754/6091/18 Про захист прав споживачів і визнання недійсним кредитного договору - 27.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року у складі судді Линдюка В. С. і постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

Описова частина

Короткий зміст вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (далі - ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС") про захист прав споживачів і визнання недійсним кредитного договорувід 29 жовтня 2017 року № 0012-0708 (далі - кредитний договір).

Позов мотивований тим, що 29 жовтня 2017 року між сторонами укладено кредитний договір № 0012-0708, згідно з яким позивач отримала грошові кошти в розмірі 5 700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору кредит наданий позичальниці виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця (http://creditkasa.com.ua) за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Строк дії кредитного договорускладав 14 днів, кредит підлягав поверненню згідно з графіком платежів (додаток 1 до договору) до 11 листопада 2017 року. Розмір процентів склав 2 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит. Річна відсоткова ставка за кредитним договором - 730 %.

ОСОБА_1 заповнила заявку на отримання кредиту, після чого отримала дзвінок від співробітника кредитодавця, пройшла перевірку та надала сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) і номер своєї картки, на яку бажала отримати кредит. Кредит виданий позивачу відразу на її картку.

Позивач вважає укладений кредитний договір таким, що порушує частину другу статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та частину другу статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки фактично працівники ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" при видачі кредиту не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та ризиками. Відсутнє будь-яке письмове підтвердження про ознайомлення позивача з такою інформацією.

Позивач, здійснюючи оформлення кредиту через Інтернет за 15 хвилин, не мала можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити недоліки та оцінити всі можливі ризики та збитки.

Крім того, у пункті 1.6. кредитного договору встановлено, що за весь час прострочення сплачується до 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення. Отже, сума компенсації становить 100 %, що в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливою умовою та є підставою для визнання цього пункту договору недійсним.

Також ОСОБА_1 зверталась з листом до відповідача про відкликання згоди на обробку та використання її персональних даних, однак їй повідомлено, що ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" залишає за собою право на обробку її персональних даних до моменту виконання обов`язків, передбачених договором, тобто до остаточного погашення заборгованості. Отже, в укладеному кредитному договорі не передбачено право позичальника відізвати свою згоду на обробку персональних даних, що є порушенням пункту 2 статті 8 Закону України "Про захист персональних даних" і є підставою для визнання пункту 7.5 кредитного договору щодо обробки персональних даних недійсним.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року позов задоволено частково, визнано недійсним пункт 1.6 кредитного договору від 29 жовтня 2017 року № 0012-0708, укладеного між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" і ОСОБА_1, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги в частині визнання кредитного договору недійсним у цілому необґрунтовані. Визнаючи пункт 1.6 договору недійсним, суд виходив із того, що у вказаному пункті вирішено питання забезпечення виконання зобов`язання шляхом встановлення пені за несвоєчасне виконання ОСОБА_1 зобов`язань. Розмір пені не конкретний, оскільки передбачено, що пеня складає до 2 % від неповерненої суми кредиту. Закріплення лише верхньої межі пені без умов і критеріїв її застосування не позбавляє відповідача нарахувати пеню у максимальному розмірі - 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення, що у сукупності становить 730 % на рік. Встановлений у договорі розмір пені перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є явно завищеним, не відповідає вимогам пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" і засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання позивачем зобов`язань за цим договором.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" залишено без задоволення, рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кредитний договір укладений з ОСОБА_1 як із споживачем, тобто як із фізичною особою, яка отримала відповідний кредит для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з його підприємницькою діяльністю. Умова договору про нарахування пені у розмірі до 2 % є несправедливою, оскільки всупереч принципу добросовісності, породжує істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків споживача, внаслідок чого на позивачаможе бути покладено обов`язок щодо сплати 730 % відсотків від суми неповернутого кредиту та (або) несплачених відсотків на рік за порушення строку сплати кредиту та (або) процентів. Такий розмір пені при застосуванні цих умов призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50 % вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання такого пункту договору недійсним. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання такого пункту договору недійсним. Розрахунок заборгованості, здійснений відповідачем, з якого вбачається, що розмір нарахованої пені не перевищує 50 % вартості послуги, не підтверджує законність закріплення в оспорюваному договорі такого розміру пені, що є непропорційно великою сумою компенсації за невиконання (прострочення) виконання зобов`язань позичальником.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 червня 2019 року ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНСИ" засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року. У касаційній скарзі ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року і постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС".

