689/1048/15-ц Про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - 05.02.2020 Прийняття

27 листопада 2009 року Ярмолинецькою РДА видано розпорядження № 863/2009-р "Про передачу земельних ділянок в приватну власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Баламутівської сільської ради за межами с. Баламутівка", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району за межами села Баламутівка та передано їй у власність.

На підставі цього розпорядження 22 грудня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №196748, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів за № 010976500270.

Згідно з інформацією відділу Держземагенства у Ярмолинецькому районі від 07 травня 2015 року № 0-2221-0.-3-2922/2-15, земельна ділянка з кадастровим номером 6825880800:03:007:0062, яку отримала ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, належить до земель резервного фонду.

Передача цієї земельної ділянки у власність відбулася з порушенням вимог статей 25, 33, 78, 116, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) і пункту 7 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", за якими створений у процесі приватизації резервний фонд земель призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

ОСОБА_1 членом колишнього колгоспу ім. Горького, спілки селян с. Баламутівка та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" (далі - СТОВ "Обрій") не була, в соціальній сфері села не зайнята, на території сільської ради не проживала та не проживає.

Оскаржуваними рішеннями порушено інтереси держави, оскільки з державної власності протиправно вибула земельна ділянка, яка не могла бути передана у власність відповідачу, оскільки належить до земель резервного фонду.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку для звернення до суду, позивач посилався на те, що про порушення вимог земельного законодавства прокурору району стало відомо після надходження до прокуратури району листа Баламутівської сільської ради від 30 квітня 2015 року про те, що на території вказаної сільської ради проживають громадяни, які мають право на отримання земельних ділянок із земель резервного фонду та не отримували земельних ділянок.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що на території Баламутівської сільради створений резервний фонд земель відповідно до Указу про паювання, Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 (561-12) року (далі - ЗК України (2768-14) 1990 року), ЗК України (2768-14) 2002 року. Не надано будь-яких доказів того, що колгосп імені Горького, спілка селян с. Баламутівка, СТОВ "Обрій", які в свій час функціонували на території самоврядування Баламутівської сільради, були державними або комунальними сільгосппідприємствами, відбувся процес їх приватизації, під час якого створено резервний фонд земель.

Спеціаліст-землевпорядник Баламутівської сільради Сенчук Н . Д., який під час огляду планово-картографічних матеріалів Баламутівської сільради за 1995 рік зазначив, що після розпаювання колгоспу імені Горького створено резервний фонд, з якого надали землю ОСОБА_1 . Баламутівський сільський голова ОСОБА_3 не надав суду інформації про наявність рішення сесії Баламутівської сільради щодо створення резервного фонду земель в селі Баламутівка. З відповіді архівного відділу Ярмолинецької райдержадміністрації від 28 жовтня 2015 року № 19/01-22-232 також не випливає факт створення відповідного резервного фонду земель. У технічній документації ОСОБА_1 на відповідну земельну ділянку зазначено, що ця земельна ділянка належить до земель запасу. Спеціаліст відділу Держгеокадастру в Ярмолинецькому районі Хмельницької області ОСОБА_4 вказав що відповідно до ЗК України (2768-14) спірна земля належить до земель запасу.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 15 березня 2016 року апеляційну скаргу позивача на рішення Ярмолинецького районногосуду Хмельницької області від 10 грудня 2015 року задоволено, скасовано відповідне рішення суду першої інстанції та ухвалене нове рішення, яким визнано незаконними та скасовані розпорядження Ярмолинецької РДА від 04 вересня 2009 року № 658/2009-р та від 27 листопада 2009 року № 863/2009-р; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2009 року серії ЯИ № 196748, виданий Ярмолинецькою райдержадміністрацією на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, за кадастровим номером 6825880800:03:007:0062; скасовано запис про реєстрацію державного акта від 22 грудня 2009 року серії ЯИ № 196748.

Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що в позовній заяві позивач визнав факт пропуску позовної давності, але посилався як на поважну причину пропуску такого строку на те, що йому стало відомо про стверджувані ним порушення земельного законодавства після надходження до прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області листа Баламутівської сільради від 30 квітня 2015 року № 158 про те, що на території вказаної сільської ради проживають громадяни, які мають право на отримання земельних ділянок із земель резервного фонду та не отримували земельних ділянок. ОСОБА_1 заявляла про застосування спливу позовної давності у своєму запереченні від 08 липня 2015 року, вказуючи також на те, що в пакеті документів проекту відведення спірної земельної ділянки міститься акт погодження меж земельної ділянки від 16 вересня 2009 року, підписаний безпосередньо Головою Баламутівської сільради Гопчаком В. П., що міститься у матеріалах справи. Це підтверджує обізнаність Баламутівської сільради щодо оформлення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 і відсутність до неї на момент підписання зазначеного акта претензій. Позовна давність як підстава для відмови у задоволенні позову може бути застосована лише тоді, коли суд встановить, що право позивача порушено. Тому суд першої інстанції обґрунтовано не розглядав це питання.

Суд апеляційної інстанції не вважає позовну давність пропущеною, виходячи зі змісту листа Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області від 14 березня 2016 року № 6-402 (далі - лист № 6-402). У листі № 6-402 Державною інспекцією сільського господарства в Хмельницькій області зазначено, що цією інспекцією в період з 2012 по 2016 роки не перевірялись згадані прокуратурою документи, в тому числі, розпорядження № 658/2009-р і розпорядження про передачу у власність земельної ділянки № 863/2009-р. Однак, прокурор в обґрунтування поважності пропуску позовної давності не посилався на цей доказ в суді першої інстанції і немає доказів поважності неподання цього доказу судупершої інстанції, що порушує статтю 303 ЦПК України 2004 року. Апеляційним судом не надано оцінку листу Ярмолинецької РДА від 12 січня 2016 року № 28/04-78/2016 на адресу апеляційного суду, в якому зазначено, що 12 квітня 2010 року на запит прокуратури району від 09 квітня 2010 року № 266 відповідна райдержадміністрація надала до прокуратури розпорядження свого голови за період 2008-2010 років.

Висновки, зроблені апеляційним судом на підставі листа № 6-402, суперечать встановленим ним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, подаючи позов в інтересах держави, визначив Державну інспекцію сільського господарства в Хмельницькій області як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який не наділений повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом, що призвело до набуття відповідним прокурором статусу позивача у цій справі. Позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції у травні 2015 року, а лист № 6-402 датований 14 березня 2016 року. Отже, з листа № 6-402 не випливає можливість встановити факт дотримання позовної давності, а його дослідження здійснено судом апеляційної інстанції з порушенням статті 58, частини другої статті 59, статей 60, 212 та 213, частини першої статті 179 ЦПК України 2004 року.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що на момент подання позову діяла редакція постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (442-2014-п) , згідно із абзацом восьмим пункту 2 та абзацом другим пункту 5 якої функції Державної інспекції сільського господарства із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства покладені на Державну екологічну інспекцію.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Хмельницької області задоволено, рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, позов задоволено, визнано незаконним і скасовано розпорядження Ярмолинецької РДА від 04 вересня 2009 року № 658/2009-р та від 27 листопада 2009 року № 863/2009-р; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2009 року серії ЯИ №196748, виданий Ярмолинецькою районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_1, на земельну ділянку площею 2 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6825880800:03:007:0062; скасовано запис про реєстрацію державного акта від 22 грудня 2009 року серії ЯИ № 196748.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за даними державного акта про право колективної власності на землю спілки селян села Баламутівка від 15 грудня 1995 року та додатку № 2 до нього (план зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність) земельний масив, до якого входить спірна земельна ділянка, не увійшов до складу земель, що передаються у колективну власність. Згідно з матеріалами технічного звіту про коректування планового матеріалу зйомок минулих років с. Баламутівка Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району, виготовлених Хмельницькою філією Інституту землеустрою станом на 1997 рік, всього земель державної власності на території Баламутівської сільської ради, що належать до резервного фонду, - 151 га. Відповідно до планово-картографічних матеріалів до цього звіту (коректування планового матеріалу зйомок минулих років) земельний масив, до якого входить передана у власність відповідача земельна ділянка, належить до земель резервного фонду. Ці письмові докази узгоджуються між собою та з даними планово-картографічних матеріалів Баламутівської сільської ради - схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) по СТОВ "Обрій" с. Баламутівка, за якими земельний масив площею 63 га, до якого входить спірна земельна ділянка, належить до земель резервного фонду. Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, де значиться, що ділянка виділена із земель запасу, не є документом, що визначає площу і місце розташування земель резервного фонду, відтак не приймається до уваги. Земельна ділянка з резервного фонду Баламутівської сільської ради передана безоплатно у власність ОСОБА_1 з порушенням вказаних норм законодавства.

