570/3141/17-ц Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 28.01.2020 Прийняття

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

за касаційною скаргою Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", поданою його представником - адвокатом Савурком Олександром Володимировичем, на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року, постановлену у складі судді Гнатущенко Ю. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

за касаційною скаргою Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, поданою його представником - адвокатом Лазарчуком Миколою Васильовичем, на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року,

за касаційною скаргою Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", поданою його представником - адвокатом Савурком Олександром Володимировичем, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року, постановлену колегією у складі суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, уточненим у жовтні 2017 року, до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Клеванське лісове господарство" (далі - ДП "Клеванське лісове господарство"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.

В обґрунтування позову зазначив, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27 липня 2017 року № 242-к його звільнено з посади директора ДП "Клеванське лісове господарство" відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а саме на підставі підпункту "б" пункту 26 контракту - у зв`язку з одноразовим грубим порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом.

Вважає своє звільнення незаконним, так як жодних негативних наслідків для підприємства у зв`язку з його діями не настало, виявлені у ході перевірки Державним агентством лісових ресурсів України недоліки усунені, а винні у їх допущенні особи притягнені до відповідальності. Крім того, у порушення вимог законодавства його звільнення не погоджено із Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області.

За таких обставин ОСОБА_1 просив визнати незаконним і скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 27 липня 2017 року № 242-к, поновити його на посаді директора ДП "Клеванське лісове господарство" та стягнути з підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 28 липня 2017 року відкрито провадження у справі.

У зв`язку із відрядженням до іншого суду судді Гладишевої Х. В., у провадженні якої перебувала справа, призначено повторний автоматизований розподіл і розподілено справу у провадження судді Гнатущенко Ю. В.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року суддя Гнатущенко Ю. В. прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила провадження у справі і призначила її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції керувався статтями 19, 187 ЦПК України і виходив з того, що позов підлягає розгляду даним судом у порядку загального позовного провадження.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, у вересні 2018 року її в апеляційному порядку оскаржило ДП "Клеванське лісове господарство".

Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ДП "Клеванське лісове господарство" залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року - без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пред`явив цей позов про захист трудових прав до суду за місцем свого проживання, що відповідає вимогам ЦПК України (1618-15) . Оскільки при поданні позову дотримано визначені цивільним процесуальним законодавством правила підсудності і за змістом та формою він відповідав встановленим вимогам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно прийняв справу до провадження і призначив її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

У грудні 2018 року ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, який не брав участі у справі, проте вважає, що цією ухвалою вирішено питання про його права та інтереси, оскільки наразі він займає посаду директора ДП "Клеванське лісове господарство" і у разі задоволення позову ОСОБА_1 його буде звільнено.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 оскаржив ухвалу про відкриття провадження у справі не з підстав порушенням правил підсудності, як встановлено статтею 353 ЦПК України, а з посиланням на недотримання предметної юрисдикції, проте з такої підстави окремо від рішення суду ухвала про відкриття провадження оскарженню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2019 року ДП "Клеванське лісове господарство" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати і провадження у справі закрити.

Заявник зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням визначеної цивільним процесуальним законодавством предметної підсудності, оскільки даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Вважає, що справу переглянув неповноважний суд, оскільки заявлений колегії суддів апеляційного суду відвід не розглянутий у встановленому порядку. Крім того, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про прийняття заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ДП "Клеванське лісове господарство" і не допустив його представника у судове засідання, що суперечить цивільному процесуальному законодавству.

Також у січні 2019 року Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати і провадження у справі закрити.

Зазначило, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив заявлений колегії суддів відвід та продовжив розгляд справи, що не узгоджується із вимогами ЦПК України (1618-15) та свідчить про вирішення апеляційної скарги неповноважним судом.

Послалося на порушення правил предметної підсудності при відкритті провадження у цій справі, оскільки, на думку заявника, цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Вказало, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання про прийняття заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ДП "Клеванське лісове господарство" і не допустив його представника у судове засідання, обмеживши таким чином у реалізації процесуальних прав.

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року скасувати і провадження у справі закрити.

В частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року касаційна скарга мотивована тим, що визначені цивільним законодавством підстави для закриття апеляційного провадження відсутні.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу за відсутності його представника, який перебував на стаціонарному лікуванні, що є поважною причиною неявки та достатньою підставою для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Вважає, що ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена як з підстав порушення правил територіальної підсудності, так і правил предметної підсудності, на що апеляційний суд уваги не звернув.

Також у лютому 2019 року ДП "Клеванське лісове господарство" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року скасувати і провадження у справі закрити.

В частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року касаційна скарга мотивована тим, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, у зв`язку чим позбавив останнього можливості належним чином реалізувати процесуальні права.

Вказує, що ухвала Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року постановлена з порушенням правил предметної підсудності, так як даний спір стосується проходження публічної служби і підлягає розгляду судами адміністративної юрисдикції, тому суд апеляційної інстанції повинен розглянути апеляційну скаргу по суті і скасувати цю ухвалу.

