 лютого 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування квартири № АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В.А. за реєстровим № 358.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року вказаний договір дарування розірвано. Квартира № АДРЕСА_1 повернута ОСОБА_2, проведена за ОСОБА_1 реєстрація права власності на вказану квартиру скасована.

За заявою ОСОБА_1 вказане рішення було переглянуто, за результатом нового розгляду ухвалено рішення від 24 жовтня 2016 року, яким позов ОСОБА_2. задоволено. Договір дарування квартири № АДРЕСА_1, укладений 23 лютого 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Квартиру повернуто дарувальнику й скасовано реєстрацію права власності на неї за обдарованим.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2017 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2016 року скасовано у задоволенні позову ОСОБА_2. про розірвання договору дарування відмовлено.

Постановою державного нотаріуса Харківського обласного державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у Харківській області Остапенко Ю. А. від 29 травня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі дублікату договору дарування від 23 лютого 2011 року на підставі статей 42, 49, 53 Закону України "Про нотаріат", у зв'язку з тим, що на даний час договір має відмітку про скасування, оригінал договору не є втраченим або зіпсованим, зберігається у ОСОБА_2.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 7 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра Юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

Частиною сьомою статті 8 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

Згідно зі статтею 53 Закону України "Про нотаріат", у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п'ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого або зіпсованого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.

Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" визначено підстави відмови нотаріуса або посадової особи у вчиненні нотаріальних дій.

Пунктом 1.1. глави 22 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) передбачено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.

З аналізу наведених норм вбачається, що дублікат документу видається у разі його втрати чи зіпсування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що правовстановлюючий документ - договір дарування квартири від 23 лютого 2011 року, втрачено чи зіпсовано.

Відсутність договору дарування у позивача не свідчить про втрату або зіпсування документа, що згідно Закону України "Про нотаріат" (3425-12) є підставою для видачі нотаріусом дубліката договору.

Таким чином, відмовляючи у видачі позивачу дублікату договору дарування від 23 лютого 2011 року, нотаріус діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи ОСОБА_1, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.