669/534/15-ц Про зупинення нарахування відсотків за користування кредитним коштами, скасування нарахованих відсотків, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії - 29.01.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2016 року в складі судді Бараболі Н. С. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року в складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі -

ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк) про зупинення нарахування відсотків за користування кредитним коштами, скасування нарахованих відсотків, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 25 січня 2009 року вона уклала

з відповідачем кредитну угоду з використанням платіжної картки "Кредитка Універсальна". 09 лютого 2015 року невідома особа шахрайським способом зняла з її кредитної картки 8 053,90 грн. Про списання коштів вона дізналася

13 лютого 2015 року і відразу повідомила оператора ПАТ КБ "ПриватБанк" за номером 3700. Працівниками служби безпеки Банку встановлено спосіб викрадення коштів з кредитної картки, номери рахунків та особи, які їх викрали. 16 лютого 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості за фактом шахрайських дій та розпочато досудове розслідування № 12015240090000027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України,

в якому ОСОБА_1 визнано потерпілою. Зазначала, що вона не вчиняла дій чи бездіяльності, які б призвели до втрати, незаконного використання ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

З рахуванням уточнень позову ОСОБА_1 просила скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції за кредитною угодою від 25 січня 2009 року, починаючи з 09 лютого 2015 року, визнати неправомірними дії відповідача щодо списання 09 лютого 2015 року з карткового рахунку № НОМЕР_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2, відкритий на ім`я ОСОБА_1 власних коштів в розмірі 1 000,00 грн та з карткового рахунку

№ НОМЕР_2, відкритого на ім`я ОСОБА_1, кредитних коштів

у розмірі 7 053,90 грн на рахунок іншої особи; зобов`язати відповідача повернути на карткові рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1, грошові кошти в розмірі 1 000,00 грн та 7 053,90 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня

2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано

ПАТ КБ "ПриватБанк" скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції за кредитним договором від 25 січня 2009 року б/н, починаючи з 09 лютого

2015 року. Визнано неправомірними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо проведення списання 09 лютого 2015 року з карткового рахунку № НОМЕР_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2, відкритий на ім`я ОСОБА_1, власних коштів в розмірі 1 000,00 грн та з карткового рахунку

№ НОМЕР_2, відкритого на ім`я ОСОБА_1, кредитних коштів

у розмірі 7 053,90 грн на рахунок іншої особи. Зобов`язано ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути на карткові рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1,

№ НОМЕР_1 - грошові кошти у розмірі 1 000,00 грн, НОМЕР_3 - грошові кошти в розмірі 7 053,90 грн.

Суди виходили з недоведеності вини позивача у порушенні правил надання банківських послуг, внаслідок чого відбулося несанкціоноване списання коштів з її рахунку і водночас допущених Банком порушень при здійсненні переказу коштів з платіжної картки позивача експрес-платежами.

Аргументи учасників справи

У червні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про вину Банку

в незаконному переказі коштів з платіжної картки позивача є помилковими.

Операції здійснювалися лише шляхом телефонного дзвінка оператору за телефоном "+3700" та для списання коштів було повідомлено пароль, який міг бути відомий лише ОСОБА_1 . Перед здійсненням операцій по переказу коштів зафіксовано вхід на сайт "Privatbank.ua/kopi", на якому можна ознайомитися з анкетними даними клієнта через операцію "друк депозитного договору". Для входу на зазначений сайт було використано СМС-повідомлення, яке надійшло на телефонний номер НОМЕР_4, який належав позивачу. Вказані повідомлення стали відомі третім особам, внаслідок чого вони змогли зайти на сайт.

Суди не врахували, що позивач порушила правила надання банківських послуг

і недобросовісно скористалася карткою, внаслідок чого відбулося несанкціоноване списання коштів. ОСОБА_1 було допущено порушення, які скомпрометували її картку, а саме невідома особа знаючи номер її картки відновила її телефонний номер (так як СІМ-карта заблокувалася) і здійснила шахрайський переказ грошей. За розголошення особистих даних щодо користування банківським рахунком має нести відповідальність позивач.

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 січня 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір б/н про відкриття карткового рахунку та його обслуговування, на виконання якого позивачу відкритий картковий рахунок № НОМЕР_5 . Банк оформив та видав позивачу платіжну картку та ПІН-код до неї, здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій позивача із використанням платіжної картки.

09 лютого 2015 року у період з 19.47 год. до 20.10 год. невідома особа незаконно списала з кредитної картки ОСОБА_1 8 053,90 грн і заволоділа ними. Списання коштів з картки ОСОБА_1 проводилися за допомогою послуги "Експрес-платіж" через сервісний центр "+3700" з телефону НОМЕР_4, шляхом переказу коштів на картковий рахунок № НОМЕР_6 .

Згідно з СМС-повідомленнями, що надійшли на "фінансовий" телефон НОМЕР_4 ОСОБА_1, у період проведення зазначених операцій мало місце надходження динамічних паролів для входу на сайт "privatbank.ua/kopi", де користувач може через опцію "друк" депозитного договору ознайомитися із анкетними даними клієнта.

У подальшому невідома особа, знаючи номер картки позивача, відновила її телефонний номер (після блокування її сім-карти) і здійснила незаконний переказ грошей. Після зарахування коштів з рахунку позивача на картковий рахунок № НОМЕР_6 ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_7, м. Каховка, Херсонська область, 09 лютого 2015 року в період часу з 19.50 год. до 20.12 год. відбулося зняття коштів у банкоматі ПАТ КБ "ПриватБанк".

