463/579/18 Про визнання недійсним заповіту, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом - 05.02.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2018 року в складі судді Жовніри Г. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив:

- визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 07 вересня 2009 року, посвідчений держаним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1155;

- скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2012 року, видане держаним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Семущаку О. Д. на 5/6 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 5/6 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4, який відповідно до заповіту від 07 вересня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Фурман Л. А., все належне йому майно, зокрема житловий будинок, по АДРЕСА_1, заповів ОСОБА_2 .

На підставі вказаного заповіту відповідач прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2012 року, зареєструвавши за собою право власності на спадкове майно.

Вважаючи, що заповіт посвідчений з порушенням вимог щодо його форми та не відповідав внутрішній волі заповідача, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Крім того, посилаючись на те, що про існування вказаного заповіту позивачу стало відомо лише після ознайомлення 10 січня 2018 року його представника з матеріалами іншої цивільної справи, ОСОБА_1 просив поновити строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 від 07 вересня 2009 року, посвідчений держаним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1155. Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2012 року, видане держаним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Семущаку О. Д. на 5/6 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 5/6 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спорюваний заповіт ОСОБА_4 від 07 вересня 2009 року за формою та змістом не відповідає вимогам цивільного законодавства, оскільки неможливо встановити ким і коли були внесені в заповіт виправлення та неможливо перевірити чи відповідало таке виправлення волі заповідача. Поновлюючи ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду, місцевий суд врахував, що позивач проживає за кордоном та тривалий час не приїжджав на територію України, а про існування заповіту ОСОБА_4 від 07 вересня 2009 року дізнався лише 10 січня 2018 року після ознайомлення його представника з матеріалами іншої цивільної справи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач, будучи обізнаним про смерть батька, протягом 2010-2019 років не вчинив жодний дій, спрямованих на прийняття спадщини. Позов подано без належного та достатнього обґрунтування того, які саме та яким чином оспорюваним заповітом порушено законні права та інтереси позивача. Висновок судів про неможливість встановити час вчинення виправлення в оспорюваному заповіті є припущенням та суперечить матеріалам справи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів

У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій правильно врахували, що неможливо встановити час, коли саме було здійснено виправлення в заповіті, та перевірити чи відповідало вказане виправлення волі заповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 463/579/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Четверта львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 склав заповіт від 07 вересня 2009 року, зі змісту якого вбачається, що належний йому на праві власності будинок АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_2, на якого поклав обов`язок надати право пожиттєвого безкоштовного користування цим будинком його матері ОСОБА_6, а у випадку смерті ОСОБА_2 до відкриття спадщини, або неприйняття ним спадщини або відмови від її прийняття, вказане майно заповів своєму сину - ОСОБА_3, на якого поклав обов`язок надати право пожиттєвого безкоштовного користування цим будинком його матері ОСОБА_6 .

Крім того, у тексті вищевказаного заповіту наявне рукописне виправлення, а саме: " а у випадку смерті ОСОБА_4 " закреслено та виправлено на " а у випадку смерті ОСОБА_2 ", тобто здійснено виправлення в частині імені та по-батькові особи, після якої у разі настання певних обставин міг отримати право на спадкування ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_4 . Четвертою львівською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ОСОБА_2 (спадкоємця за заповітом) та ОСОБА_6 (матері спадкодавця) заведено спадкову справу.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2012 року ОСОБА_2 передано у власність спадкове майно, а саме: 5/6 частини житлового будинку зі всіма господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частини першої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Виходячи зі змісту статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частинами першою, другою статті 1257 ЦК України встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що оспорюваний заповіт ОСОБА_4 від 07 вересня 2009 року за формою та змістом не відповідає вимогам цивільного законодавства та дійсній волі заповідача, оскільки нотаріусом не здійснено застереження "Виправленому вірити" поруч з таким виправленням, відсутня дата його здійснення, а також підпис особи, яка вчиняла нотаріальну дію.

Обґрунтовуючи наявність у позивача права на звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спадкові права позивача порушено, оскільки він є рідним сином заповідача, а тому відповідно до правил статті 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Встановлене частиною другою статті 1257 ЦК України коло заінтересованих осіб не є обмеженим і залежить від обставин конкретної справи, оскільки цивільне законодавство не містить визначення поняття "заінтересована особа".

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, повинен довести конкретні факти порушення його прав та інтересіввказаним правочином.

Критерієм заінтересованості позивача в оспорюванні заповіті є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені правочином; 2) у результаті визнання заповіту недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У справі, що переглядається, суди встановили, що спадкоємець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно не проживав із спадкодавцем та впродовж шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, що ним не заперечується.

Таким чином, ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку не вчинив дій щодо прийняття спадщини та з часу її відкриття не заявив про свої спадкові права. Питання про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 позивач також не порушував.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не є особою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що оспорюваний заповіт на його спадкові права не впливає та їх не порушує.

З огляду на викладене вище в сукупності, зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у сумі 7 400 грн 40 коп.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Четверта львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації, відмовити.