523/5642/2/17 Про визнання права власності в порядку спадкування за законом - 05.02.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року у складі судді Сувертак І. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з однієї кам'яної житлової будівлі, житловою площею 58,3 кв. м, зазначена в схематичному плані літ. "И", з надвірними спорудами: літ. "Е" - гараж, погріб, літ. "З" - сарай, № 2-4 - огорожа, І-ІІ - вимощення, розташовані на земельній ділянці розміром 1238 кв. м, після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов мотивований тим, що після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) відкрилась спадщина у вигляді вказаного вище домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що у встановленому законом порядку прийняв спадщину шляхом письмового звернення до нотаріальної контори протягом шести місяців.

Посилаючись на відсутність інших спадкоємців та правовстановлюючих документів на домоволодіння, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на спадкове майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з однієї кам'яної житлової будівлі, житловою площею 58,8 кв. м, зазначена в схематичному плані під літ. "І", з надвірними спорудами: літ "Е" - гараж, погріб; літ. "З" - сарай; № 2-4-огорожа; І-ІІ- вимощення, розташовані на земельній ділянці розміром 1238 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 30 липня 2018 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та який складається з однієї кам'яної житлової будівлі, житловою площею 58,3 кв. м, яка зазначена в схематичному плані літ. "И", з надвірними спорудами: літ. "Е" - гараж, погріб площею 69,8 кв. м, літ "З" - сарай площею 24,4 кв. м, № 2-4 - огорожа, І-ІІ - вимощення, розташовані на земельній ділянці розміром 1238 кв. м в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними та господарчими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та єдиним спадкоємцем першої черги після її смерті є її син ОСОБА_1, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку та через відсутність правовстановлюючих документів позбавлений можливості оформити спадщину у нотаріальній конторі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з того, що право на спадкування за законом на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який відповідно до технічної документації складається з однієї кам'яної житлової будівлі житловою площею 58,3 кв. м, зазначена в схематичному плані літ. "І", з надвірними господарчими спорудами: літ. "Е" - гараж-погріб, літ. "З" - сарай, № 2-4 - огородження, І-ІІ - мощення, розташованих на земельній ділянці розміром 1238 кв. м, належить позивачеві в порядку спадкування за законом, та не охоплюється правом ОСОБА_2, яке походить від права ОСОБА_2., який набув право власності на інший об'єкт, а саме на будинок під літ "А".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано матеріали інвентаризаційної справи, з якої вбачається, що на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, існує два свідоцтва про право власності на двох різних осіб: ОСОБА_3. і ОСОБА_2., та зареєстровано два домоволодіння за одним номером, всупереч вимогам Інструкції "Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", яка діяла на момент реєстрації спірного будинку. Крім того, документів, підтверджуючих існування домоволодіння №1Б, на яке визнано право власності за ОСОБА_1, відносно інших сусідніх домоволодінь БТІ не надано. Судами не враховано, що Одеська міська рада є неналежним відповідачем по справі, оскільки не є учасником спірних правовідносин, а тому суди мали відмовити у позові. Крім того, суди ухвалили рішення про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_2. - власника домоволодіння за такою ж адресою, що і ОСОБА_1

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до касаційного суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій жодним чином не впливають на права та обов'язки ОСОБА_2, оскільки він не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 Те, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_3, місце відкриття спадщини та належність спадкового майна померлій, було неодноразово встановлено судами різних інстанцій в інших справах.

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав до суду касаційної інстанції додаткові пояснення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 523/5642/17 з Суворовського районного суду м. Одеси.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що спірним є нерухоме майно, а саме домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з однієї кам'яної житлової будівлі, житловою площею 58,8 кв. м, зазначена в схематичному плані під літ. "И", з надвірними спорудами: літ "Е" - гараж, погріб, літ. "З" - сарай, № 2-4 - огорожа, І - ІІ - вимощення, розташовані на земельній ділянці розміром 1238 кв. м.

З матеріалів інвентаризаційних справ, витребуваних апеляційним судом Одеської області, за адресами м. Одеса, вул. Миколи Міхновського (раніше Героїв Комсомольців) будинки № 1, 1а, та 1б, вбачається, що рішенням виконавчого комітету № 303/41 від 08 грудня 1989 року:

- залишено з оформленням права особистої власності гр. ОСОБА_4 (померлій) по АДРЕСА_2, житловий будинок літ А, а, а1, а2, пл. сарай літ "Г" пл. розм. 4,4х7,1;

- затверджено акт комісії та прийнято в експлуатацію домоволодіння АДРЕСА_2, побудоване ОСОБА_4 (померлою) під літ "А", пл., розм. 5,65х12,1 з прибудовами літ "а" пл. 2,85х5,1, літ "а1" пл., розміром 4,45х13,6 м. літ "а2" пл., розм.1,5х4,45 м, що складається з двох квартир житловою площею 32,0 кв. м, 2-і кухні, 3-х коридорів, 2-х веранд, ванної та санвузла;