Звернення прокурора з метою представництва Державної інспекції сільського господарства України, на яку покладений державний контроль за використанням земель всіх категорій і форм власності, про визнання актів органів місцевого самоврядування незаконними не суперечить чинному законодавству та є одним із способів захисту прав на землю. Строк звернення з позовом прокурором не пропущений, оскільки ні прокурор, ні Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області не володіла інформацією про видачу Ярмолинецькою районною державною адміністрацією оспорюваних розпоряджень від 04 вересня 2009 року № 658/2009-р і від 27 листопада 2009 року № 863/2009-р, що підтверджується листом від 14 березня 2016 року № 6-402.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу обізнаності органів влади про виділення їй земельної ділянки та пропуск прокурором строку на звернення до суду, на акт погодження меж земельної ділянки підписаний Головою Баламутівської сільської ради та на лист Ярмолинецької райдержадміністрації від 12 січня 2016 року, в якому зазначено, що на запит прокуратури району райдержадміністрація надала до прокуратури розпорядження голови на період 2008 - 2010 років апеляційним судом до уваги не приймається. В акті не зазначено, що землі виділяються з резервного фонду Баламутівської сільської ради. Матеріали справи не містять копії направлених Ярмолинецькою райдержадміністрацією розпоряджень голови на період 2008 - 2010 років.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 червня 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку в Верховний Суд касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року, в якій просила скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку на підставі недопустимих доказів про те, що земельна ділянка виділена ОСОБА_1 з земель резервного фонду. Проте резервний фонд формується на підставі рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. Таке рішення у матеріалах справи відсутнє. Кадастрові карти повинні виготовлятися на виконання рішення про створення резервного фонду і в період паювання землі сільськогосподарськими підприємствами. Апеляційний суд не врахував, що кадастрові карти не містять доказів затвердження їх Баламутівською сільською радою чи виготовлення їх на підставі її рішень.

Відповідно до створених у 1995 році картах, поле НОМЕР_1, де знаходиться спірна земельна ділянка, значиться як резервна земля. Проте рішенням 19 сесії Баламутівської сільської ради № 2 від 10 травня 2000 року проведено обмін земель резервного фонду поля НОМЕР_1 на землі запасу полів №№ 5, 8, 9. Отже, з 2000 року поле НОМЕР_1, де знаходиться спірна земельна ділянка, належить до земель запасу. Картографічні матеріали без внесених в них змін за прийнятими законними рішеннями сільської ради є недостовірними доказами, які помилково прийняті апеляційним судом як безспірне підтвердження створення резервного фонду. Інформація щодо зазначених земель міститься в Державному земельному кадастрі та формі № 6-зем., а тому висновок постанови апеляційного суду щодо надання спірної земельної ділянки із земель резервного фонду Баламутівської сільської ради є помилковим.

Те, що резервний фонд не був створений і спірна земельна ділянка до нього не належала, підтверджено показаннями спеціаліста відділу Держгеокадастру в Ярмолинецькому районі ОСОБА_4.

Досліджена судом першої інстанції документація на спірну земельну ділянку свідчить про те, що вона належить до земель запасу, а не до резервного фонду.

