210/603/17 Про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві - 29.01.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року у складі судді Літвіненко Н. А. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Фонд) про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця"). Під час виконання трудових обов`язків на посаді машиніста крану 03 жовтня 2001 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого, згідно

з висновком МСЕК йому встановлено 35 % втрати професійної працездатності та при наступних переглядах, визнано інвалідом другої групи.

Внаслідок зазначеного він змушений понад 15 років проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. У зв`язку з травмою порушено нормальні життєві зв`язки й він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабістю, втомою, постійними болями. Перебуваючи на лікуванні він не міг і не може до цього часу вести повноцінне життя, відчуває фізичні страждання та біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

З урахуванням наведеного, просив суд стягнути з Фонду моральну шкоду, завдану трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми у розмірі 201 600,00 грн.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб. У іншій частині позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивоване тим, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тому моральну шкоду повинно відшкодувати Фонд.

Аргументи учасників справи

У серпні 2017 року Фонд подав до Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт спричинення моральної шкоди має бути підтверджений висновком МСЕК, однак такого доказу позивачем суду надано не було. Крім того, Фонд є неналежним відповідачем у справі оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав у 2017 році, тобто після набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (1105-14) , який не передбачає права на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Фонду.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що відповідач оскаржує судові рішення

в частині задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

в сумі 20 000,00 грн. У іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому

в касаційному порядку не переглядаються.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

29 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2019 року касаційне провадження у справі зупинено.

Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2020 року касаційне провадження поновлено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що з 22 травня 1996 року по 30 квітня 2003 року ОСОБА_1 працював на Дослідній колійній машинній станції № 80 ДП "Придніпровська залізниця".

03 жовтня 2001 року о 16 год. 10 хв., при виконанні посадових обов`язків машиніста укладального крану Дослідної колійної машинної станції № 80

ДП "Придніпровська залізниця", з ОСОБА_1 стався нещасний випадок,

у зв`язку із чим він отримав тяжкі травми.

Відповідно до акту від 05 жовтня 2001 року форми Н-1 № 21 про нещасний випадок на виробництві, причиною нещасного випадку є погіршення здоров`я потерпілого.

Висновком МСЕК від 12 грудня 2001 року позивачу, у зв`язку з виробничою травмою, первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності

у розмірі 35 % з 10 грудня 2001 року.

Відповідно до висновку МСЕК від 13 грудня 2016 року при повторних оглядах ступінь втрати професійної працездатності залишився незмінним - 35 %.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року

№ 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

У частині першій та другій статті 153 КЗпП визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 173 КЗпП шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 20 листопада 2019 року у справі

№ 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19) зроблено висновок, що "за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до підпункту "е" пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V (717-16) , який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV (1105-14) . Проте Конституційний Суд України вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац

9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 08 жовтня

2008 року). У світлі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року (v020p710-08) Закон № 717-V (717-16) не встановлював ретроспективно обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV (1105-14) повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності".

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

За таких обставин, суди обґрунтовано частково задовольнили позов.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Враховуючи наведене колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

в м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн залишити без змін.