- скасовано рішення райвиконкому № 476 від 03 жовтня 1983 року та № 631 від 15 листопада 1983 року в частині прийняття на баланс місцевої Ради домоволодіння АДРЕСА_2

- залишено з оформленням права власності ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_2 житловий будинок під літ. "І" пл. 9,54х11,1, гараж літ "У", пл. 4,17х6,65 м, сарай літ "З" пл. 4,6х5,3 м;

- затверджено акт комісії та прийнято в експлуатацію домоволодіння № АДРЕСА_2 від ОСОБА_3, літ. "І" пл. 9,54х11,1, що складається із підвалу пл. 77,9 кв. м, 2 кухні, 2 коридора, кладовищ, ванни, уборної, котельної, 2 сараї: 1-поверх - 3 житлові кімнати пл. 58,3 кв. м, 2 коридора.

Рішенням Ленінської районної ради народних депутатів виконавчого комітету № 91/1 від 14 березня 1990 року поділено домоволодіння АДРЕСА_2 на два самостійних домоволодіння та визнано право власності на нові об'єкти:

а) домоволодіння № АДРЕСА_2, що складається з житлового будинку літ "А" та службових прибудов літ "Г" з земельним участком пл. 730 кв. м, - за ОСОБА_4 (померлою) в цілому;

б) домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку під літ. "І" та господарських споруд літ "Е, З" з земельною ділянкою пл.1238 кв. м, - за ОСОБА_3. - ціле.

Відповідно до договору дарування від 18 травня 1991 року ОСОБА_3. подарувала домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку під літ. "І" та господарських споруд літ "Е-гараж, З-сарай" з земельною ділянкою пл. 1238 кв. м, ОСОБА_5., який зареєстрований в КП "ОМБТІ та РОН" № 15864167 від 10 вересня 2007 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 листопада 2007 року це майно стало власністю ОСОБА_3 та 03 грудня 2017 року зареєстровано в КП "ОМБТІ та РОН" № 16888309.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на зазначене майно та спадкоємцем першої черги після її смерті є ОСОБА_1, який звернувся до державного нотаріуса Четвертої одеської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право власності за законом.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1955/02-31 від 11 квітня 2017 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні процесуальної дії, оскільки на спадкове майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_1, відсутні правовстановлюючі документи та не встановлено місце відкриття спадщини.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2014 року, яким скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року по цивільній справі № 523/10505/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1., ОСОБА_7 про усунення від спадкування, встановлення факту проживання однією сім'єю, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними та господарчими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та відповідно до технічної документації складаються з однієї кам'яної житлової будівлі, житловою площею 58,3 кв. м, зазначена в схематичному плані літ. "І", з надвірними господарчими спорудами: літ. "Е" - гараж-погріб, літ. "З" - сарай, № 2-4 - огородження, І- ІІ - мощення, розташованих на земельній ділянці розміром 1238 кв. м, та встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1, якій на час її смерті проживав з нею та був зареєстрований за однією адресою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 03 грудня 2014 року про виправлення описки, рішення апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2014 року залишено без змін.

Також, рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2017 року скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та якій на час смерті належав на праві власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 спірний житловий будинок, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 02 листопада 2007 року та посвідченим державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Судами попередніх інстанцій установлено, що спірний будинок АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку під літ. "І" та господарських споруд літ "Е, З" з земельною ділянкою площею 1238 кв. м, був виділений в самостійне домоволодіння за ОСОБА_3., яка розпорядилась ним на власний розсуд, подаривши його ОСОБА_5, після смерті якого спадкоємцем стала матір позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_3

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що право на спадкування за законом на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та який відповідно до технічної документації складається з однієї кам'яної житлової будівлі, житловою площею 58,3 кв. м, зазначена в схематичному плані літ. "І", з надвірними господарчими спорудами: літ. "Е" - гараж-погріб, літ. "З" - сарай, № 2-4 - огородження, І-ІІ - мощення, розташованих на земельній ділянці розміром 1238 кв. м, належить позивачеві та не охоплюється правом ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_2. відповідно до свідоцтва про право власності на домоволодіння набув на інший об'єкт, а саме на будинок під літ "А".

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій прав, свобод та обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_2., спростовуються матеріалами справи, оскільки вони не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, і місце відкриття спадщини, належність спадкового майна померлій та її спадкоємця було неодноразово встановлено судами різних інстанцій в інших справах.

Також спростовуються матеріалами інвентаризаційних справ доводи касаційної скарги щодо реєстрації двох домоволодінь за одним номером.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Судді:	В. С. Жданова
	В. М. Ігнатенко
	В. О. Кузнєцов