Архівний відділ Ярмолинецької РДА у відповіді від 16 жовтня 2015 року повідомив про відсутність рішення сесії Баламутівської сільської ради щодо створення резервного фонду земель в с. Баламутівка.

Відповідно до відповіді управління Держгеокадастру Хмельницької області від 29 жовтня 2015 року та відповіді Держгеокадастру в Ярмолинецькому районі від 21 жовтня 2015 року на території Баламутівської сільської ради резервний фонд не створювався.

Зазначені докази підтверджують помилковість висновків апеляційного суду.

Постановою апеляційного суду відповідача позбавлено права власності зі спливом восьми років після його отримання.

Апеляційний суд відмовив у застосуванні наслідків позовної давності, вважаючи, що прокурор і Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області не знали всі ці роки про право власності ОСОБА_1 .

Проте дані про право власності ОСОБА_1 і підстави його виникнення внесені до Державного земельного кадастру, який доступний прокурору та Державній інспекції сільського господарства в Хмельницькій області.

Крім того, листом Ярмолинецької державної адміністрації від 29 жовтня 2015 року № 30/04-2921/2015 року на запит прокуратури від 09 квітня 2010 року № 266 районною державною адміністрацією надано до прокуратури розпорядження районної державної адміністрації за період 2008-2010 років. Тобто ще у 2010 році прокурор мав розпорядження щодо передання спірної земельної ділянки у приватну власність і мав можливість заявляти позов своєчасно. Позивач відкрито протягом всього часу володіє даною земельною ділянкою. Проте апеляційний суд визнав відсутність пропуску позовної давності, проте незаконна бездіяльність не є підставою для поновлення позовної давності.

Місце розташування спірної земельної ділянки було відоме Баламутівській сільській раді, оскільки документи щодо її виділення погоджувалися відповідними спеціалістами із землевпорядкування.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судами

15 лютого 1995 року звітними зборами спілки селян с. Баламутівка Ярмолинецького району вирішено просити сесію Баламутівської сільської ради затвердити рішення загальних зборів про передачу земель в колективну власність спілки селян с. Баламутівка.

Згідно з відповіддю архівного відділу Ярмолинецької РДА від 28 жовтня 2015 року рішення сесії Баламутівської сільської ради щодо створення резервного фонду земель у с. Баламутівка відсутнє.

Розпорядженням Ярмолинецької РДА від 04 вересня 2009 року № 658/2009-р затверджено матеріали вибору земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами села Баламутівка.

Відповідно до висновку відділу Держкомзему в Ярмолинецькому районі від 03 вересня 2009 року про погодження проекту землеустрою, висновку відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 25 вересня 2009 року, висновку державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області від 01 жовтня 2009 року, експлікації земельної ділянки за формою № 6-зем, земельна ділянка, виділена ОСОБА_1, належить до земель запасу.

Розпорядженням Ярмолинецької РДА від 27 листопада 2009 року № 863/2009-р. затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2 га на території Баламутівської сільської ради за межами села Баламутівка.

22 грудня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №196748, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010976500270.

ОСОБА_1 не була членом колгоспу імені Горького, спілки селян с. Баламутівка, СТОВ "Обрій", не була працівником соціальної сфери, не зайнята у соціальній сфері села, не проживає на території сільської ради та не переселяється у сільську місцевість для постійного проживання.

Згідно з матеріалами технічного звіту по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років с. Баламутівка Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району, виготовлених Хмельницькою філією Інституту землеустрою станом на 1997 рік, всього земель державної власності на території Баламутівської сільської ради, що належить до резервного фонду, - 151 га.

У планово-картографічних матеріалах до цього звіту (коректування планового матеріалу зйомок минулих років) земельний масив, до якого входить передана у власність відповідачці земельна ділянка, віднесений до земель резервного фонду.

Листом Баламутівської сільради від 30 квітня 2015 року № 158 до прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області повідомлено, що на території цієї сільської ради проживають громадяни, які мають право на отримання земельних ділянок із земель резервного фонду та не отримували земельних ділянок.