Позиція інших учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав відзиви на касаційні скарги ОСОБА_2, ДП "Клеванське лісове господарство" і Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, у яких послався на безпідставність їх доводів. Вказав, що виконувана ним як директором ДП "Клеванське лісове господарство" робота за контрактом не є державною службою у розумінні положень КАС України (2747-15) і Закону України "Про державну службу". У цій справі спір виник з трудових правовідносин і не стосується проходження публічної служби, тому підлягає розгляду судами цивільної юрисдикції. Доводи заявників про перегляд справи в апеляційному порядку неповноважним судом ОСОБА_1 вважає помилковими, так як суд апеляційної інстанції роз`яснив представнику Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Лазарчуку М. В. порядок заявлення відводу та залишив його клопотання без розгляду як таке, що заявлене поза межами встановленого законодавством строку і є завідомо необґрунтованим.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Клеванське лісове господарство" та касаційною скаргою Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року і постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року.

Ухвалами Верховного Суду від 1 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та за касаційною скаргою ДП "Клеванське лісове господарство" в частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За касаційними скаргами на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року

Статтею 3 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання ОСОБА_1 позову, та статтею 4 ЦПК України, чинного на час постановлення оскражуваних судових рішень, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пред`явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка здійснюється у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку.

Визначення конкретного суду, повноважного розглядати відповідний позов, здійснюється згідно з закріпленими цивільним процесуальним законодавством правилами підсудності.

Тобто підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

За загальним правилом позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання позову, та стаття 27 ЦПК України, чинного на час постановлення оскражуваних судових рішень).

Разом з тим, положення ЦПК Українивстановлюють (1618-15) правила альтернативної підсудності, тобто підсудності справи за вибором позивача.

Так, статтею 110 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання позову, та статтею 28 ЦПК України, чинного на час постановлення оскаржуваних судових рішень, визначалося, що позови, які виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Таким чином, враховуючи зазначені норми закону, суди правильно виходили з права ОСОБА_1 обирати територіальну юрисдикцію (підсудність) справи та пред`явити позов за своїм місцем проживання.

Оскільки позивач проживає у селі Зоря Рівненського району Рівненської області, провадження у даній справі відкрито з дотриманням правил територіальної юрисдикції (підсудності), так як позов подано до Рівненського районного суду Рівненської області за місцем проживання ОСОБА_1 у відповідності до положень цивільного процесуального законодавства.

Доводи, викладені у касаційних скаргах ДП "Клеванське лісове господарство" і Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, щодо порушень при відкритті провадження у справі правил предметної підсудності і віднесення цього спору до юрисдикції адміністративних судів, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Стаття 353 ЦПК України закріплює, що ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядкуокремо від рішення суду виключно з підстав порушення правил підсудності (пункт 8 частини першої цієї статті).

Питання цивільної юрисдикції врегульовані у главі 2 "Цивільна юрисдикція" розділу І "Загальні положення" ЦПК (1618-15) України, якою визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію (параграф 1); інстанційну юрисдикцію (параграф 2) та територіальну юрисдикцію або підсудність (параграф 3).

Тобто ЦПК України (1618-15) розмежовує поняття підсудності та юрисдикції. Так, цивільна юрисдикція або юрисдикція загальних судів визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку цивільного судочинства (предметна та суб`єктна юрисдикція, визначена у параграфі 1 глави 2 ЦПК України (1618-15) ), тоді як правила підсудності розмежовують підсудність справ судам цивільної юрисдикції за територіальною ознакою (територіальна юрисдикція, визначена у параграфі 3 глави 2 ЦПК України (1618-15) ).

З назви параграфу 3 глави 2 "Цивільна юрисдикція" розділу І "Загальні положення" ЦПК України (1618-15) вбачається, що процесуальний закон ототожнює поняття "територіальна юрисдикція" та "підсудність".

Таким чином, пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України слід розуміти як такий, що передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі лише з підстав порушення цим судом правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18.

За таких обставин доводи заявників щодо віднесення цього спору до юрисдикції адміністративних судів не мають правового значення, оскільки з вказаних підстав ухвала про відкриття провадження у справі та прийнята за наслідками її перегляду постанова апеляційного суду оскарженню не підлягають, а відповідні заперечення можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарг на судове рішення по суті справи.

Твердження ДП "Клеванське лісове господарство" і Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства про те, що апеляційну скаргу розглянув неповноважний суд, який у порушення вимог цивільного процесуального законодавства не розглянув належним чином клопотання про відвід, касаційний суд вважає помилковими.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.

Частиною третьою статті 39 ЦПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заявляти відвід після спливу встановлених статтею 39 ЦПК України строків дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаних строків, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Стаття 126 ЦПК України закріплює загальне правило, згідно з яким право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства ухвалу про відкриття апеляційного провадження отримало 20 листопада 2018 року, його представник у судовому засіданні 13 грудня 2018 року на стадії роз`яснення судом права заявити відвід складу суду відповідної заяви не зробив і підстав для відводу не вбачав, заявивши такий лише на стадії надання пояснень.