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем детально надано письмові пояснення та розрахунок, відповідно до якого вбачаються умови договору щодо розміру кредиту, умови пролонгації, суми пені та кількість прострочених днів за порушення зобов`язань. Станом на 08 листопада 2011 року прострочення виконання кредитного договору позивачем складає 320 днів.

Відповідачем нарахована пеня не за весь час прострочення, а у розмірі 50 % від тіла кредиту згідно з пунктом 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", що складає 2 815,80 грн, а тіло кредиту - 5700,00 грн. Тому судами неправильно застосований пункт 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" і передчасно прийняте рішення про те, що застосування пункту 1.6 договору призведе до нарахування пені у розмірі більшому за 50 % від тіла кредиту. Судами не надано оцінки розміру саме нарахованої відповідачем суми пені, що порушило право відповідача на свободу волевиявлення.

Пункт 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає захист прав позичальника на сплату суми компенсації, тобто він застосовується до питань стягнення суми пені, що нарахована.

До спірних правовідносин не може застосовуватися Закон України "Про споживче кредитування" (1734-19) , оскільки він стосується кредитних договорів з терміном дії більше одного місяця, а сторонами кредитний договір укладений на 14 днів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

29 жовтня 2017 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір за допомогою веб-сайту шляхом ідентифікації ОСОБА_1 і використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (пункт 1.2 кредитного договору).

Кредитний договір укладений строком на 14 днів (пункт 1.3.).

У пункті 1.1 кредитного договору зазначено, що кредитодавець надав позивачу грошові кошти в кредит у сумі 5 700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит і сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 2 % від суми кредиту за кожен день користування коштами упродовж строку, передбаченого пунктом 1.3 (пункт 1.5).

Пункт 1.4. кредитного договору передбачає, що цей договір є укладеним з моменту підписання сторонами та набуває чинності з моменту перерахування суми кредиту на поточний банківський рахунок, до якого емітована (прив`язана) платіжна картка, вказана позичальником для укладення цього договору.

Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору протягом строку кредиту, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір процентів складає 2 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит. Річна відсоткова ставка 730%.

У пункті 1.6. кредитного договору зазначено, що у разі, якщо позичальник не повернув суму кредиту у строк, встановлений пунктом 1.3 договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення кредиту, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити включно до 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 3.5 кредитного договору № 0012-0708 якщо позичальник здійснив прострочення погашення заборгованості за кредитом, то за період з терміну погашення по фактичну дату погашення заборгованості (зарахування на поточний рахунок кредитодавця), включно, позичальнику може бути нарахована сума згідно з пунктом 1.6. цього договору. Нарахування і сплата проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку доводам позивача про те, що пункт 1.6. кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені у розмірі до 2 % від суми несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочки, що становить до 730 % на рік, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали несправедливим оспорюваний пункт кредитного договору з посиланням на те, що він встановлює вимогу зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором та правильно застосували до спірних правовідносин статтю 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є завищеною, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК Українизасадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваного пункту договору у зв`язку з тим, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов є необґрунтованими, оскільки принцип свободи договору, право споживача відмовитися від укладення договору про надання споживчого кредиту або відкликати згоду на укладення такого договору, а також право суду зменшити розмір неустойки не звільняють кредитодавця від обов`язку укладати правочин відповідно до вимог законодавства.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд не дав оцінки доводам відповідача про те, що відповідач дотримався статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" під час нарахування пені, є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях наведені доводи відхилення даних доводів відповідача.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що зазначення відповідачем у відзиві загальної суми заборгованості позивача станом на 08 листопада 2018 року не позбавляє відповідача права у подальшому пред`явити ОСОБА_1 вимогу та звернутися до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості з урахуванням пені, розрахованої по верхній межі, передбаченій пункту 1.6 кредитного договору. Наданий відповідачем розрахунок заборгованості не підтверджує законність закріплення в оспорюваному договорі такого розміру пені, що є непропорційно великою сумою компенсації за невиконання (прострочення) виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 217 ЦК Українинедійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав вважати, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що обумовлюють скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи та вирішена справа із застосуванням норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Судді:	В. М. Ігнатенко В. С. Жданова
	В. О. Кузнєцов