У листі Ярмолинецької райдержадміністрації від 12 січня 2016 року на адресу апеляційного суду зазначено, що 12 квітня 2010 року на запит прокуратури району від 09 квітня 2010 року № 266 відповідна райдержадміністрація надала прокуратурі розпорядження свого голови за період 2008-2010 років.

Листом Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області від 14 березня 2016 року № 6-402на запит начальника управління прокуратури Хмельницькій області від 11 березня 2016 року № 05/2-147 вих-16 про інформацію щодо виявлення даною Державною інспекцією фактів неправомірного надання Ярмолинецькою РДА у власність чи користування земельних ділянок резервного фонду на території, зокрема, Баламутівської сільради, повідомлено, що цією інспекцією в період з 2012 по 2016 роки не перевірялися згадані прокуратурою документи, утому числі, розпорядження за №№ 658/2009-р і 863/2009-р, в зв`язку з чим заходи інспекторського реагування не застосовувалися.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами тринадцятою і п`ятнадцятою статті 5 ЗК України 1990 року сільські та селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місцерозташування з землекористувачем у розмірі до 15 % площі всіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

У пункті 7 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року (720/95) передбачено, що створений у процесі приватизації резервний фонд земель призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

У статті 5 ЗК України 2002 року зазначено, що сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місцерозташування з землекористувачем.

У частинах десятій та одинадцятій статті 25 ЗК України 2002 року передбачено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 % площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на території Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області створений резервний фонд земель та що спірна земельна ділянка, передана у власність відповідача, належить до цього резервного фонду.

Апеляційний суд на підставі даних планово-картографічних матеріалів дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка належить до земель резервного фонду.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК (1618-15) України (частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року, частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 59 ЦПК України 2004 року і частини першої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

У частині другій статті 77 ЦПК України предмет доказування визначений як обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У постанові Верховного Суду у справі № 689/973/15-ц (провадження № 61-10397св18) за позовом прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області до Ярмолинецької РДА, ОСОБА_6, Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання незаконним і скасування розпорядження Ярмолинецької РДА від 16 жовтня 2009 року № 745/2009-р у частині затвердження матеріалів вибору земельних ділянок і надання ОСОБА_6 дозволу та вимог на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; визнання незаконним і скасування розпорядження Ярмолинецької РДА від 09 грудня 2009 року № 892/2009-р у частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію державного акта, встановлено, що:

- 28 лютого 1995 року Баламутівська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області прийняла рішення № 1 про передачу спілці селян с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області 1082,9 га земель у колективну власність;

- 15 грудня 1995 року видано державний акт про право колективної власності на землю спілки селян с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області, планово-картографічний матеріал до якого відображає місце розташування земель резервного фонду. Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 березня 1995 року № 18 (z0063-95) затверджений Тимчасовий порядок проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до положень пункту 5 Тимчасового порядку організацію робіт по визначенню земель, що підлягають передачі у колективну власність, забезпечує районний відділ земельних ресурсів, який у разі необхідності залучає спеціалістів філіалу (відділення) інституту землеустрою Української академії аграрних наук. У місячний термін з дня отримання клопотання колективу сільськогосподарського підприємства про передачу земель у колективну власність виготовляється документація, до складу якої включаються: пояснювальна записка; клопотання колективного сільськогосподарського підприємства до відповідної місцевої ради про передачу земель у колективну власність; звернення сільськогосподарського підприємства до районної державної адміністрації про створення комісії з визначення земель, що підлягають передачі у колективну власність відповідному колективному сільськогосподарському підприємству; рішення або розпорядження районної державної адміністрації про створення комісії з визначення земель, що підлягають передачі у колективну власність відповідному колективному сільськогосподарському підприємству; планово-картографічний матеріал з відображенням на ньому земельних ділянок державної та колективної власності, оформлений підписами голови та членів комісії; експлікація земель в межах землекористування відповідного колективного сільськогосподарського підприємства; рішення сільської, селищної, міської ради щодо передачі земель у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству (рішення районної ради якщо в межах землекористування колективного сільськогосподарського підприємства функціонує дві або більше сільських рад).