Суд апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про відсутність виняткових обставин, які виправдовують пропущення строку заявлення відводу, а також зазначивши про неприпустимість зловживання процесуальними правами шляхом заявлення завідомо безпідставного відводу з метою затягування судового розгляду, обґрунтовано залишив заявлений представником Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства відвід без розгляду і такі дії не суперечать статтям 39, 126 ЦПК України.

Посилання ДП "Клеванське лісове господарство" і Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства на те, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання про прийняття заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ДП "Клеванське лісове господарство", є обґрунтованими, оскільки вбачається, що суд дійсно не вирішив дану заяву і спільно із апеляційною скаргою ДП "Клеванське лісове господарство" її не розглядав.

Проте таке процесуальне порушення не призвело до обмеження прав ОСОБА_2, який реалізував право на апеляційне оскарження ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року шляхом подання окремої апеляційної скарги.

За таких обставин саме по собі невирішення судом апеляційної інстанції заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ДП "Клеванське лісове господарство" не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийнятої за наслідками її перегляду постанови апеляційного суду.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення відповідних касаційних скарг без задоволення, а ухвали суду першої інстанції і постанови апеляційного суду без змін.

За касаційними скаргами на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року

За змістом статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду оскаржується в апеляційному порядку ухвала про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

В апеляційній скарзі має бути зазначено, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваних рішення або ухвали.

ОСОБА_2, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, обґрунтував подану ним апеляційну скаргу на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року доводами щодо віднесення даного спору до юрисдикції адміністративного суду. Обґрунтувань порушення правил підсудності (територіальної юрисдикції) при постановленні судом першої інстанції оскаржуваної ухвали заявником в апеляційній скарзі не зазначено.

Статтями 353, 358 ЦПК України визначено, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Оскільки апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції переглядається в апеляційному порядку окремо від рішення суду виключно у встановлених цивільним процесуальним законодавством випадках, розгляд по суті апеляційної скарги на таку ухвалу, обґрунтованої порушенням правил предметної юрисдикції, а не правил підсудності, суперечить ЦПК (1618-15) України і свідчить про помилкове відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Встановивши, що заявник оскаржує ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження з інших підстав, ніж порушення правил підсудності, що виключає розгляд такої апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції правильно закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року як таке, що відкрито помилково.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_2 і ДП "Клеванське лісове господарство" про те, що ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена як з підстав порушення прав територіальної підсудності, так і правил предметної підсудності, касаційний суд відхиляє. ЦПК (1618-15) України не містить поняття "предметної підсудності", оскільки параграф 1 глави 2 "Цивільна юрисдикція" розділу І "Загальні положення" ЦПК України (1618-15) має назву "Предметна та суб`єктна юрисдикція". Натомість таке поняття як підсудність міститься у параграфі 3 даної глави - "Територіальна юрисдикція (підсудність)", у якому визначені правила розмежування повноважень цивільних судів щодо розгляду справ за територіальною ознакою і лише з підстав порушення вимог цього параграфу може оскаржуватися ухвала про відкриття провадження у справі.

Посилання ОСОБА_2 і ДП "Клеванське лісове господарство" на безпідставне відхилення апеляційним судом клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Коханої О. О. про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, касаційний суд вважає помилковим.

Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року суд апеляційної інстанції призначив на 12 годину 30 хвилин 7 лютого 2019 року, про що заявник був повідомлений заздалегідь, отримавши судову повістку 25 січня 2019 року.

6 лютого 2019 року через канцелярію апеляційного суду представник ОСОБА_2 - адвокат Кохана О. О. подала заяву про відкладення розгляду справи, пославшись на те, що не може бути присутньою у судовому засіданні через погіршення стану здоров`я та перебування на лікарняному з 4 лютого 2019 року, проте жодних доказів на підтвердження цих обставин до заяви не додала. ОСОБА_2 із заявою про неможливість явки у судове засідання на визначені дату та час до суду апеляційної інстанції не звертався.

Стаття 372 ЦПК України встановлює, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції оцінив зазначені представником ОСОБА_2 причини неявки в судове засіданні і визнав їх неповажними. Встановивши такі обставини і врахувавши, що сам заявник апеляційної скарги у судове засідання не з`явився і про причини неявки не повідомив, суд апеляційної інстанції відхилив заяву адвоката Коханої О. О. про відкладення розгляду справи, що не суперечить вимогам статті 372 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України"). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року постановлена з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення відповідних касаційних скарг без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", подану його представником - адвокатом Савурком Олександром Володимировичем, та касаційну скаргу Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, подану його представником - адвокатом Лазарчуком Миколою Васильовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та касаційну скаргу Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", подану його представником - адвокатом Савурком Олександром Володимировичем, залишити без задоволення.