Постанова

Іменем України

29 січня 2020року

м. Київ

справа № 383/960/17-ц

провадження № 61-4013св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Єгорова С. М., Кіселик С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, набув у власність домоволодіння на АДРЕСА_1 . У липні 2003 року вона та ОСОБА_5 домовилися про продаж їй вказаного будинку, у зв?язку з чим, 28 липня 2003 року уклали угоду про передачу завдатку у рахунок купівлі-продажу нерухомості, вартістю 5 300,00 грн. Вказана угода посвідчена державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Вороненко Л. В. Завдаток передано продавцеві в присутності нотаріуса. На проханням продавця, ціну продажу в нотаріально посвідченій угоді зазначено 5 300,00 грн, але фактично будинок продано за 8 300,00 грн. 25 серпня 2003 року вона у присутності свідків передала ОСОБА_2 2 000,00 грн у рахунок сплати вартості будинку, що підтверджується відповідною розпискою, а 12 вересня 2003 року передала йому за розпискою ще 5 300,00 грн у якій ОСОБА_5 зазначив, що одержав виплату за будинок на АДРЕСА_1, у розмірі 5 300,00 грн, у зв?язку з чим, передає їй всі документи на домоволодіння і зобов`язується до 12 жовтня 2003 року оформити договір у нотаріальній конторі. Також вказав, що одержав всю суму вартості будинку, претензій до покупця немає. Після отримання коштів ОСОБА_2 постійно обіцяв нотаріально оформити договір купівлі-продажу. Наприкінці вересня 2003 року звільнив будинок, передавши покупцю ключі від домоволодіння та книжки по комунальним послугам. Так як будинок потребував капітального ремонту, позивач не змогла одразу переїхати та вселитися. 09 квітня 2004 року ОСОБА_2 зареєстрував її у будинку з сином ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2, сам знявся з реєстраційного обліку та виїхав із міста. З жовтня 2003 року до червня 2017 року вона володіла спірним домоволодінням, виплачувала всі необхідні платежі, зробила ремонт та проживала в ньому разом зі своєю родиною. Влітку 2017 року до неї звернулися відповідачі повідомивши, що власник будинку ОСОБА_5 помер, а вони є його спадкоємцями, у зв`язку з чим їй необхідно звільнити домоволодіння. Проте будинок не може бути спадковим майном, тому що у 2003 році вийшов із володіння власника ОСОБА_5 у зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу, умови якого виконані. Вона виконала всі умови угоди, неодноразово намагалася змусити продавця нотаріально оформити правочин, але він постійно ухилявся від виконання своїх зобов`язань. Умови договору виконав частково.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати дійсною угоду, укладену 28 липня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про продаж домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями за вказаного адресою.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1, укладеного 28 липня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Відмовлено у задоволенні вимог до ОСОБА_3 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що уклавши з ОСОБА_1 угоду завдатку у письмовій, нотаріально посвідченій формі, ОСОБА_5 тим самим підтвердив наявність фактично укладеного договору купівлі-продажу спірного житлового будинку. За умовами якого сторони домовилися щодо усіх істотних умов, відбулось повне виконання правочину, проте продавець ухилився від його нотаріального посвідчення, чим обмежив право позивача. ОСОБА_3 спадщину після смерті батька не прийняла, тому спірним правочином не порушуються її права та інтереси.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що між сторонами є нотаріально посвідчена угода завдатку, договір купівлі-продажу в письмовій формі не укладався, а отже, не можна вважати, що укладаючи цю угоду сторони досягли всіх істотних умов договору. Зазначення в угоді завдатку предмету майбутнього продажу та визначення його ціни, судом не може розцінюватися як досягнення всіх істотних умов купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_1, як у позовній заяві, так і в судах першої та апеляційної інстанцій, зазначала, що в дійсності ціна продажу будинку становила 8 300,00 грн. Тобто, визначена в угоді від 28 липня 2003 року вартість будинку в сумі 5 300,00 грн не відповідала дійсній вартості продажу. В поясненнях та в позові сторона зазначає вартість купівлі-продажу будинку 8 300,00 грн, у договорі завдатку зазначена ціна 5 300,00 грн, із наданих розписок про розрахунок: 25 серпня 2003 року - 2 600,00 грн, 1 000,00 грн розписка без дати, за договором завдатку 1 300,00 грн та розписка від 12 серпня 2003 року про отримання виплати за будинок у розмірі 5 300,00 грн. Як вказала в суді ОСОБА_1, власник ОСОБА_5 приховував кошти від своєї матері, а тому не зазначав дійсну вартість купівлі-продажу будинку, але з наданих доказів, неможливо встановити сплату коштів покупцем ні в сумі 5 300,00 грн, ні в сумі 8 300,00 грн. Факт отримання власником будинку коштів, складання ним відповідних розписок, а також факт реєстрації позивача разом із родиною у спірному будинку, не є достатньою правовою підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на домоволодіння, оскільки вказані обставини не підтверджують дотримання сторонами положень статті 153 УРСР 1963 року щодо досягнення у потрібній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно у супереч її точному змісту витлумачив частину другу статті 47 ЦК УРСР 1963 року та дійшов неправильного висновку, про обов`язкову наявність саме письмової форми договору, наявності "письмових доказів". Що ж до того, що покупець сплатила продавцю на 2 000,00 грн більше, то законодавство не забороняє покупцю сплатити суму більшу ніж обумовлена, також негативні наслідки для покупця можуть наступати виключно у випадках, коли він не виконає своїх зобов`язань, тобто сплатить суму, яка є меншою від обумовленої, але не у випадку, коли він здійснить переплату за майно. Так, на практиці є непоодинокі випадки, коли покупці, бажаючи мати доказ повного виконання своїх зобов`язань, сплачують суму більшу, ніж обумовлена і жодної заборони так вчиняти діюче законодавство не передбачає.