Згідно з пунктом 6 Тимчасового порядку визначення земель колективної власності здійснюється, як правило, на планово-картографічному матеріалі (мірило 1:10000), при цьому використовуються копії планів землекористування, внутрігосподарського землеустрою, коректування планових матеріалів зйомок минулих років, на які наносяться зміни в межах контурів і угідь з використанням матеріалів формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, встановлення меж сільських населених пунктів.

На планово-картографічному матеріалі відображаються землі державної власності, які залишаються у постійному користуванні колективного сільськогосподарського підприємства: землі лісового фонду, землі водного фонду, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, землі створюваного резервного фонду тощо (пункт 7 Тимчасового порядку).

Документація, вказана в пункті 5 цього Тимчасового порядку, подається відповідній сільській, селищній, міській раді, яка в місячний строк розглядає її та приймає рішення про передачу землі в колективну власність (пункт 8 Тимчасового порядку).

На підставі рішення ради та згідно з документацією, передбаченою пунктом 5 цього Тимчасового порядку, колективним сільськогосподарським підприємствам Радою, що прийняла рішення про передачу земель у колективну власність, видається державний акт на право колективної власності на землю.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що планово-картографічний матеріал є складовою документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування приймав рішення про передачу землі в колективну власність, а тому відображення в ньому земель резервного фонду підтверджує обставини його створення та місце розташування земель резервного фонду.

Зазначені обставини спростовують доводи касаційної скарги про те, що на території Баламутівської ради резервний фонд не створювався.

Скасовуючи рішення першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про створення резервного фонду на підставі допустимих доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до створених у 1995 році карт, поле НОМЕР_1, де знаходиться спірна земельна ділянка, значиться як резервна земля, оскільки рішенням 19 сесії Баламутівської сільської ради № 2 від 10 травня 2 000 року проведено обмін земель резервного фонду поля НОМЕР_1 на землі запасу полів №№ 5, 8, 9, є необґрунтованими.

Відповідно до завіреної архівним відділом Ярмолинецької РДА копії рішення 15 сесії Баламутівської сільської ради від 10 травня 2000 року № 2 "Про обмін земель запасу сільської ради", вирішено зробити обмін полів земель запасу сільської ради і земель резервного фонду с. Баламутівка - поля № 5 20,5 га, поля № 8 26,5 га на поле НОМЕР_1.

Згідно з завіреної архівним відділом Ярмолинецької РДА копії рішення 19 сесії Баламутівської сільської ради від 31 серпня 2000 року № 7 "Про зміну місця розташування земель запасу сільської ради та резервного фонду" вирішено:

- провести обмін земель запасу з землями резервного фонду - поле НОМЕР_1 площею 50 га на поле № 9 площею 50 га;

- внести зміни в земельно-облікові документи.

Отже, останнім рішенням поле НОМЕР_1 повернуто до земель резервного фонду.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм матеріального права щодо позовної давності, є необґрунтованими.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України 2004 року, частина четверта статті 56 ЦПК України).

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, довідалася, могла довідатися або зобов`язана була довідатися особа, яка є носієм цього права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження по захисту цього права, тобто прокурор.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відхилення посилання ОСОБА_1 як на підставу обізнаності органів влади про виділення їй земельної ділянки та пропуск прокурором строку на звернення до суду, на лист Ярмолинецької РДА від 12 січня 2016 року, в якому зазначено, що на запит прокуратури району райдержадміністрація 12 квітня 2010 року надала до прокуратури розпорядження голови на період 2008 - 2010 років.

позивач -	прокурора Ярмолинецького району в інтересах держави,
відповідач -	Ярмолинецька районна державна адміністрація, ОСОБА_1, реєстраційна служба Ярмолинецького районного управління юстиції,
треті особи:	Баламутівська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

Головуючий	В. О. Кузнєцов
Судді:	В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов