325/1728/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 05.02.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М. Дашковської А. В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 06 лютого 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1. укладено кредитний договір № ZPBDGK00000098, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 18 880,00 доларів США строком до 05 лютого 2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % в місяць, в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором. За умовами договору, погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами, у випадку порушення зобов'язань відсотки за користування кредитом сплачуються у розмірі 2 %. У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 06 серпня 2015 року у відповідача виникла заборгованість перед банком у розмірі 15 323,57 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 13 647,77 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 181,92 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 256,00 доларів США; та заборгованості по сплаті пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 5 128,70 грн.

Таким чином, банк просив стягнути з ОСОБА_1. заборгованість у розмірі 330 376,17 грн.

У жовтні 2015 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним.

Зустрічний позов мотивований тим, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки договір був укладений всупереч загальним засадам цивільного судочинства: справедливості, добросовісності, розумності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача кредитних послуг.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено; стягнуто з ОСОБА_1. на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2007 року № ZPBDGK00000098, а саме: за тілом кредиту - 13 647,77 доларів США, по процентам за користування кредитом - 1 181,92 доларів США, по комісії за користування кредитом - 256,00 доларів США, а всього на загальну суму 15 085,69 доларів США, що становить 325 247,47 грн та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором, що у гривневому еквіваленті - 5 128,70грн, а всього на загальну суму 330 376,17 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. відмовлено за необгрунтованістю.

ОСОБА_1. оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилено; рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

У квітні 2018 року ОСОБА_1. надіслав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1. про перегляд рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами задоволено; рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та зустрічного позову ОСОБА_1. відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Банк оскаржив в апеляційному порядку рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2019 року.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково; рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2019 року скасовано; заяву ОСОБА_1. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без розгляду; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1. пропустив, встановлений статтею 424 ЦПК України строк звернення до суду із такою заявою, клопотання про поновлення строку суду не заявлялося, тому заяву ОСОБА_1. слід залишити без розгляду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1. - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновків про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, оскільки на стадії апеляційного перегляду законом не передбачено прийняття таких рішень. Зазначає, що інформація, викладена в листі Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") від 08 серпня 2017 року не відповідала дійсності, тому заявник вживав заходів для її перевірки та про відступлення права вимоги між банками за його кредитним договором дізнався лише у березні 2018 року.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ПАТ КБ "Приватбанк" подав відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1. залишити без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що у квітні 2018 року ОСОБА_1. звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року.

В обгрунтування заяви зазначав, що із листа ПАТ "Акцент-Банк" від 08 серпня 2017 року ОСОБА_1. дізнався, що за кредитним договором від 06 лютого 2007 року № ZPBDGK00000098, укладеним між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк", останній відступив своє право вимоги на користь Закритого акціонерного товариства "Акцент-Банк". На підтвердження вказаної обставини заявник надав суду копію відповідного листа, а також копію ухвали про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1. до ПАТ КБ "ПриватБанк", ПАТ "Акцент-Банк" про зобов'язання припинити дію, що порушує право.

Із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до суду першої інстанції ОСОБА_1. звернувся 11 квітня 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, згідно із пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1. зазначав, що із листа ПАТ "Акцент-Банк" від 08 серпня 2017 року він дізнався, що за кредитним договором № ZPBDGK00000098 від 06 лютого 2007 року, ПАТ КБ "ПриватБанк" відступив своє право вимоги на користь ЗАТ "Акцент-Банк".

Однак із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся 11 квітня 2018 року, тобто із пропуском строку, визначеного частиною першою статті 424 ЦПК України.

Клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України, ОСОБА_1. не заявляв, причини пропуску строку не наводив, доказів їх поважності не надавав.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимоги щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), п. 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), пункт 52).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження "остаточного судового рішення" є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Посилання у касаційній скарзі на те, що про порушення свого права ОСОБА_1. дізнався у березні 2018 року, а отже і початок перебігу процесуального строку має обчислюватися з березня 2018 року спростовуються матеріалами справи, а саме: листом ПАТ "Акцент-Банк" від 08 серпня 2017 року з якого ОСОБА_1. дізнався про відступлення права вимоги за кредитним договором заявника.

Крім того, ОСОБА_1. після отримання у серпні 2017 року указаного листа одразу звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент-Банк" про зобов'язання припинити дії, що порушують його право власності на іпотечне майно (справа № 310/5473/17). Отже, починаючи із серпня 2017 року боржник дізнався або міг дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення, а тому початком перебігу тридцятиденного строку звернення до суду в порядку статті 424 ЦПК України є 08 серпня 2017 року, а не лютий 2018 року, як зазначав заявник.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.