Зазначенні перерахування проводили працівники сервісного центру ПАТ КБ "ПриватБанк". Як вбачається анкети заяви на приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 визначено у пункті 1 "Кодове питання: "Дівоче прізвище матері?", а також "Кодова відповідь: " ОСОБА_4 ". Згідно дослідженого в ході розгляду справи аудіозапису переговорів по карті ОСОБА_1 в ході спілкування оператору ПАТ КБ "Приватбанк" було повідомлено на запитання: дівоче прізвище матері вказано " ОСОБА_5 " замість правильного " ОСОБА_4 ", що суперечить інформації зазначеній в заяві анкеті. Крім того, із аудіозапису вбачається, що при проведенні операцій було неправильно вказано банку прізвище клієнта " ОСОБА_1 " замість правильного " ОСОБА_1 " та вказано лише дві останні цифри картки, замість чотирьох.

Згідно інформації слідчого СВ Білогірського РВ УМВС України у Хмельницькій області Жили В. Ю. № 4373 від 31 липня 2015 року абонент мобільного зв`язку

№ НОМЕР_4 09 лютого 2015 року о 16 год. 47 хв. 55 сек. знаходився на території смт. Білогір`я, а 09 лютого 2015 року о 19 год. 40 хв. 34 сек. вже знаходився на території м. Дніпропетровськ.

Згідно виписки по картці ОСОБА_1 09 лютого 2015 року проведено наступні операції:

- о 19 год. 46 хв. на картку Універсальна (* НОМЕР_3 ) проведено зарахування суми вкладу "копілка" в розмірі 1000 гривень;

- о 19 год.47 хв. з картки Універсальна (* НОМЕР_3 ) проведено списання експрес платежу по телефону 3700 в розмірі 1025,58 грн.;

- о 19 год. 55 хв. з картки Універсальна (* НОМЕР_3 ) проведено списання експрес платежу по телефону 3700 в розмірі 3644,16 грн.;

- о 20 год.10 хв. з картки Універсальна (* НОМЕР_3 ) проведено списання експрес платежу по телефону 3700 в розмірі 3384,16 грн.

Про списання коштів з платіжних карток ОСОБА_1 13 лютого 2015 року повідомила ПАТ КБ "ПриватБанк".

За заявою ОСОБА_1 слідчим Білогірського відділу поліції Красилівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області за вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР № 12015240090000027 за частиною першою статті 185 КК України, ОСОБА_1 визнано потерпілою.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком

з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 8, 9 розділу 6 Положення "Про порядок емiсiї електронних платіжних засобів i здійснення операцій з їх використанням" затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тлумачення наведених норм дозволяє зробити висновок, що підставою відповідальності особи-користувача платіжної картки за здійснення несанкціонованих платіжних операцій з її рахунку є її дії чи бездіяльність, що сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. В разі недоведеності таких обставин, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні спірних грошових коштів.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

У статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повно дослідив докази, які містяться у матеріалах справи зокрема матеріали службового розслідування АТ КБ "ПриватБанк", аудіозаписи розмов оператора із клієнтами, роздруківки СМС-повідомлень з`єднань по "фінансовому" телефону ОСОБА_1 № НОМЕР_4, інформацію Білогірського відділу поліції Красилівського відділу поліції Головного управління національної поліції

в Хмельницькій області з кримінального провадження № 12015240090000027 за вказаним фактом, та за результатами оцінки яких правильно виходив з того, ПАТ КБ "ПриватБанк" не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б доводили, що позивач, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дала змогу 09 лютого 2015 року ініціювати платіжні операції щодо перерахування з її карткового рахунку грошових коштів на загальну суму

8 053,90 грн. При цьому ОСОБА_1 повідомила ПАТ КБ "ПриватБанк" та правоохоронним органам про вчинений злочин.

За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок, що саме лише неповідомлення позивачем ПАТ КБ "ПриватБанк" профакт надходження

09 лютого 2015 року СМС-повідомлення з одноразовим паролем входу до рахунку "Скарбничка" позивача не мала безпосереднім наслідком втрату чи незаконне використання персональної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (одноразовий пароль входу тощо).

Враховуючи викладене, позивач не несе відповідальності за відповідні платіжні операції, у зв`язку з чим суди зробили обґрунтовані висновки щодо безпідставності нарахування ПАТ КБ "ПриватБанк" відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором від 25 січня 2009 року б/н, починаючи

з 09 лютого 2015 року, на суму несанкціонованого списання грошових коштів

з рахунку позивача.

Разом з цим, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України (254к/96-ВР) та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної

у позові вимоги, який не суперечить закону.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада

2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється

у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку

в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не

є обов`язковим для неї.

У постанові від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив такі висновки: "Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.

Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який

у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства".

Результат аналізу статей 10, 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) дозволяє зробити висновок, що у разі виникнення спору між сторонами суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені (штрафу тощо) та здійснити оцінку доказів, на яких такі дії ґрунтуються.

З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що позовна вимога про зобов`язання скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції за кредитним договором є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення її права, тому у її задоволенні суди мали відмовити.

В іншій частині оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв`язку

з наведеним, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати в частині зобов`язання ПАТ КБ "ПриватБанк" скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції за кредитним договором, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення в нескасованій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.