У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що посилання заявника на положення статті 220 ЦК України є безпідставними, оскільки правовідносини виникли до 01 ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 помер у вересні 2012 року, відповідно ОСОБА_1 надає неправдиві відомості, щодо ухилення ОСОБА_5 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку, а також і щодо його укладення. Крім того, ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

Згідно з договором дарування від 27 вересня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Н. В. за реєстровим № 3592, ОСОБА_5 належав житловий будинок із надвірними будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

28 липня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено угоду завдатку, посвідчену державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Вороненко Л. В. за реєстровим № 1172, згідно з умовами якої, ОСОБА_1 видала ОСОБА_5 завдаток у сумі 1 300,00 грн, у рахунок належних із неї 5 300,00 грн, за договором купівлі-продажу будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1, належного ОСОБА_5 на праві власності. При цьому ОСОБА_5 зобов`язувався у випадку невиконання договору (відмови від укладання договору купівлі-продажу жилого будинку) сплатити ОСОБА_1 2 600,00 грн (подвійну суму завдатку). Також угодою передбачено, що у разі невиконання договору з вини покупця завдаток у сумі 1 300,00 грн залишається у ОСОБА_5 .

Відповідно до складеної ОСОБА_5 розписки, останній отримав у ОСОБА_1, у присутності свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, завдаток за будинок у сумі 1 000,00 грн.

25 серпня 2003 року ОСОБА_5 складено розписку про отримання від ОСОБА_1 2 600,00 грн за проданий будинок, із зазначенням, що претензій немає.

12 вересня 2003 року ОСОБА_5 складено розписку, згідно з якою він отримав від ОСОБА_1, у присутності свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, виплату за будинок на АДРЕСА_1, у сумі 5 300,00 грн та віддав позивачу документи на будинок. При цьому, зобов`язувався до 12 жовтня 2003 року переоформити будинок у нотаріальному порядку на ОСОБА_1, вказавши, що всю суму вартості будинку отримав і претензій до покупця немає.

Факт складання (підписання) вказаних розписок ОСОБА_5 підтверджується висновком експерта, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23 травня 2018 року № 1517/1518/18-27.

Згідно з довідкою від 20 листопада 2017 року секретаря Виконавчого комітету Бобринецької міської ради, ОСОБА_1 та її син ОСОБА_13 мешкають на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина, спадкоємцями є його діти - відповідачі у справі.

Заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2018 року ОСОБА_2 визначений додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька.

03 квітня 2018 року приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Трошиною С. А. заведено спадкову справу до майна померлого ОСОБА_5, згідно з якою із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся син спадкодавця ОСОБА_2 .

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вище вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року.

Відповідно до статті 153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадян.

Відповідно до статті 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом наведених норм процесуального права, статті 47 ЦК УРСР позивач має довести ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення угоди. При цьому ухилення - це умисні дії, направлені на невчинення своїх обов`язків.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, оскільки відсутні докази умисного ухилення ОСОБА_5 від нотаріального посвідчення цього правочину. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що між сторонами взагалі відсутній договір купівлі-продажу хоча б у простій письмовій формі, є лише угода про завдаток, тобто вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин частини другої статті 47 ЦК Української РСР, є безпідставними, оскільки вказана норма матеріального права підлягає застосуванню у разі укладення між сторонами угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди.

З урахуванням того, що між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_5 відсутня така угода як договір купівлі-продажу будинку хоча б простій письмовій формі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик